28 березня 2011 року

виповнилося

120 років

від дня народження

Олекси Слісаренка

(справжнє прізвище Снісар, 1891–1937),

українського поета, одного із найоригінальніших прозаїків періоду «розстріляного відродження», публіциста.

Народився на Харківщині в родині лимаря. Закінчив Харківське рільниче училище і працював агрономом. Був учасником Першої світової війни, пройшов шлях від рядового до офіцера артилерії. 1918-1924 рр. жив у Києві, а з 1924 p. – у Харкові, де був головним редактором видавничого відділу «Книгоспілки», а 1928-1929 рр. співредактором «Універсального журналу». Учасник угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет» (1919), угруповань футуристів: «Комкосмос» (1921), Асоціації панфутуристів (Аспанфут, 1921) і Асоціації комуністичної культури (Комункульт, 1924-1925),  Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1925),

а також і ВАПЛІТЕ  (1925-1928). Після саморозпуску ВАПЛІТЕ

із Майком Йогансеном заснував «Техно-мистецьку групу А» (1929).

Був громадським обвинувачем на ганебному судилищі – процесі СВУ (березень – квітень 1930 р.). У квітні 1934 р. його заарештували, а через рік засудили до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках.

У жовтні 1937 р. трійка Управління НКВД РРСФР по Ленінградській області переглянула справу Олекси Слісаренка й ухвалила найвищу міру покарання:

був розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох (Карелія).

У творчому доробку письменника –

понад 20 книжок гостросюжетних новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт», «Чорний ангел» (1929), «Хлібна ріка», «Страйк» (1932), численні збірки поезій – «На березі Кастальському» (1919), «Поеми» (1923), «Байда» (1928) та ін.

Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр