Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Електоральна карта Львівщини у міжрегіональному зрізі. –  Львів: ЦПД, 2010. – 168 с.

Електоральні преференції Львівщини - Юлія Тимошенко

Юлія Володимирівна, один з фаворитів президентських перегонів 2010 р, таки поступилася своєму основному супернику Віктору Януковичу. На Львівщині екс-прем’єр здобула перемогу, але не абсолютну – в 6 з 14 територіальних виборчих округів переміг Віктор Ющенко. Та й зважаючи на показники 2007 р. статус Тимошенко, як найпопулярнішого в нашій області політика, помітно ослаб.

Проаналізуємо динаміку електоральної підтримки Юлії Тимошенко та її політичної сили на Львівщині впродовж кількох останніх виборчих циклів: парламентських виборів 2006 р, позачергових парламентських виборів 2007 р. і двох турів президентських виборів 2010 р.

Таблиця 1. Динаміка електоральної підтримки Юлії Тимошенко

Вибори	2006 р.	2007 р.	2010 р. (1 тур)	2010 р. (2 тур)
Результат БЮТ та Юлії Тимошенко	33,04%	50,38%	34,7%	86,2%

На парламентських виборах 2006 р. Блок Юлії Тимошенко з показником 33,04% голосів став другою за популярністю в Львівському регіоні політичною силою. Першість залишив за собою Блок “Наша Україна”, сила діючого тоді Президента Віктора Ющенка набрала 37,95%. 

А вже на позачергових парламентських виборах 2007 р. ситуація кардинально змінилася. БЮТ “догнав і перегнав” президентську силу в Львівській області майже на 15 %, набравши 50,38% проти 36,02% в Блоку “Наша Україна – Народна Самооборона”. Блок Тимошенко тоді зайняв перше місце в 13 з 14 територіальних виборчих округів. Зважаючи на те, що показник НУНС залишився майже таким самим, як і в 2006 р, можна стверджувати, приріст електоральної підтримки Юлії Володимирівни був пов’язаний з перетіканням електорату не Віктора Ющенка і Нашої України, а інших затухаючих на той час партій.

Посилення позицій Тимошенко на Львівщині, та й по Україні загалом, відбулось під впливом специфічних політичних обставин. Короткий період при владі, скандали, відправлення у відставку “зрадником-Ющенком” і коаліція колишнього помаранчевого партнера з біло-блакитними, бурхлива діяльність в опозиції – такий сценарій “вічній опозиціонерці” дав змогу розкрити свої вольові якості і скинути з себе будь-яку відповідальність за ситуацію в країні.  

Усю вагу політичної відповідальності і її вплив на особистий рейтинг діючий тоді прем’єр-міністр Юлія Тимошенко відчула в 2010 р. Звинувачення олігархів в злочинних підступах, оголошення себе в опозиції до Президента, нарікання на світову фінансово-економічну кризу і тому подібні речі дали певний ефект, але від електоральних втрат не врятували.  Проблеми в економіці, які поставили країну на межу дефолту зіграли свою роль, вдаривши болюче по рейтингу Тимошенко.

Все ще високий результат (34,7% в першому турі виборів) забезпечений вдалою піар-кампанією і відсутністю потужних конкурентів на помаранчевому електоральному полі. Правильне позиціонування Тимошенко в галицьких областях зазвичай переконує велику частину виборців у її приналежності до “свого ідеологічного табору” і вирішує проблему вибору на її користь.

Результати другого туру президентських виборів, на нашу думку, не надто відображають реальні електоральні симпатії виборців, адже тут людина опиняється в ситуації вимушеного вибору “з-поміж двох зол”. Справжня політична орієнтація виявляється лише при достатньо широкому спектрі кандидатів і вільному виборі серед них. Тому 86,2% підтримки Тимошенко в другому турі виборів швидше номінальні, ніж реальні. Хоча рішення виборця в “граничній” ситуації теж цікаве для аналізу.

Розглянемо детальніше електоральну підтримку Тимошенко по області в першому турі президентських виборів. 

Карта 3. Результат Юлії Тимошенко в першому турі президентських виборів.

Впадає в очі, що найбільше голосів політик здобула в 121 територіальному виборчому окрузі (46,18%), а найменше – в 117 і в 119 ТВО (24,12% і 23,89% відповідно). Окрім вище названих квазіідеологічних передумов доречно звернути увагу на роль соціально-економічних фактора.

121 округ складається з Сокальського і Радехівського району. З них перший володіє високим електоральним потенціалом, другий – вкрай низьким. Тобто, можна вважати, що електоральний вибір ТВО № 121 є великою мірою вибором саме Сокальського району. Тут за підсумками 2009 р. рівень заробітної плати один з найвищих в області, при тому характеризується значним зростанням впродовж останнього року. Сокальський район можна вважати “львівським Донбасом” за домінуючою в економіці району вугільною промисловістю. А Юлія Тимошенко в якості прем’єр-міністра сприяла цій галузі економіки, зокрема забезпечила тут виплату заборгованості по зарплатах. Зрозуміло, що виборці в умовах стабільної і сприятливої соціально-економічної ситуації при збігу ідеологічних позицій підтримають діючу владу.

