Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Електоральна карта Львівщини у міжрегіональному зрізі. –  Львів: ЦПД, 2010. – 168 с.



ЕЛЕКТОРАЛЬНА ІСТОРІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

 

Електоральну карту Львівщини необхідно розглядати в контексті електоральної карти всієї України. Відтак у цьому розділі об’єктом нашого прикладного аналізу виступили електоральні розмежування як відображення соціополітичних поділів на територіальній основі в Україні. Звертаючись до методології, зазначимо, що під територіальною основою соціополітичного поділу ми розуміємо відмінності між групами людей, які склалися за територіальною ознакою і є базою для наступної політичної інституалізації.

Історична доля України, на жаль, склалася так, що вона стала межею зіткнення двох чітко окреслених цивілізацій – західної – проєвропейської та східної – проросійської. В умовах несформованості гомогенної української політичної нації такий цивілізаційний розлом є небезпечний з точки зору територіальної цілісності України. Як відзначає А. Гальчинський: «наша держава перебуває на межі, по суті, двох світів, двох культур і ментальностей, двох різновекторних цивілізацій, що само собою визначає об'єктивну складність державотворчого процесу, консолідації суспільства». [1]

Поліцивілізаційна модель дає чітку, вичерпну відповідь на запитання: «Де закінчується Європа? Європа закінчується там, де закінчується західне християнство і починаються іслам і православ’я» [2]. Ці слова С. Гантігтона заставляють нас замислитися над існуванням  регіонального розлому, який особливо чітко окреслився у різних електоральних вподобаннях мешканців Сходу і Заходу України.

Як зазначає український дослідник П. Кір’яков, в російських аналітичних розробках усе виразніше простежується намагання протиставити дві політичні культури, які нібито склалися в Україні, а саме «самостійницьку» західну та «малоросійську» східну. Відтак робиться спроба довести, що рубіж Східної (Центральної) Європи проходить по самій Україні, а тому орієнтація на «західну» геополітичну доктрину загрожує цілісності української держави. [3]

А. Марчуков вважає, що цивілізаційний розлом в українському суспільстві проходить не просто за територіальним принципом. Він є, скоріше, «розломом» у світогляді, де «схід» уособлює собою радянську, «православно-слов’янську» свідомість, те, що правильніше було б найменувати «Росією» у широкому значенні цього слова, а «Захід» – національну українську свідомість і національні українські цінності. [4]

Говорячи про Україну, слід відзначити, що Україна неоднорідна в культурному, політичному та електоральному аспекті. В політичному плані Україна є державою, що складається із декількох субрегіонів з різною історичною традицією, різними типами політичної культури та специфічною електоральною свідомістю. Регіональні і субрегіональні розмежування в Україні обумовлюються в тому числі і структурою розподілу праці. На Заході переважають представники вільної найманої праці, для яких характерний високий рівень соціальної мобільності і здатність адаптуватися до мінливих соціальних умов. В свою чергу на Сході домінують працівники «індустріального сектору», при чому, як правило, це «люди одного підприємства», які десятиліттями працюють на одному заводі. Цей соціальний масив набагато більш інертний, а відповідно легше керований. Це зовсім інший тип виборця. Очевидно, такі геокультурні, електоральні розмежування здійснюють вагомий вплив на структурування електорального простору

Електоральні «розколи» в українському суспільстві не виникають самі по собі. Вони виникають на основі суттєвих ціннісних та інших відмінностей, які існують між україномовними і російськомовними регіонами. Про наявність цих відмінностей свідчать дані соціологічних опитувань. Проте регіональна диференціація в Україні набагато складніша, ніж стереотипізований поділ на Західну та Східну Україну. Адже неможливо не брати до уваги існування ще двох великих регіонів – Центру та Півдня, які характеризуються і спільними, і відмінними рисами із Заходом та Сходом, в той час як Центр має величезний потенціал консолідації й синтезу регіонального розмаїття України. До того ж і Схід, і Захід також регіонально диференціюються, наприклад, на Заході вирізняють ще чотири субрегіони – Галичина, Волинь, Закарпаття та Буковина. Все ж регіональні ідентичності Західної та Східної України найбільш акцентовані, знакові в масовій свідомості, ЗМІ, політичному дискурсі, науковій літературі й найбільше впливали та впливають на суспільно-політичні процеси у сучасній Україні.

Водночас слід наголосити, що більшість науковців сходяться на тому, що Україна складається з  чотирьох субрегіонів з різною історичною традицією, різними типами політичної культури і специфічною електоральною свідомістю:

- Західний регіон: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області;

- Центральний регіон: Київ, Київська, Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Житомирська, Сумська, Чернігівська області;

- Східний регіон: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області;

- Південний регіон: Одеська, Миколаївська, Херсонська області та АР Крим.

