Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Електоральна карта Львівщини у міжрегіональному зрізі. –  Львів: ЦПД, 2010. – 168 с.

Електоральні преференції

При аналізі електорального вибору мешканців Львівської області знову наштовхуємося на ознаки розколу місто – село. Але урбанізовані ТВО № 121 і 127 цього разу електорально проявляють себе як сільські округи. Фактично, розкол проліг між обласним центром, м. Львовом, і усією решта Львівщиною.

Електорат сільського типу, зазвичай, підтримує на виборах добре відомих кандидатів, які протягом тривалого часу ведуть публічну діяльність, міцно закріпилися в свідомості і викликали довіру. Це спричиняє деяку інертність в електоральних настроях: виборці не стільки реагують на реалії політичної та економічної ситуації, скільки голосують під впливом стереотипів. З цим пов’язано і те, що виборці сільських округів виявляють більшу, ніж виборці міст, стабільність і односпрямованість електоральної підтримки. Це дозволяє говорити про формування тут чіткіших соціально-політичних поділів – стабільного зв’язку між політичною силою і соціальною групою, інтереси якої та артикулює. 

Електорат міського типу швидше ніж попередній повірить маловідомим кандидатам з прогресивними поглядами. Він характеризується більшою динамікою політичних настроїв, швидше їх змінює. Політичний час протікає тут швидше ніж в сільській місцевості, що дозволяє виборцям краще орієнтуватися в політичних реаліях, відчувати нові тенденції і сприймати нові політичні сили.

Мешканці міст відзначаються більшою диверсифікацією електорального вибору – голосують за представників різноманітних політичних напрямків. Тут відіграє роль історичний фактор – формування і розвиток міст в радянські часи відбувалися на засадах інтернаціоналізації і активної внутрішньої міграції представників різних національних територій; з тих часів останні повністю так і не асимілювалися з корінним населенням, продовжуючи певною мірою  підтримувати свою національну ідентичність, що в свою чергу впливає на електоральний вибір. 

Звичайно, те, як проявиться розкол в конкретній виборчій ситуації, залежить від ряду факторів, на які ми далі звернемо увагу.

Що ж до застосування кореляційного методу, то найважливішими параметрами в даному випадку є національний склад населення, рівень заробітної плати, рівень безробіття тощо. Саме національна приналежність виборця до українців чи росіян часто визначає приналежність до помаранчевого чи біло-блакитного електорального поля. Економічні показники рівня заробітної плати і безробіття показують, які підстави має населення регіону бути задоволеним чи незадоволеним власним економічним становищем, а отже й економічною політикою уряду. Це ставлення безумовно відображається і в електоральному виборі. Проте його роль не варто переоцінювати: в умовах маніпуляції суспільною свідомістю і ефективними технологіями передвиборчої дезорієнтації населення, виборцю буває важко розібратися, хто і за що серед владних осіб відповідальний.