Вісник конґресу (вип. 3)

Для поколінь нових каменярів

Учора в Актовій залі Університету відбувся круглий стіл «Академічне франкознавство: стан і проблеми».

Як наголосив академік Микола Жулинський, саме тепер маємо унікальний шанс для популяризації по-новому переосмисленої спадщини Каменяра. Президент України доручив підготувати і видати повне академічне зібрання творів Івана Франка, планується також запровадити Національну премію імені Івана Франка, що присуджуватиметься, зокрема, за поширення знань про Каменяра за кордоном.

Наступна частина обговорення стосувалася пропозицій щодо роботи над повним академічним виданням творів Івана Франка. Насамперед наголошувалося на необхідності створення повноцінного зібрання бібліографії Каменяра, видання творів не лише українською, а й іншими мовами.

«Сучасне мовознавство не говорить жодного слова про Івана Франка», – зазначила професор Олександра Сербенська. Вона наголосила на необхідності належного поцінування постаті Івана Франка в цій галузі науки.

Роксолана Зорівчак внесла три пропозиції: необхідно використовувати технологічний досвід світу; потрібна спеціальна комісія, яка займалася б творами Франка в іншомовному перекладі, щоб вони не втрачали своєї сутності; до перекладів треба залучити коло фахівців, а ще – укласти лексичний словник перекладів Каменяра.

Суперечливі тези висловлювали й щодо мови творів збірника. Михайло Наєнко вважає, що видання треба робити сучасною українською мовою, зокрема, для того, аби привернути увагу Східної України. Він навів приклад греків, що читають Гомера сучасною грецькою мовою.

Євген Нахлік переконував, що треба видавати академічне зібрання за автографами і першодруками. Має бути окремий підхід до різних жанрів творів Каменяра. Також слід подбати про їх електронні версії.

Мирослав Трофимук наголосив на тому, що не ми, ймовірно, повинні перекладати Франка іноземними мовами. Українці повинні сприяти поширенню його творів у світі. Вчений запропонував ознайомитися з досвідом електронного генерування словників, напрацьованим у Львові в процесі укладання латинсько-українського словника.

Більшість промовців пропонували, щоби повне зібрання творів Каменяра здійснювали у Львові.

Євген Сверстюк: «Франковий університет усміхається до мене»

– Франкові дні – це передовсім свято культури у Львові та у всій Україні. Дуже приємно, що все так ретельно продумано і вдало реалізовано. Якоюсь мірою – це немов острів у нашому сьогоденні, де інтерес до культури, на жаль, дуже пригашений. Мені приємно бути учасником цього Конґресу і виступати зі своїми міркуваннями про Франка, оскільки це давня моя тема. Каменяр живив мій інтелект з дитинства. Він є одним з тих авторів, яких я читав ще малим.

Якщо повернутися до Конґресу, то мені дуже сподобалася добра атмосфера. Мене переповнюють ностальгічні почуття, оскільки стіни Львівського університету рідні. Йдучи його сходами, я пригадую часи, коли фальш і неправда були присутні у кожній аудиторії. А тепер я бачу інший дух, бачу розкутих людей, бачу вільну думку – не завжди глибоку, не завжди виважену і часом дуже поспішну, яку і не варто було б виносити на люди. Адже, щоб у ці дні було справжнє свято, потрібно хоч трошки дорости до рівня Франка.

У мене також і особисте свято. Мені вручили диплом Почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка.

Надзвичайно приємно те, що альма-матер – Львівський університет до мене усміхнувся, як справжній рідний дім!

Секційні засідання

* * *

На другому засіданні секції «Інтерпретація художнього тексту» виступили дослідники Франкової творчості зі Львова, Рівного, Харкова, Луцька та Одеси. У своїх доповідях вони детально проаналізували прозові та поетичні твори Івана Франка. Зокрема, Мирослава Крупка у доповіді «Інтерпретація образу фатальної жінки в прозі Івана Франка» виділила три типи жінок, які домінують у Франкових творах. Це жінка-жертва, емансипована та фатальна жінка. Фатальна жінка, за Франком, – не гребує жодними засобами для досягнення мети, для неї не існує особистісної чи суспільної моралі для обмеження власної поведінки.

Цікавою була доповідь Андрія Печарського «Синдром любові і відчуженості в оповіданні Івана Франка «Сойчине крило». Як стверджує доповідач, головний персонаж оповідання – прототип самого Івана Франка.

Відповідальність людини за свої вчинки та слова – домінуюча теза в концепції людини, за Франком. Про це розповів у доповіді «Мала проза Івана Франка 1900-х років у контексті художньої парадигми перехідної культурної епохи: модель світу і модель людини» Юрій Безхутрий.

Богдана Криса у доповіді «Середньовічні візії Івана Франка» розповіла про зацікавленість Каменяра Середньовіччям. Аналізуючи цю епоху, Франко особливу увагу звертав на містичне осягнення того, чого не можна збагнути розумом. Вірячи в його силу, він вважав, що містика кидає новий міст в будучину.

Про новаторські та стильові тенденції прози Франка доповідав Тарас Пастух.

А от Катерина Постол у доповіді «Франкові традиції у поезії Бориса Олійника» дослідила спільні риси у творах Каменяра та сучасного поета.

* * *

Однією з-поміж багатьох галузей, якій Франко присвятив левову частку свого життя, була педагогіка. «Великий майстер живого матеріалу» – так часто називають викладачів з божою іскрою у серці. Тож секція «Іван Франко як педагог» привернула увагу багатьох франкознавців та викладачів не лише з України. Керівник засідання Микола Євтух розглянув особу вчителя у творчості Івана Франка. Зокрема висвітленню цієї теми Іван Якович присвятив понад 100 праць. Пригадайте, з якою посмішкою та зацікавленням кожен з нас хоча би раз у житті гортав сторінки «Грицевої шкільної науки». А як щеміло серце при читанні глибоко повчального твору «Вчитель». До наставника Франко був надзвичайно вимогливим. Тільки той вчитель, що володіє найпрогресивнішими науковими методами, може виховати справжніх велетів думки і слова.

Привернула увагу слухачів доповідь Ніни Захлюпаної, яка досліджувала Франкові погляди на реформування школи і сучасності. Проблеми у галузі педагогіки переслідували наших попередників, і будуть, мабуть, наступати на п’яти і майбутнім поколінням.

Дослідження Олексія Караманова «Іван Франко як історик школи і освіти» вразило своєю насиченістю і змістовністю. Використавши цілу низку джерел, пан Олексій заглибився і у питання світової педагогіки, яким цікавився Каменяр. Іван Франко неодноразово наголошував, що освіта потребує постійних практичних вишколів. То є ціле мистецтво, яке він порівнював із мистецтвом поета. Дитину Каменяр розглядав, як найвищу цінність, виховувати яку слід на засадах найвищого гуманізму.

* * *

Іван Франко як громадсько-політичний діяч – саме під таким кутом зору розглядали науковці Каменяреву діяльність на дев’ятнадцятій секції Конгресу. Доповіді про етнографічні розвідки, ставлення до національних меншин, взаємини з іншими представниками української інтелігенції – такий напрям Франкової творчості представляли учасники зі Львова, Тернополя, Дрогобича, а також представник Сербії.

Доктор історичних наук, Степан Макарчук у своїй доповіді «Націотворча функція етнологічної науки у баченні Івана Франка» зазначив, що саме Каменяр був першим, хто запровадив терміни «етнічна маса», «окремий етнічний організм».

Доктор історичних наук професор Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослав Грицак репрезентував новий погляд на Львів як творче середовище Каменяра. Саме на час мешкання Франка у нашому місті припадає період інтенсивного формування Львова як культурного осередку. Доповідач заперечує тезу про діяльність Франка як формуючий чинник львівського модерну. Натомість висуває припущення, що прогрес міста Лева вплинув на рішення генія продовжити роботу саме тут після повернення з Відня.

Франко у відеопоказах

На засіданні секції «Іван Франко і його творчість у мистецтві театру й кіно, в музиці та малярстві» майже всі виступи доповідачів супроводжувалися відеопоказом.

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства, доцент, заступник директора з наукової роботи Інституту народознавства НАН України, розповів про графіку Павла Ковжуна у виданнях творів Івана Франка. Свій виступ пан Яців проілюстрував третім виданням Франкового «Semper Tiro» за 1922 рік, обкладинку до якого робив Павло Ковжун. Також продемонстрував фотографії обкладинок до інших книжок Каменяра за період від 1922 до 1924 рр.

– Десь до 5–6 класу Іван Франко зібрав близько 800 пісень, які почув від матері, але ноти записати не міг, – так розпочала свій виступ Тетяна Воробкевич, доцент Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Пані Тетяна розповіла не лише про те, як загальна музична світова культура увійшла в життя Івана Франка, а й запропонувала прослухати фрагмент увертюри і хор з першої дії опери „Вільгельм Телль». Це був улюблений твір Великого Каменяра.

Особливо насиченим був виступ Юрія Ямаша, старшого викладача кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка. Свою доповідь «Франкіана художника Івана Труша» він супроводжував відеопоказом портретів Титана Праці, зіставляв їх зі світлинами.

Після невеличкої перерви усі присутні насолоджувалися фрагментами фільмів за творами Івана Франка.

Відгуки учасників конґресу

Наталія Микитчук, студентка історичного факультету Дніпропетровського національного університету:   – Навчаючись на історичному факультеті Дніпропетровського національного університету, я зацікавилася проблемою становлення ідеї соборності в українській науковій і суспільно-політичній думці XIX–XX ст. Намагаючись зрозуміти причини формування переконань стосовно етнічної та культурної єдності українців Російської та Австро-Угорської імперій, звернулася до творчої спадщини провідних українських мислителів XIX ст. Дослідження праць Івана Франка, його активної суспільно-політичної діяльності дозволяє знайти відповідь на питання: чому і яким чином у світогляді галицької інтелігенції визріла ідея єдності українського народу. Вважаю, що проведення Міжнародного наукового конгресу надзвичайно важливе і для дослідження творчої спадщини Великого Каменяра, її «нового прочитання», і популяризації ідей Івана Яковича, які є наразі надзвичайно актуальними за умов потреби зміцнення наукових, культурних зв’язків по лінії Схід – Захід. Своєю чергою представники Дніпропетровщини обов’язково поділяться своїми позитивними враженнями від перебування на Франковій батьківщині у Віснику Дніпропетровського національного університету.

Живий класик

Княжий Львів – одне із небагатьох міст світу, де у будь-які часи можна було перестріти на вулиці живого класика – мешканця цього міста. Ще відлунюють на старовинній бруківці кроки Івана Франка, Станіслава Людкевича, Миколи Колесси... Сьогодні назустріч вам Львовом крокує композитор із світовим ім’ям Мирослав Скорик – народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, професор. У його багатогранній творчості особливе місце займає Франкіана. Учора учасники та гості Конгресу послухали у Львівському національному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької його оперу «Мойсей», яку маестро створив на честь візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну у червні 2001 року, і яку благословив Святійший Отець. За вагомий особистий внесок в увічнення пам’яті Івана Франка Президент України 27 серпня цього року нагородив Мирослава Скорика орденом «За заслуги» ІІ ступеня.

 

© Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська 1, Львів, 79000 E-mail: webmaster@franko.lviv.ua