За національно-патріотичною та мовною складовою в Україні можна виділити два ідеологічних полюси:

- Західний (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська область), який характеризуються абсолютним домінуванням, українського і україномовного населення, націонал-демократичних і націоналістичних ідеологічних орієнтацій.

- Східний (Донецька, Луганська область, АР Крим) – переважно індустріальні регіони, з домінуванням російського і російськомовного населення, проросійських, етатистських політичних і економічних ідеологічних орієнтацій.

Причинами таких ідейно-ціннісних відмінностей можна назвати:

1)           Історичний чинник: розвиток українського суспільства в межах різних держав;

2)           Етнолігвістичний чинник: етнокультурна, мовна гетерогенність українського суспільства;

3)           Релігійний чинник: конфесійна гетерогенность;

4)           Економічний чинник: суттєві соціально-економічні розбіжності між регіонами України;

5)           Зовнішньополітичний чинник: зовнішньополітичні орієнтації регіонів, питання НАТО;

6)           Інформаційний чинник: несформованість в Україні єдиного інформаційного простору;

7)           Політичний чинник: суттєві розбіжності політичної культури між регіонами України, використання суттєвих міжрегіональних розбіжностей у політичних та виборчих технологіях.

Емпіричні дослідження свідчать про те, що Україна є доволі гетерогенною країною, що зумовлено тим, що кожен з регіонів мав різний історичний спадок, що залишило свій глибокий слід на культурі, ментальності, суспільно-політичних ідентифікаціях, тощо. Нижче наведено дані, які ілюструють мовно-етнічну окремішність деяких областей.

 

Таблиця 1. Розподіл деяких характеристик у областях, відсотки [5]

Область

Українська мова в повсякденному використанні

Етнічні меншини

Релігійність

Проросійські орієнтації

Тернопільська

99,22

2,13

98,84

1,74

Івано-Франківська

96,09

4,51

94,96

7,79

Рівненська

95,82

2,63

96,39

6,67

Львівська

93,03

3,92

93,88

2,97

Волинська

92,15

3,42

90,67

12,23

Вінницька

90,33

4,6

76,92

19,73

Закарпатська

86,36

12,43

89,53

9,26

Хмельницька

84,66

7,38

84,55

9,91

Житомирська

84,14

6,7

69,29

4,25

Полтавська

80,91

3,01

68,13

26,21

Черкаська

77,62

5,64

67,69

25,04

Чернівецька

73,64

31,63

90,91

27,07

Київська

69,43

3,99

70,97

23,55

Чернігівська

56,83

3,13

65

40,59

Кіровоградська

52,15

4,53

71,55

23,26

Сумська

39,72

4,01

58,65

48,09

Київ

18,69

4,96

54,74

37,63

Харківська

15,89

6,25

57,52

43,36

Дніпропетровська

15,68

5,52

67,31

43,54

Херсонська

13,63

4,29

61,04

38,68

Одеська

9,95

12,69

70,74

62,56

Миколаївська

6,57

5,08

43,2

53,3

Запорізька

6,5

9,99

60,00

44,29

Луганська

2,82

7,02

60,09

62,14

Донецька

2,64

6,33

59,06

62,93

Крим

1,39

15,87

63,59

70,43

Україна

52,53

6,96

72,50

31,05

 

Для того, щоб змалювати електоральну карту України ми більш детально зупинимося виключно на політичному чиннику, який відображає регіональний розлом в Україні, а також прослідкуємо еволюцію електоральних преференцій жителів різних регіонів, починаючи від 1991 року. Слід відзначити, що ключовими індикаторами, які використовувалися в процесі аналізу є:  розкол комунізм - націоналізм, що проявляється також у географічному зрізі схід-захід, а також підтримка правлячої політичної еліти чи опозиції.

За час незалежності в Україні відбулося  п’ять президентських виборів (1991, 1994, 1999, 2004-2005, 2010) та п’ять парламентських виборів (1994, 1998, 2002, 2006, 2007).

 


[1] Гальчинський А. Схід-Захід: небезпечне передвиборче протистояння. http://www.niss.gov.ua/Evrointeg/den29092004.htm

[2] Хантингтон С. Столкновение цивилизаций и преобразование мирового порядка.⁄⁄ Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред В.Л.Иноземцева. – Москва : Academia, 1999, С. 532, с. 244

[3] Шульга М. Цивілізаційна рубіжність України у дзеркалі російської науки // Політичний менеджмент, 2008 р., № 2(29) http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=79&c=1908

[4] Там же

[5]Погоріла Н. Регіональні поділи в Україні: кілька заперечень проти дихотомії „схід-захід” http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=1332