Головна
Інформація
Оргкомітет
Програма
Секції
Доповіді
Щоденник
Видання
Іван Франко|
Головна
Інформація
Оргкомітет
Програма
Секції
Доповіді
Щоденник
Видання
Іван Франко |
|
|
|
|
Вісник конґресу (вип. 2)
Вступне слово ректора
Львівського національного університету імені Івана Франка
професора І.О. Вакарчука на відкритті Міжнародного наукового конґресу
«Іван Франко: дух, наука, думка, воля»
Вельмишановні
пані і панове!
З особливим піднесенням і хвилюванням цим вступним словом я відкриваю у стінах Львівського національного університету імені Івана Франка Міжнародний науковий конґрес «Іван Франко: дух, наука, думка, воля».
Наш конґрес – це академічний вимір відзначення 150-річного ювілею великого українця та великого інтелектуала і водночас продовження щоденних університетських трудів, призначених для осмислення і вивчення безсмертної спадщини Івана Франка.
Іван Франко своїм незбагненно нестримним прагненням – як він сам сказав: «обняти цілий круг людських інтересів», аби «не лишитися чужим у жаднім такім питанні, що складається на зміст людського життя», своєю винятковою обдарованістю і надлюдською працездатністю ступив як письменник і мислитель, що своїми творами промовляв і до дітей, і до філософів, на межу можливостей людського розуму у пізнанні навколишнього світу і людини.
Це викликає і буде викликати в українців надзвичайну гордість за те, що один із нас виявився здатним досягти цієї межі. «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, сказати б, здіймає шапку, незалежно від свого місця народження – Київ, Карпати, Кубань чи Вороніжчина. Тут діє якийсь «інстинкт величі», – писав півстоліття тому Євген Маланюк.
Геній Франка, його «розум-бистроум» природно потребували універсальності і всеохопності різних напрямків інтелектуальної діяльності людини. Це яскраво ілюструє і той факт, що ще студентом Львівського університету впродовж одного семестру він бере курси не лише з філології, теорії літератури і філософії, з соціальної економії та психології, а й з теоретичної фізики, а в його творах можна знайти докладний і тонкий аналіз та розв’язки математичних задач, сформульованих стародавніми вченими.
Так геніальний письменник і публіцист, видатний вчений і філософ сформував своїм прикладом безпрецедентний в українській та, мабуть, і світовій історії образ людини-Універсуму. Багатогранний учений – літературознавець і мистецтвознавець, лінгвіст та історик, етнолог і фольклорист, психолог і культуролог, політолог і соціолог, економіст і філософ науки – він своєю «понадстотомовою» працею прагнув пересадити на ниву культури своєї нації неперебутні здобутки всіх народів і всіх віків і одночасно звернути своє національно неповторне слово до решти світу і в такий спосіб наблизити до нього Україну.
Своїми творами, своїм особистим, таким важким і трагічним життям, своєю надмірною любов’ю до рідного народу Іван Франко, обстоюючи ідеали соборності всіх українських земель, може, так, як ніхто інший, усвідомлено і незмірно багато зробив для об’єднання України в одне ціле, для об’єднання всіх українців, при тому прагнучи сповнити місію долучення культури свого народу до європейського та світового духовного життя.
Тож яким болем озвалися б у його серці і теперішні зухвалі спроби окремих політичних сил розшматувати Україну на безнаціональні «регіони», і наше теперішнє «парламентарне шахрайство», і те, що сьогодні, після п’ятнадцяти років свого незалежного буття ми стоїмо перед загрозою втратити власну національну ідентичність, власну мову, власну культуру, і ті наші теперішні недолугі «перепрошуючо-оглядисті» кроки протистояти цьому нахрапистому, брутальному і добре організованому антиукраїнству, яке своєю метою вбачає таки перетворити наш народ на тягло для сусідів, від чого з тривогою застерігав Іван Франко.
Сьогодні, як ніколи, нам треба Франкової мужності й рішучості, принциповості й безкомпромісності, відповідальності й вимогливості до себе й до інших, щоб зробити процес відродження нації незворотним.
Вельмишановні пані й панове!
Від імені Оргкомітету Конґресу я сердечно вітаю всіх його учасників і почесних гостей. Ми дякуємо всім, хто прибув до нас з різних міст України. Особливо дякуємо учасникам Конґресу – представникам з багатьох країн світу.
