14 грудня 2010 року

виповнюється

170 років

від дня народження видатного українського поета, драматурга, прозаїка,

театрального і культурного діяча,

організатора літературного і громадського життя кінця ХІХ ст.

Михайла Старицького (1840 – 1904)

Рано залишившись сиротою, виховувався у родині свого дядька – батька композитора Миколи Лисенка. 1856 р. закінчив Полтавську гімназію, 1865 р. – юридичний факультет Київського університету святого Володимира.

Під тиском самодержавної влади змушений був 1878 р. емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну 1880 р. і активно зайнявся видавничою та театральною діяльністю. 1883 р. очолив перший професійний український театр,

що ввійшов в історію нашої культури під назвою «театр корифеїв».

1885 р. з низки причин залишив трупу корифеїв і заснував нову із молодих акторів.

У 1895 р. покинув театральну діяльність і цілком присвятив себе літературній творчості.

1883-1884 рр. – видав два випуски українського альманаху «Рада».

Залишив велику творчу спадщину:

Лірика: «Виклик», «Швачка», «До України», «До молоді», «Морітурі»,

«До Шевченка», «Монологи про кохання»;

Драматургія: «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба», «Циганка Аза», «Чорноморці», «За двома зайцями», «Не судилось», «У темряві», «Талан», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»;

Повісті та романи: «Облога Буші», «Оборона Буші», «Перед бурей»,

«Разбойник Кармелюк», трилогія «Богдан Хмельницький» тощо.

Перекладав твори Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, Мартіна Андерсена-Нексе, сербські пісні та інші.

Окремі поезії Старицького стали народними піснями («Виклик» («Ніч яка, Господи, місячна, зоряна»), «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»).

Писав лібрето до опер Миколи Лисенка

«Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена».

Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр