Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Електоральна карта Львівщини у міжрегіональному зрізі. –  Львів: ЦПД, 2010. – 168 с.

Електоральні преференції Львівщини - Віктор Ющенко

Третій Президент України увійде в історію із шлейфом суперечливих асоціацій: від свята демократії на Майдані 2004 р. і проукраїнської культурної політики до хронічної політичної кризи, невдалої зовнішньої політики, його безпомічності при владі в розпал економічної кризи в державі. Стрімке падіння рейтингу з 40% в першому турі президентських виборів 2004 р. і 52% в другому турі до 5,45% на виборах 2010 р. якнайкраще свідчить про розчарування і зневіру українського суспільства в цьому політику. 

Проте, Західна Україна залишилася форпостом Віктора Андрійовича навіть за цих несприятливих умов. Львівська, Тернопільська і Івано-Франківська області демонструють підтримку Ющенка у 25%-30%. Не враховуючи двох інших західних областей, найнижчий його результат на Львівщині (18,87% в 121 ТВО) все одно найвищий по Україні.

Динаміку підтримки Ющенка у Львівській області розглянемо за результатами двох парламентських та першого туру президентських виборів. Рейтинг “Нашої України” в даному випадку цілком адекватно відображає рейтинг самого Віктора Андрійовича. Зважаючи на те, що він цю політичну силу створив і очолював до президентства, зберігав на неї вплив в подальшому, “Наша Україна” в населення ідентифікується в першу чергу з Ющенком і її рейтинги тримаються саме на ньому.

Таблиця 2. Динаміка підтримки НУНС та В. Ющенка на Львівщині

Вибори	2006 р.	2007 р.	2010 р. (1 тур)
Результат Блоку “Наша Україна”, НУНС та Віктора Ющенка	37,95%	36,02%	30,77%

Як бачимо на таблиці, підтримка Ющенка на Львівщині останніми роками повільно знижується, із середньою швидкістю 2% в рік. Але ці темпи незначні в порівнянні з загальноукраїнським падінням рейтингу Віктора Андрійовича.

Причин такої стабільності західноукраїнських виборців у відстоюванні дискредитованого політика можна назвати кілька. В 2004 р. Ющенко подарив людям мрію на краще життя, на моральність влади, на свободу переконань і українські інтереси понад усе, а з мріями важко прощатися. Дещо з обіцяного Віктор Андрійович таки зробив – відроджував українську національну культурну спадщину, традиції, зміцнив позиції української мови, що для виборців галицьких областей подекуди важливіше за економічний успіх держави. Спрацьовує і виправдання Ющенка на кшталт: а що ж він міг сам зробити, якщо йому всі заважали? Цікаво, що в другому турі ці ж виборці проголосують за Тимошенко по причині, що і її ніхто не підтримував і всі тільки заважали. Тут уже справді українське бажання виборця пожаліти політика. Немає достатньої конкуренції у помаранчевому ідеологічному спектрі. В розділах про Юлію Тимошенко і Арсенія Яценюка ми проаналізували причини їх електорального обмеження, а інші вагомі “помаранчеві” політики за останні п’ять років в публічній сфері так і не з’явилися. 

Передвиборча кампанія Віктора Андрійовича була доволі млявою і непереконливою. Спроби виправдати провальні 5 років свого керівництва виявились неефективною стратегією, хоча і в нові перспективи Ющенка повірити вже було важко. Взятий колишнім Президентом курс проти Тимошенко міг дещо знизити її рейтинги, але підвищити його підтримку не міг ніяк.

Отож, проаналізуємо результати президентських виборів 17 січня 2010 р. на Львівщині.

Карта 5. Результат Віктора Ющенка на президентських виборах 2010 р.

 Перше місце Ющенко посів в 117, 118, 119, 120 округах м. Львова та 124 і 125 округах за його межами, відтіснивши там Тимошенко на друге місце. У всіх решта округах тодішній Президент іде другим. Проте, відносний розрахунок не завжди адекватно відображає номінальні показники. Наприклад, в ТВО № 128 Ющенко набрав 35,1% голосів, але посів друге місце, поступившись Тимошенко менш ніж на два відсотки (в неї 36,9%). В 119 окрузі він набрав майже на 6% менше – 29,29%, але був першим за рахунок низького рейтингу Юлії Володимирівни (23,89%); тут значна частина електорату підтримала Януковича (10,6%) і Тігіпка (9,14%).

Ющенко своєю антитимошенківською передвиборчою кампанією структуризував помаранчевий електорат на два табори: проющенківський і протимошенківський (хоча вже в другому турі обидва табори об’єдналися проти Януковича). Так, максимальну по Львівській області підтримку Віктор Андрійович здобув у 124 територіальному виборчому окрузі – 38,5%. Показник Юлії Володимирівни тут був найнижчий на Львівщині, не враховуючи обласний центр. Мінімальний результат Ющенка – 18,87% в 121 окрузі, де Тимошенко набрала свій максимум. Тобто, йшлося не про здобування нових прихильників, а про перетасовування стабільного помаранчевого електорату.

Таким чином, причину позитивного голосування за Ющенка треба шукати в небажанні голосувати за Тимошенко тих виборців, які все-таки належать до помаранчевого електорального поля і не могли переорієнтуватися на “непомаранчевих” кандидатів. Голосування за Віктора Андрійовича “по залишковому принципу” зумовлене тим, що Юлія Володимирівна була більш вірогідним кандидатом (а виборцям властиво голосувати за потенційного переможця, щоб їхній голос не пропав) і вела значно активнішу агітаційну кампанію. Тим більше, Ющенко вже випробував себе на посаді Президента і провалився, а Тимошенко ще ні. 

Високий результат Ющенка в 124 окрузі (38,5%) і один з найнижчих там Тимошенко можна пояснити соціально-економічними факторами: в районах округу низький рівень заробітної плати (на грудень 2009 р., в межах 1500-1600 грн. при середній по області зарплаті 1944 грн.), рівень безробіття вищий ніж середній по області, що не сприяло підтримці керівника уряду, безпосередньо відповідального за стан економіки в державі. Невисокі економічні показники і в районах 125 та 128 округу, які практично однаково проголосували і за екс-Президента, і за екс-прем’єрку. 

Відповідь на питання, чому Львів проголосував більше за Ющенка, ніж за Тимошенко, слід знову шукати в соціально-психологічних характеристиках міських виборців. По відношенню до них, дещо раціональніший підхід Віктора Андрійовича має більше шансів ніж маніпулятивні техніки «Леді Ю», «Воїна Світла» чи в останній час «ТигрЮлі». Львів’яни через вищий рівень освіти та ширший доступ до інформації краще орієнтуються в політичній ситуації. Через що вони краще розуміють розподіл відповідальності за критичний стан справ в державі між Президентом, повноваження якого після конституційної реформи 2004 р. значно послабшали, і прем’єр-міністром, який наділений достатньо сильною владою. 

Після виборів і вкрай низького результату Ющенка, він все ж не збирається залишати публічну політику. Декларує бажання об’єднати навколо себе демократичні сили патріотичного спрямування, пройти на виборах до парламенту і далі працювати там. Можна бути впевненим, Львівщина, як і інші галицькі області, стане стартовим електоральним майданчиком його нової політичної кампанії.