117 і 119 округи знаходяться в межах Львова, і голосування тут підпадає під закономірність, визначену раніше в розколі місто – село. Виборці урбанізованих територій голосують за різних кандидатів. Спектр популярних політиків тут ширший ніж в сільській місцевості, тому й більше розпорошення голосів. Міські жителі більш критично сприймають політичну інформацію і менше схильні до маніпуляцій, які в передвиборчій кампанії Тимошенко відіграли неабияку роль.

Поляризація політичних симпатій по схемі Схід – Захід спрацьовує і у Львові, але відчутна кількість населення тут ідентифікує себе зі Сходом, тому й голосує відповідно. Нагадаю, по статистиці 16% населення Львова є росіянами. Втім, результати голосування не варто зводити лише до одного фактора. Проти Тимошенко, тобто за іншого кандидата або за позицію Не підтримую жодного кандидата, голосувало багато і українців.

Насамперед, не всі виборці сприймають Тимошенко як проукраїнського політика, який може ефективно відстоювати національні інтереси. Проросійський курс екс-прем’єрки в останній період її керівництва і налагодження стосунків із Кремлем на невигідних Україні умовах (зокрема в газовій сфері) підтверджують цю тезу. Багато хто помічає за Тимошенко прагнення до влади як самоціль при повному ігноруванні національних інтересів взагалі.

Звичайно ж, економічна та фінансова кризи, стрімка інфляція, поширення безробіття, банкрутство підприємств – все, що відбулось в Україні, в тому числі на Львівщині, впродовж останніх півтора року повинно було позначитись на рейтингу прем’єр-міністра, який в цей час керував країною.

Причини електоральних втрат можна побачити і в передвиборчій стратегії Юлії Володимирівни. Якщо відкинути національно-державницьку і проєвропейську складову її передвиборчої кампанії і зосередитись на соціальній, то бачимо – політик підлаштувалась головно під авдиторію пенсіонерів, студентів, працівників бюджетної сфери тощо. За межами цього кола залишилися представники малого  і середнього бізнесу – доволі активна, свідома і чисельна на Львівщині соціальна верства, яка в першому турі підтримала Яценюка і Тігіпка.

Перейдемо до аналізу результатів другого туру.

Карта 4. Результат Юлії Тимошенко в другому турі президентських виборів.

7 лютого Юлія Володимирівна істотно наростила свій результат. Загалом по області, за неї проголосувало 86,2% виборців, що майже вдвічі більше ніж в першому турі. Максимум Тимошенко набрала в ТВО № 125 – там їй віддали голоси 90,78% виборців. Мінімальний результат знову у Львові – 73,07% голосів в 119 окрузі. 

Найвищий рівень підтримки екс-прем’єрка отримала в аграрних регіонах області. І справді, раціональна мотивація, яка в першому турі ще могла проявитися, тепер повністю переважена маніпуляційними засобами. Останні ж ефективніше впливають на сільський електорат.

Низька підтримка Юлії Володимирівни у Львові і найнижча у Франківському районі знову нагадує про вплив національного фактора на електоральний вибір по схемі Схід – Захід. Саме у Франківському районі проживає найвищий по Львову відсоток росіян – 21,3%. Крім чинників, які впливали на рішення виборців в першому турі, тут з’являється ще один – перетікання голосів від кандидатів, що в другий тур не пройшли.

Офіційно, жоден з аналізованих нами кандидатів після першого туру не висловив публічної підтримки переможцям і не закликав своїх виборців голосувати за когось із них в наступному турі. Та й навряд чи такі заклики були б ефективні – виборці все одно проголосують на свій розсуд. Наприклад, Ющенко вів активну антитимошенківську кампанію, але для його виборців головною альтернативою після самого Віктора Андрійовича і далі залишалася Тимошенко.

Логічно було б передбачити, що Юлію Володимирівну в другому турі підтримають прихильники інших кандидатів з того ж помаранчевого електорального поля. Порівнюючи підсумки обох турів, бачимо: електоральний результат Тимошенко 7 лютого в середньому на 4-5% вищий ніж сума її результату та результатів Віктора Ющенка, Арсенія Яценюка і Олега Тягнибока в першому турі. До того ж, частина виборців, що спочатку підтримали не Тимошенко, а інших “помаранчевих” кандидатів, при повторному голосуванні не підтримали нікого. Приріст голосів політик, на нашу думку, забезпечила за рахунок додаткової мобілізації електорату та з голосів Анатолія Гриценка і Юрія Костенка, теж “помаранчевих” політиків, які до нашого переліку не увійшли через низький результат на всеукраїнському рівні.

Отож, Тимошенко програвши президентські вибори і дещо ослабивши свою позицію на Львівщині, все ще залишається провідним українським політиком і одним з фаворитів у Львівському регіоні.