Когорту почесних докторів Львівського національного університету імені Івана Франка поповнив один із найавторитетніших європейських політиків нашого часу, Президент Європейської Ради Дональд Туск. Відповідне рішення Вчена рада Університету ухвалила ще 1 лютого 2019 року, однак особисто відвідати Львів Президент Туск зміг лише 19-20 лютого в рамках робочого візиту в Україну. Участь в урочистому засіданні Вченої ради Львівського університету, вручення диплома «Почесний доктор (Doctor Honoris Causa)» та інавгураційна лекція Дональда Туска гідно підсумували його надзвичайно успішний візит в Україну.
20 лютого в Актовій залі Львівського університету вперше разом звучали Гімн України та Гімн Європейського Союзу. На честь високого гостя їх виконали Академічний симфонічний оркестр «ІNSO-Львів» Львівської обласної філармонії (диригент – Володимир Сивохіп) разом з артистами Галицького академічного камерного хору, Народного ансамблю пісні і танцю «Черемош» та Заслуженої хорової капели «Боян» імені Євгена Вахняка. Переповнена Актова зала Університету стоячи вітала «Великого Друга» України, віддаючи належне непохитній проукраїнській позиції Дональда Туска впродовж усього часу його головування у Європейській Раді (від грудня 2014 року).
Урочисте засідання Вченої ради ЛНУ ім. Івана Франка відкрив Ректор Університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник. Ректор представив академічній спільноті Дональда Туска, акцентувавши на глибокому символізмі нинішньої події. «Символічно, що наш захід відбувається у п’яту річницю трагічних подій Революції Гідності, учасниками якої були і наші студенти. Вони заплатили життям за утвердження європейських цінностей в українському суспільстві. І не менш символічно, що ми присвоїли звання почесного доктора великому другові українців, послідовнику і прихильнику євроінтеграційних прагнень України Дональдові Туску. Саме Дональд Туск у 2015 році після саміту «Україна – ЄС» висловився однозначно: “Українці йдуть у правильному напрямку. Кращої альтернативи немає”. Так міг сказати лише політик світового масштабу», – зазначив Володимир Петрович.
Ймовірно, саме завдяки принциповій позиції Дональда Туска – першого Президента Європейської Ради родом із країни, яка раніше була за «залізною завісою», – тема України вже кілька років залишається на порядку денному офіційного Брюсселя. Поляк Дональд Туск, на переконання Володимира Мельника, як жоден інший європеєць глибоко розуміє істинні прагнення українців. «Ключовою тезою Майдану було гасло “Гідність і свобода – понад усе!” Туск ще зі студентської лави особисто виборював ці цінності. Він розуміє, відчуває і дорожить ціною свободи. Він усвідомлює, що країни молодої демократії потребують підтримки. Саме тому тема України стала ключовою у політичному досьє Дональда Туска на посаді Президента Європейської Ради», – наголосив Ректор.
Після цього Володимир Мельник вручив Дональдові Туску диплом Doctor Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка і запросив високого гостя прочитати для академічної спільноти традиційну інавгураційну лекцію.
Дональд Туск зворушено подякував Ректоратові й усьому науковому співтовариству Львівського університету за можливість виступити рідною – польською – мовою. Це було особисте прохання доктора Туска, оскільки, звертаючи своє слово передусім до мешканців Львова та рідного йому Гданська, він хотів, аби його послання почули і вухами, і серцем. «Я знав, що сьогодні буду серед друзів, тому дозволив собі це прохання. Я польський патріот і європеєць. Не бачу тут жодного конфлікту. Дуже люблю Польщу і дуже люблю Україну – тут теж немає ніякого парадоксу. Це як любити маму і закохатися в дівчину», – зізнався політик під схвальні оплески аудиторії.
Свою лекцію Дональд Туск побудував навколо цінностей єднання, солідарності та примирення, які насправді є наскрізними у спільній історії українців та поляків. І найвиразніше ця єдність простежується в дивовижних історичних паралелях між Львовом і Гданськом – містами, які дали усім нам кілька яскравих уроків солідарності.
«Коли мені було 20 років, – згадував Дональд Туск, – у моєму житті трапилася доросла пригода, пов’язана з політикою. Під кінець 70-х років минулого століття ми, студенти університету Гданська, хотіли організувати нелегальну демонстрацію проти комуністичного режиму. Тоді ми зібралися біля пам’ятника Яну ІІІ Собеському. До Другої світової війни цей пам’ятник стояв у Львові на Гетьманських Валах (сьогодні – проспект Свободи). І ця частинка Львова в Гданську стала для нас символом опори і надії».
