Вступне слово ректора Львівського національного університету імені Івана Франка
професора І.О. Вакарчука на відкритті Міжнародного наукового конгресу
«Іван Франко: дух, наука, думка, воля»

Вельмишановні пані і панове!

З особливим піднесенням і хвилюванням цим вступним словом я відкриваю у стінах Львівського національного університету імені Івана Франка Міжнародний науковий конґрес «Іван Франко: дух, наука, думка, воля».

Наш конґрес – це академічний вимір відзначення 150-річного ювілею великого українця та великого інтелектуала і водночас продовження щоденних університетських трудів, призначених для осмислення і вивчення безсмертної спадщини Івана Франка.

Іван Франко своїм незбагненно нестримним прагненням – як він сам сказав: «обняти цілий круг людських інтересів», аби «не лишитися чужим у жаднім такім питанні, що складається на зміст людського життя», своєю винятковою обдарованістю і надлюдською працездатністю ступив як письменник і мислитель, що своїми творами промовляв і до дітей, і до філософів, на межу можливостей людського розуму у пізнанні навколишнього світу і людини.

Це викликає і буде викликати в українців надзвичайну гордість за те, що один із нас виявився здатним досягти цієї межі. «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, сказати б, здіймає шапку, незалежно від свого місця народження – Київ, Карпати, Кубань чи Вороніжчина. Тут діє якийсь «інстинкт величі», – писав півстоліття тому Євген Маланюк.

Геній Франка, його «розум-бистроум» природно потребували універсальності і всеохопності різних напрямків інтелектуальної діяльності людини. Це яскраво ілюструє і той факт, що ще студентом Львівського університету впродовж одного семестру він бере курси не лише з філології, теорії літератури і філософії, з соціальної економії та психології, а й з теоретичної фізики, а в його творах можна знайти докладний і тонкий аналіз та розв’язки математичних задач, сформульованих стародавніми вченими.

Так геніальний письменник і публіцист, видатний вчений і філософ сформував своїм прикладом безпрецедентний в українській та, мабуть, і світовій історії образ людини-Універсуму. Багатогранний учений – літературознавець і мистецтвознавець, лінгвіст та історик, етнолог і фольклорист, психолог і культуролог, політолог і соціолог, економіст і філософ науки – він своєю «понадстотомовою» працею прагнув пересадити на ниву культури своєї нації неперебутні здобутки всіх народів і всіх віків і одночасно звернути своє національно неповторне слово до решти світу і в такий спосіб наблизити до нього Україну.

Своїми творами, своїм особистим, таким важким і трагічним життям, своєю надмірною любов’ю до рідного народу Іван Франко, обстоюючи ідеали соборності всіх українських земель, може, так, як ніхто інший, усвідомлено і незмірно багато зробив для об’єднання України в одне ціле, для об’єднання всіх українців, при тому прагнучи сповнити місію долучення культури свого народу до європейського та світового духовного життя.

Тож яким болем озвалися б у його серці і теперішні зухвалі спроби окремих політичних сил розшматувати Україну на безнаціональні «регіони», і наше теперішнє «парламентарне шахрайство», і те, що сьогодні, після п’ятнадцяти років свого незалежного буття ми стоїмо перед загрозою втратити власну національну ідентичність, власну мову, власну культуру, і ті наші теперішні недолугі «перепрошуючо-оглядисті» кроки протистояти цьому нахрапистому, брутальному і добре організованому антиукраїнству, яке своєю метою вбачає таки перетворити наш народ на тягло для сусідів, від чого з тривогою застерігав Іван Франко.

Сьогодні, як ніколи, нам треба Франкової мужності й рішучості, принциповості й безкомпромісності, відповідальності й вимогливості до себе й до інших, щоб зробити процес відродження нації незворотним.

Вельмишановні пані й панове!

Від імені Оргкомітету Конґресу я сердечно вітаю всіх його учасників і почесних гостей. Ми дякуємо всім, хто прибув до нас з різних міст України. Особливо дякуємо учасникам Конґресу – представникам з багатьох країн світу.

Складаю подяку всім тим людям і тут в Університеті, у Львові і поза їхніми межами, усім, хто своєю активною працею спричинився до того, щоб наш Конґрес відбувся на високому науковому й організаційному рівнях.

Бажаю нам плідної праці та інтелектуального задоволення, радостей від зустрічей з друзями і нових здобутків; а після завершення Конґресу – творити нашу українську культуру, виховувати нові покоління, маючи перед собою Франкові заповіти й будувати наш Світ на вічних цінностях і «з його духа печаттю».

Дякую за увагу!

27 вересня 2006 року, м. Львів

© Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська 1, Львів, 79000 E-mail: webmaster@franko.lviv.ua