Складаю подяку всім тим людям і тут в Університеті, у Львові і поза їхніми межами, усім, хто своєю активною працею спричинився до того, щоб наш Конґрес відбувся на високому науковому й організаційному рівнях.
Бажаю нам плідної праці та інтелектуального задоволення, радостей від зустрічей з друзями і нових здобутків; а після завершення Конґресу – творити нашу українську культуру, виховувати нові покоління, маючи перед собою Франкові заповіти й будувати наш Світ на вічних цінностях і «з його духа печаттю».
Дякую за увагу!
27 вересня 2006 року, м. Львів
Учора
конгрес розпочав свою роботу. Пленарне засідання відкрив вступним словом ректор
Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Вакарчук.
Учасників конференції також привітали міністр освіти і науки України Станіслав
Ніколаєнко, голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник, голова
Львівської обласної ради Мирослав Сеник та міський голова Львова Андрій Садовий.
З науковою доповіддю «Іван Франко — речник національної ідеї» виступив професор кафедри української літератури імені академіка М.Возняка Львівського національного університету імені І.Франка, директор Інституту франкознавства Іван Денисюк. Як повідомив у своєму виступі відомий франкознавець, саме у Львові сформувалися національні погляди Каменяра. Він турбувався про те, що частина українців соромляться своєї окремішності і прагнуть до об’єднання з Росією, тоді, коли мали б консолідуватися між собою.
Директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський у доповіді «Іван Франко: душа, дух, духовність, або Що визначає суспільний поступ» говорив про духовний світ Титана праці. Духовність для Івана Франка була необхідним чинником для формування «цілого чоловіка», тобто освіченої людини. «Він говорив про своє бажання бути не поетом, не вченим, не публіцистом, а цілим чоловіком. Бути чоловіком для нього — бути освіченим чоловіком», — підкреслив М.Жулинський.
«На перший погляд ці дві постаті абсолютно протилежні, – так розпочав доповідь на тему: «Іван Франко та Андрей Шептицький: філософсько-наукові взаємини» літературознавець, Почесний доктор Львівського національного університету імені І.Франка Леонід Рудницький. — Але вони обидва були патріотами, любили і цінували науку, змагалися за права українського народу. Франко писав критичні рецензії на статті митрополита, але водночас ніхто так не втішався повагою Каменяра, як Андрей Шептицький».
Доктор філософії Євген Сверстюк у доповіді «Запліднити ниву життя» (записи на маргінесі) порушив кілька, за його словами, одвічних питань: правда в очі попри все, боротьба проти релігійно-національного фарисейства та питання Франкової віри.
Ректор Іван Вакарчук вручив Євгену Сверстюку диплом Почесного доктора університету та ювілейну медаль «150 років від дня народження Івана Франка».
«Історіософська концептуальність Івана Франка» — тема доповіді професора Варшавського університету, академіка НАН України Стефана Козака.
Директор Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України Ярослав Ісаєвич у доповіді «Франкознавство в українській Академії наук» розповів про історію розвитку франкознавчої науки та проблеми її становлення.
|
– Вже не перший рік підтримуючи і організовуючи україно-литовську співпрацю, природно, не можу відгукнутися про конгрес негативно – тут все чудово. Свої завданням у вашій країні вважаю організувати партнерство Львівського та Шяуляйського універститів, створення у Львові центру литовістики, а у Шяуляї – центру україністики. Для конгресу я обрала на перший погляд найпростішу тему – «Іван Франко і Литва». В основі доповіді – переклади литовською мовою творів Каменяра, зокрема публіцистичних. Актуальність цієї теми по-справжньому може оцінити тільки корінний литовець, якому про Франка майже нічого не відомо. Українці також не знайомі з українським генієм у литовському баченні. |
|
Наталія Богач, студентка філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка:
– Я навчаюсь на факультеті, котрий закінчив сам Каменяр. Переступаючи поріг Франкового університету, знаю, що йду не сама. Зі мною сила коваля народного щастя, зі мною дух борця за волю і братерство, зі мною муза генія, гостра і швидка думка філософа. Кожен день, проведений в храмі, де колись шукав ключі до сховища народної мудрості великий Пророк, є моєю гордістю. З життя і творчості Франка вчуся сили волі і відваги, переймаю любов до праці і правди. Для мене він – еталон, зразок, ідеал, це моє натхнення. Оріон, який показує шлях і вберігає від падіння. Це незгасима зірка, що підтримує життя ледь жевріючих (в порівнянні з огромом українського Мойсея) вогників. |
У перерві між пленарними засіданнями учасники конгресу мали змогу оглянути виставку філателічної та художньої франкіани. Філателічна виставка Мирослава Рудика з Дрогобича зібрала унікальні безцінні експонати з трьох століть, присвячені Іванові Франку.
Євген Безніско понад 40 років займається виготовленням лінотипів та офортів за мотивами творів Івана Франка. Цього року автор відсвяткував сімдесятиріччя. Євген Безніско є заслуженим художником України, лауреатом національної премії імені Т.Г. Шевченка.
Учора у Дзеркальній залі Університету відбулась презентація нових видань сучасної Франкіани.
Учасники та гості конґресу переглянули дев’ять книг, чотири з яких було видано до ювілею Каменяра. З-поміж усіх видань особливу увагу привертали книга Дмитра Павличка «Задивлений в будущину», п’ятитомне видання апокрифів і легенд Франкових рукописів, «Листування Франка і Драгоманова», Валерія Корнійчука «Ліричний універсум Івана Франка». Дрогобицьке видавництво «Коло» подало свою Франкіану різних жанрів, зокрема йдеться про тритомник І. Франка, книги Романа Пастуха «Франкова доля» і «Корона Данила Галицького», «Казки Івана Франка: особливості поетики» Галини Сабат, книгу «Метеоритний дощ» нащадка Франка Любомира Бориславського.
Також були представлені листівки та фотопортрети велета духу і слова.
Але навіть та велика кількість літератури, яка була представлена на конґресі, не вичерпує усієї спадщини Франкової спадщини. І дослідження триватимуть ще не одне століття.
Учора розпочали роботу секції Конґресу
Іван Франко — це не поет, а доктор світової канонології; людина, яка будить живе зацікавлення, ростить духовність, втілює всі людські чесноти; всебічно розвинена особистість, види діяльності якої не можна розділяти окремо один від одного, бо все це він органічно у собі поєднує і доповнює. Так говорили про Великого Каменяра на засідані секції «Суспільно-політичні погляди Івана Франка».
У різнопланових контекстах представляли титана думки гості з-за кордону – Володимир Осадчий (Польща), дослідник історії церкви, який вперше розглядав Франка в цьому аспекті, та Леонід Рудницький (США).
Новою точкою зору було повідомлення про ставлення Франка до першого настоятеля відновленої Галицької митрополії Антонія Ангеловича. І хоч Каменяр ставився до цього діяча досить негативно, проте доповідач Іван Паславський із Львова, переконливо спростував ці твердження і пояснив їх надмірним зацікавленням Франка (у той час) позитивізмом та соціалізмом. Каменяр розглядав діяльність Ангеловича з погляду своєї доби, а не з погляду самого настоятеля.
Гармонійним завершенням учорашнього засідання був вірш поета і вченого Петра Шкарб’юка про всіх присутніх, який народився експромтом і викликав щирі оплески.
На засіданні шістнадцятої секції, що розглядала діяльністьІвана Франка як редактора, журналіста і публіциста, її співкерівник Михайло Присяжний зачитав останню працю патріарха української журналістики Володимира Здоровеги, яку він готував до конґресу. В цій праці Франко постає як блискучий журналіст-аналітик, «журналіст із надміру загостреним почуттям справедливості», як посол у світ вічного, як світлий розум і любляче серце всього українства, уособлення національного інтелекту.
Лебедина пісня Володимира Здоровеги нагадала, що сам він щиро вболівав за те, щоб українці були добре обізнані з творчим арсеналом Каменяра, а майбутні покоління виховувались на ідеалах, які він відстоював.
Святковий концерт для учасників та гостей конґресу
|
|
|
| |
|
| |
|
|
|
Учора
в Актовому залі Університету відбувся концерт для учасників та гостей
Конґресу. Своє мистецтво дарували їм художні колективи Львівського
національного університету імені Івана Франка — хор народного ансамблю пісні
і танцю «Черемош», народна чоловіча хорова капела «Прометей», камерний
оркестр, дівочий хор «Ліра», капела бандуристок «Зоряниця», народний артист
України, декан факультету культури і мистецтв, актор Львівського
національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької
народний артист України Святослав Максимчук.