Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Електоральна карта Львівщини у міжрегіональному зрізі. –  Львів: ЦПД, 2010. – 168 с.

Суспільні розколи та їх прояви у Львівській області

Використаний нами метод суспільних розколів дозволяє виявити чіткі і стабільні фактори тієї чи іншої електоральної поведінки. Розкол місто – село полягає в тому, що жителі міських і сільських поселень по різному сприймають політичний процес і ставляться до виборів, відрізняються за електоральною активністю, стабільністю підтримки політичних сил тощо. Розкол центр – периферія має місце тоді, коли мегаполіс формує навколо себе зону електорального впливу, виборці якої голосують інакше, ніж виборці віддалених периферійних територій. Релігійно-конфесійний розкол проявляється в разі, якщо численні групи прихильників різних релігій чи конфесій демонструють різну політичну позицію.

На президентських виборах 2010 р. в межах Львівської області виявив себе лише розкол місто – село. Релігійно-конфесійний розкол міг би проявитися між парафіянами УПЦ МП, яка підтримала Віктора Януковича, і парафіянами УПЦ КП, УПАЦ та УГКЦ, представники яких виступили на стороні Юлі Тимошенко. Але зважаючи на нечисленність релігійних громад УПЦ МП в Львівській області (2,1%), ми цей фактор не брали до уваги. Зони електорального впливу навколо Львова, що б свідчило про розкол центр – периферія, помічено не було. Можливо через те, що прилеглі до Львова райони належать до різних ТВО, де їх електоральний вибір затушовується вибором інших більш віддалених від обласного центру районів.

Територіальні виборчі округи Львівської області за домінуючим місцем проживання їх виборців можна умовно поділити на сільські і міські. До міських, окрім ТВО м. Львова, відносимо 121 і 127 округи. До сільських – усі решта, тобто 122, 123, 124, 125, 126 та 127 округи (див. Додаток 1).

При дослідженні результатів виборів також застосовують кореляційний метод, що визначає взаємозв’язок між голосуванням виборців та соціально-демографічними і економічними показниками регіону. Проте, його використання в даному випадку наштовхується на ряд труднощів.

Райони Львівщини значно відрізняються між собою за соціально-демографічною і економічною ситуацією, адже історичні та природні умови спричинили неоднаковий рівень і характер розвитку територій. Одиницею аналізу при кореляційному методі мав би стати саме район, як внутрішньо однорідна і якісно відмінна від інших адміністративно-територіальна одиниця. Але підсумки голосування на президентських виборах узагальнюються не на рівні районів, а на рівнях територіальних виборчих округів, областей і країни в цілому. Про голосування виборців конкретно того чи іншого району без особистого доступу до повної бази даних ЦВК дізнатися не вдасться. 

До того ж, ТВО формуються без врахування специфіки районів, на підставі приблизно рівної кількості виборців у кожному з них. Так, в одному окрузі часто опиняються кілька районів, відмінних за рівнем урбанізації, сферою зайнятості населення, показниками безробіття і середньої заробітної плати, національної і вікової структури населення тощо.

Таким чином, узагальнені на рівні територіальних виборчих округів дані голосування важко порівняти із демографічними показниками населення, зведеними на рівні району. Хоча в деяких випадках це успішно вдається.

І останній, метод ретроспективного аналізу ми застосували, щоб показати динаміку електоральної підтримки політиків впродовж кількох виборчих циклів. Таким чином, зміну рейтингу Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Віктора Януковича і Олега Тягнибока вдалось прослідкувати за результатами очолюваних ними політичних сил на парламентських виборах 2006 р. і 2007 р., та за їх особистими результатами на президентських виборах 2010 р.