Ще один урок солідарності наших міст пов’язаний, на жаль, із дуже трагічною подією. 13 січня на мера Гданська Павла Адамовича було скоєно напад. Після смерті Адамовича мешканці Гданська отримали з усіх куточків світу численні сигнали солідарності. «Одним із найбільш зворушливих був великий портрет вбитого міського голови на стіні вашої Ратуші, – розповів Дональд Туск. – Ми були зворушені жестом львів’ян. Бути солідарним – не така легка справа. Солідарність, яка на перший погляд є слабкою, може бути сильнішою від озброєної до зубів імперії. Це принцип єдиний для всіх, він єднає людей».
Свого часу, перебуваючи з візитом у Гданську, Папа Римський Іван Павло ІІ сказав: «Солідарність – це завжди один з одним, але ніколи не один проти одного». Розвиваючи тезу свого великого земляка, Дональд Туск зазначив: «У політиці – це найкращий антидот проти роз’єднання й реальна альтернатива політики “за власні інтереси”. І політичні діячі, які визнають політику сили, відкидають солідарність».
Уроком дієвого єднання і примирення може слугувати суперечлива історія розвитку Гданська і Львова. Обидва міста – мультикультурні, до розбудови обох причетні представники дуже різних народів і релігій, перед обома свого часу поставали схожі дилеми: чиє це місто? «Сьогодні Гданськ і Львів – це міста-символи, – наголосив Дональд Туск. – Із польського Гданська й українського Львова йшли потужні сигнали свободи. З Гданська ця свобода йшла на цілу Польщу, а зі Львова – на цілу Україну. Вони повинні стати провідниками для всіх українців і всіх поляків. Провідниками поєднання між нашими народами».
На завершення своєї лекції доктор Туск знову звернувся до мудрості Івана Павла ІІ, який у 60-ту річницю Волинської трагедії дав усім нам унікальний урок глибинного розуміння суті добросусідства. «Нове тисячоліття вимагає, аби українці і поляки не залишалися поневоленими сумними споминами минулого. Роздумуючи над минулими подіями в новій перспективі і плануючи будівництво кращого майбутнього для всіх, нехай подивляться на себе взаємно поглядом примирення. Немає справедливості без прощення, а співпраця без взаємного відкриття буде крихкою. У жесті чутливої совісті, співчуття та доброти ми відкрито відповімо на побажання українців, подібні до бажань Польщі. Поважаємо пам’ять жертв, відновимо кожного з них по імені. Ми зобов’язані цим загиблим і їхнім сім’ям… Давайте разом схилимо голови у молитві і співчутті. Досвід минулого століття є настільки трагічний і болючий, що навчив нас новому погляду на патріотизм, національну ідентичність, яку не треба обертати проти когось, чи шукати підтвердження в конфронтації. Сьогодні ми знаходимо те, що нас об’єднує. Ми зміцнюємо довіру і співпрацю. Сьогодні немає жодної країни, яка б цінувала роль незалежної України в Європі більше, ніж Польща, і підтримала б її проєвропейські прагнення», – в устах Президента Європейської Ради ці пророчі слова прозвучали символом справдженої надії українців на європейське майбутнє своєї країни.
Коли бурхливі оплески залу врешті стихли, Народний камерний оркестр Львівського університету (керівник – заслужений працівник культури України Романа Бурко) зробив докторові Туску ще один незабутній подарунок – виконав знамениту «Мелодію» видатного українського композитора Мирослава Скорика. Своєю чергою, Ректор Львівського університету Володимир Мельник ще раз привітав Дональда Туска і всю академічну спільноту й закликав нового почесного доктора до активної участі в науковому і громадському житті Університету.
На цьому урочисте засідання Вченої ради завершилося. Однак Дональд Туск ще довго спілкувався з професорами і студентами Львівського університету, охоче ставав до групових та індивідуальних фото, а остаточно вразив усіх присутніх, подарувавши букет квітів доцентові кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Галині Крук – авторці відомого вірша про Небесну Сотню, який він цитував напередодні під час свого виступу у Верховній Раді України. Почесний доктор вийшов з Актової зали ще й добрим і завжди бажаним другом Університету.
