Богдан Гудь представив своє дослідження історії польсько-українських етносоціальних конфліктів

Вичерпне історичне дослідження про польсько-українські конфлікти ХІХ – першої половини ХХ століття, на яке так довго чекали відповідальні науковці України і Польщі, було презентоване широкій громадськості в рамках 25 Форуму видавців у Львові. 21 вересня 2018 року в головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського університету відомий український історик, професор кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби, директор Інституту євроінтеграції Львівського університету Богдан Гудь представив свій magnum opus «З історії етносоціальних конфліктів: українці й поляки на Наддніпрянщині, Волині й у Східній Галичині в ХІХ – першій половині ХХ ст.». Нинішня книжка – допрацьована і доповнена україномовна версія другого видання опублікованої ще в 2013 році монографії «Ukraińcy і Polacy nа Naddnieprzu, Wołyniu і w Galicji Wschodniej w XIX i pierwszej połowie XX wieku». Завдяки харківському видавництву «Акта» цей ваговитий підсумок багатьох років ретельної дослідницької праці науковця у польських та німецьких архівах став доступним і широкому українському загалові.

Виступаючи з вітальним словом на презентації книги, Ректор Львівського університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник відзначив дуже високий науковий і методологічний рівень представленого дослідження. «Ця робота має колосальну емпіричну базу. Причому на 90 відсотків – це джерела з польських архівів. Але ще важливіше – методологія. Як відомо, факт історичний стає фактом науковим тоді, коли дістає відповідне методологічне пояснення. Тут методологія проста – об’єктивність. І вона дає підстави говорити, що при всіх проблемах, які існують в українсько-польських стосунках, жити тільки заради переживання і критики однією стороною іншої – це хибна, нецивілізована і навіть загрозлива для європейської спільноти практика», – зазначив Ректор.

Праця Богдана Гудя дуже предметно лягає в русло відвертого міжкультурного діалогу, що його започаткував кількома днями раніше Глава УГКЦ, Блаженніший Святослав (Шевчук), представляючи у Львівському університеті свою книжку «Діялог лікує рани». «Думаю, що має бути довгий і цивілізований діалог між поляками й українцями, щоб ми вийшли на рівень взаєморозуміння і терпимості», – наголосив Володимир Мельник.

Крім того, Ректор висловив переконання, що книга професора Гудя заслуговує на ширшу дискусію в межах Університету. Володимир Мельник запросив Богдана Васильовича представити свою працю ще й на  загальноуніверситетському філософському семінарі «Філософія науки», щоб докладно обговорити методологію і результати своїх наукових пошуків.

Директор Наукової бібліотеки Львівського університету Василь Кметь, який того дня виконував ще й функції модератора зустрічі, нагадав присутнім, що історичний майданчик 25 Форуму видавців у Львові проходить під гаслом моральної підтримки Григорія Купріяновича. Як відомо, знаний український історик, громадянин Польщі Григорій Купріянович зазнає цькувань з боку польських громадських та політичних інституцій за нібито «публічну образу польського народу» під час відкриття Меморіалу пам’яті українців у с. Сагринь 8 липня 2018 року.

«Історична правда, історична істина не можуть бути предметом спекуляцій чи використовуватись для реалізації будь-яких політичних амбіцій, – зазначив Василь Кметь. – Розміщуючи на заходах у бібліотеці банер із портретом Григорія Купріяновича, ми таким чином висловлюємо йому свою підтримку. Адже якраз у ці дні Григорія викликано у прокуратуру для допитів. Він звинувачений у тому, що правдиво і об’єктивно висвітлював контекст тих подій, про які ми сьогодні будемо говорити».

Привітавши шанувальників історичної науки з виходом нової книжки Богдана Гудя, генеральний директор наукового видавництва «Акта» Галина Федорець зауважила: «Пан Богдан – наш дуже шанований автор. Ми видаємо вже другу його монографію і, сподіваюся, нам вдалося зробити її дуже якісно». Задля справедливості варто зазначити, що і з поліграфічного погляду, і за рівнем підготовки текстової частини (нагадаємо, це переклад з польської мови, що тягне за собою низку додаткових редакційних процедур) книга справді бездоганна.

Надалі до розмови долучився і головний герой зібрання, професор Богдан Гудь. Богдан Васильович докладно окреслив передумови появи своєї нової книжки, а також розповів чимало цікавого про її попередницю – польське видання, яке вже розійшлося серед представників політичного істеблішменту, фахових істориків Польщі і було зустрінуте переважно прихильно. «Над цією книжкою я працював понад 10 років. Але справа навіть в іншому. Коли поглянемо на список літератури і джерел – а це 16 опрацьованих архівів, значна кількість опублікованих праць – загалом бібліографія займає понад два друкованих аркуші. Це була величезна робота, позаяк вимагала ще й значних фінансових вкладень – щоб могти працювати в закордонних архівах, бібліотеках – перш за все в Республіці Польща. Я обрав такий спосіб викладу матеріалу, щоб мінімізувати оціночні моменти, випередити якщо не звинувачення, то принаймні претензії польської сторони, тому опирався майже виключно на польські архівні джерела і опрацювання польських авторів», – наголосив професор Гудь.

Після коротких вступних зауваг Богдан Гудь ознайомив присутніх із ключовими моментами свого дослідження – фактично прочитав неакадемічну міні-лекцію, в ході якої надзвичайно рельєфно окреслив панораму соціально-економічного, релігійно-політичного та культурно-звичаєвого життя населення Правобережної України, починаючи від першої чверті ХІХ століття й закінчуючи кульмінаційними для польсько-українських взаємин подіями 1940-х років на Волині. І саме в такому широкому часовому охопленні – одна із методологічних запорук наукової переконливості й академічного успіху книжки професора Гудя. Адже, на відміну від більшості польських істориків, які обмежують свої дослідження причин польсько-українських конфліктів у ХХ столітті міжвоєнним двадцятиліттям 1918-1939 рр., Богдан Гудь переконаний, що національна історична пам’ять – надзвичайно тривкий феномен, здатний транслювати колективні болі й образи не лише в межах одного-двох поколінь, а значно довше. У цьому він солідарний з видатним французьким вченим Даніелем Бовуа, який свого часу стверджував, що події на «Волині мали дуже глибокі історичні корені».

«Те, що відбувалося на тих теренах після поділу Речі Посполитої, – стверджує Богдан Гудь, – вимагає вивчення, переосмислення і впровадження до історичних синтез, щоб врешті, як писав колись Роман Шпорлюк, українське суспільство зрозуміло, наскільки велику роль відігравали українсько-польські відносини на цих теренах у ХІХ ст. У цій книзі я нікого ні у чому не переконую. Я намагався показати, що ситуація на Волині була значно складнішою, ніж це представлено у польській історичній літературі».

Ретельний аналіз доступних архівних документів (зокрема матеріалів бібліотеки Варшавського університету) показав, що більшість польських дослідників або взагалі не брали їх до уваги в своїх наукових пошуках, або ж вдавалися до надуманих, нелогічних інтерпретацій присутніх у них фактів чи навіть фальшувань.

Тож, відкинувши суб’єктивізм і опираючись винятково на документальні джерела самих поляків, Богдан Гудь фахово й аргументовано прослідкував економічні, релігійні та етнічні чинники українсько-польських конфліктів на теренах Наддніпрянщини, Волині й Східної Галичини впродовж більш ніж 150 років. Це дало змогу авторові переконливо довести, що поряд з іншими чинниками – політичними, національними і релігійними – мотиви етносоціального характеру мали значний вплив на зародження, ескалацію та перебіг українсько-польського конфлікту на Волині в роки Другої світової  війни. Більше того, в основній своїй масі акти українського терору щодо польського населення Волині мали стихійний характер і майже завжди були інспіровані «третіми» силами. До Першої світової війни і в період Української революції 1917-1920 рр. провідна роль у цих підбурюваннях належала монархічному Союзові російського народу (т.зв. «чорносотенці»), а пізніше естафету успішно перейняли більшовики.

«Наступний крок до погодження історичної пам’яті українців і поляків, – переконаний Богдан Гудь, – це взаємне прийняття аксіоми, що немає ідеальних націй. Адже в кожній нації є люди хороші й лихі. Сподіваюся, що більшість польського суспільства раніше чи пізніше візьме до уваги той факт, що далеко не всі, хто воював у загонах АК, Сірих шеренгах, Селянських батальйонах та інших партизанських формуваннях, поводили себе як лицарі. Натомість українці мусять зрозуміти, що не можна виправдовувати актів насильства супроти цивільного населення – жінок, дітей і старих, – твердженням, що їхні виконавці керувалися шляхетною метою національного визволення».

Презентація монографії Богдана Гудя викликала велике зацікавлення аудиторії. Участь в обговоренні як самої книжки, так і загалом історії українсько-польських взаємин у ХХ столітті взяли львівський громадський діяч і дослідник історії Юрій Антоняк, громадський діяч і публіцист, головний редактор авторитетного інтернет-видання «Збруч» Орест Друль, директор Наукової бібліотеки Львівського університету Василь Кметь та інші учасники заходу. Високий рівень дискусії засвідчив готовність української наукової інтелігенції до адекватного реагування на численні академічні та суспільно-політичні виклики, зумовлені загостренням міжнародної ситуації у Східній Європі.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото