ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ РІЗНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ НА ТІЛОБУДОВУ ЖІНОК МОЛОДОГО ВІКУ
К.Крапівіна.
Львівський національний університет імені Івана Франка
вул. Черемшини, 31, 79014 Львів, Україна
З давніх часів людину хвилюють питання краси і гармонії людського тіла. Кожна епоха висувала свої канони в цьому аспекті. Це відображалось і в дослідженнях учених, і в пропозиціях лікарів і дієтологів, і в творіннях митців. На сучасному етапі розвитку суспільства ця проблема становить золоту середину, тобто зовнішні гармонічні форми тіла повинні поєднуватись із загальним станом здоров’ям людини.
Головним засобом для розв’язання цієї проблеми є фізична культура, яка об’єднує поняття і пропорційного фізичного розвитку - основи краси, і фізичної підготовленості, яка визначає творче довголіття, і міцного здоров’я, яке, як відомо, є основою повноцінного життя. Фізична культура має позитивний вплив на людей різного віку, тілобудови і стану здоров’я, але за умови індивідуального підбору засобів для досягнення бажаної мети.
Як виявили дослідження [1, 4], головною мотивацією до занять фізичною культурою в молодому віці є поліпшення зовнішнього вигляду, тобто фігури.
Тому метою наших досліджень було визначення найбільш ефективних засобів фізичної культури для досягнення пропорційної тілобудови в жінок 17-22 років. У дослідженнях брали участь студентки ЛНУ ім. І.Франка, яких розподілили на дві групи. Протягом навчального року перша (контрольна) група займалась фізичною культурою за Державною програмою для вищих навчальних закладів ІІІ, ІV рівнів акредитації, а друга (експериментальна) - за запропонованою нами програмою, до складу якої входили різноманітні фізичні вправи на всі м’язові групи в аеробному та аеробно-анаеробному режимах, статичні вправи Хатха-Йоги і релаксація.
На думку багатьох авторів, головними показниками, на яких грунтується пропорційна тілобудова, є ваго-ростові показники, обводові розміри та склад тіла [2; 3; 5; 7].
Антропометричні вимірювання виконували за загальноприйнятою методикою [8] з використанням стандартного інструментарію: дерев’яного ростоміра, медичної ваги, каліпера, сантиметрової стрічки, ручного та станового динамометрів. Визначали зріст стоячи (довжина тіла, см), вагу (масу тіла (кг)), обводові розміри тіла (грудної клітки, талії, плеча, стегна, гомілки, см), товщину жирових складок (мм), а також похідні показники:
оптимальна маса тіла за ваго-ростовим індексом за модифікованою формулою Брока [8]:
А=Р-(L-100); (1.1)
оптимальна маса=А-2/5(А-52), (1.2)
де L - довжина тіла, см,
Р - маса тіла, кг,
А - маса тіла за формулою Брока.
густина тіла за формулою Sloan & Weir [3]:
d=1,0764-0,00081·х1-0,00088·x2, (1.3)
де d - густина тіла,
х1 - жирова складка над клубовим гребнем, що вимірювалась латерально на рівні середньої лінії підпахвової западини (мм), х2 - вертикальна складка на середині задньої поверхні плеча між акроміальним і ліктьовим відростками;
жировий компонент маси тіла (FМ) та безжировий компонент маси тіла (LBM) у відсотках від загальної маси за формулами [6]:
FM(%)=(4,201/густина-3,813)·100 (1.4)
LBM(%)=100%-FM%; (1.5)
абсолютні значення FM та LBM обчислювали за формулами:
FM(кг)=FM(%)·маса тіла : 100 (1.6)
LBM(кг)=LBM(%)·маса тіла : 100 (1.7)
На початку навчального року в кожної досліджуваної студентки визначали масу (кг) і довжину тіла (ріст стоячи, см) та за формулою Брока обчислювали оптимальну масу тіла щодо росту. Отримані дані дали змогу виявити, що 9 студенток першої групи та 10 - другої мають недостатню масу тіла, а 13 з першої і 11 з другої групи - зайву. Тому до початку занять всі обстежувані були розподілені на підгрупи залежно від їх маси тіла. В контрольній групі підгрупа А об’єднувала студенток з недостатньою масою, а Б – із зайвою. В експериментальній В – з недостатньою, Г – із зайвою масою тіла.
Як видно з табл. 1, на початку навчального року ваго-ростові показники, показники густини тіла та жирового і безжирового компонентів у студенток підгруп А і В та Б і Г майже не відрізнялись, розбіжності між ними не достовірні.
Після занять протягом навчального року на підставі виконаних досліджень, виявили, що в студенток першої групи хоч і відбулись, але досить незначні зміни всіх досліджуваних показників. Наприклад, у підгрупі А маса тіла зросла всього на 0,87 %, а в підгрупі Б майже не змінилась. Причому динаміка показників густини тіла та безжирового компонента мали тенденцію до зниження, а жирового компонента – до зростання, що свідчило про детренованість обстежуваних контрольної групи та недоліки програми, за якою вони займались.
В експериментальній групі відбулись значні зміни. В студенток підгрупи В маса тіла збільшилась на 3,5 %, і хоч її показники не досягли показників оптимальної маси тіла, густина тіла і відносний показник безжирового компонента зменшились (Р<0,01), а м’язовий компонент тіла достовірно (Р<0,01) збільшився.
У підгрупі Г за навчальний рік показники маси тіла теж не досягли оптимальних, хоч у середньому зменшились на 2,9±0,3 кг. Значно збільшились густина (з 57,05±0,002 до 1,074±0,003) та безжировий компонент тіла (з 57,05±0,2 до 55,39±0,1 кг). Жировий компонент зменшився на 1,83 %, що становив у середньому 1,5±0,15 кг.
Таблиця 1
Динаміка показників маси та складу тіла на початку (чисельник) і наприкінці (знаменник) навчального року в студенток контрольної (першої) та експериментальної (другої) груп (М+m)
Показники | Група | |||
Перша | Друга | |||
А (n=9) | Б (n=13) | В (n=10) | Г (n=11) | |
Маса тіла, кг | 57,4±1,4 57,9±1,9 P>0,05 | 66,4±1,4 66,5±1,7 P>0,05 | 56,3±1,2 58,3±1,0 P<0,05 | 64,3±1,4 61,4±1,0 P<0,05 |
Довжина тіла, см | 168,2±0,8 | 165,6±0,9 | 167,9±0,8 | 163,3±0,9 |
Оптимальна маса тіла, кг | 61,6±1,0 | 60,1±0,8 | 61,5±0,8 | 58,8±0,9 |
Густина тіла | 1,074±0,001 1,073±0,001 P>0,05 | 1,070±0,002 1,069±0,002 P>0,05 | 1,074±0,003 1,076±0,002 P<0,05 | 1,069±0,002 1,074±0,003 P<0,05 |
FM, % | 9,85±0,2 10,22±0,1 P<0,05 | 11,3±0,2 11,68±0,1 P>0,05 | 9,85±0,1 9,13±0,1 P<0,01 | 11,68±0,2 9,85±0,1 P<0,01 |
FM, кг | 5,65±0,15 5,92±0,12 P<0,05 | 7,50±0,22 7,76±0,25 P>0,05 | 5,54±0,1 5,32±0,1 P<0,05 | 7,55±0,2 6,05±0,1 P<0,05 |
LBM, % | 90,15±0,2 89,78±0,1 P>0,05 | 88,70±0,2 88,32±0,2 P>0,05 | 90,15±0,3 90,87±0,2 P<0,01 | 88,32±0,2 90,15±0,1 P<0,01 |
LBM, кг | 51,73±0,3 51,98±0,1 P>0,05 | 58,9±0,1 58,7±0,1 P>0,05 | 50,75±0,1 52,95±0,1 P<0,05 | 57,05±0,2 55,39±0,1 P<0,05 |
П р и м і т к а: Р – достовірність розбіжностей між показниками на початку і наприкінці навчального року.
Отже, результати, одержані в експериментальній групі, свідчать про те, що заняття з елементами аеробіки та Хатха-Йоги сприяють нормалізації маси тіла внаслідок позитивних змін у складі тіла.
Визначали обводові розміри тіла: обвід грудної клітки (ОГК) та її екскурсія, обвід талії (ОТ), плеча (ОП) /розслабленого та напруженого/, стегна (ОС), гомілки (ОГ).
На початку навчального року між підгрупами А і В, а також Б і Г суттєвих статистичних розбіжностей за усіма обводовими розмірами тіла не виявили. Наприкінці навчального року в контрольній групі у всіх обстежуваних зафіксована тенденція до збільшення всіх обводових розмірів (табл. 2), що можна пояснити загальним збільшенням маси, головно завдяки жировому компоненту тіла.
Показники | Підгрупа | |||
А (n=9) | Б (n=13) | B (n=10) | Г (n=11) | |
ОГК у спокої, см | 84,9±1,93 85,3±2,00 Р>0,05 | 91,9±1,19 92,3±1,22 P>0,05 | 84,8±0,85 82,9±0,76 P<0,01 | 92,2±0,86 90,0±0,74 P<0,01 |
Екскурсія грудної клітки, см | 7,6±0,14 8,0±0,16 P>0,05 | 8,6±0,13 8,9±0,09 P>0,05 | 7,8±0,08 10,0±0,07 Р<0,05 | 8,4±0,09 11,2±0,12 Р<0,05 |
ОТ, см | 63,8±1,63 64,6±1,50 Р>0,05 | 73,1±1,02 73,4±1,11 Р>0,05 | 64,0±0,47 61,7±0,52 Р<0,05 | 73,5±0,79 69,3±0,82 Р<0,05 |
ОС прав., см | 52,9±1,00 53,1±0,96 Р>0,05 | 59,8±0,66 60,1±0,58 Р>0,05 | 53,3±0,81 52,0±0,75 Р<0,05 | 60,0±0,60 57,8±0,66 Р<0,05 |
ОС лів., см | 53,0±0,96 53,4±1,06 Р>0,05 | 59,6±0,77 60,0±0,58 Р>0,05 | 53,3±0,68 52,0±0,75 Р<0,05 | 59,3±0,79 57,3±0,61 Р<0,01 |
ОГ прав., см | 35,1±0,66 35,4±0,70 Р>0,05 | 38,6±0,72 38,8±0,66 Р>0,05 | 35,3±0,40 34,6±0,43 Р<0,05 | 38,5±0,85 36,2±0,54 Р<0,001 |
ОГ лів., см | 35,3±0,70 35,4±0,70 Р>0,05 | 38,8±0,75 38,9±0,72 Р>0,05 | 35,4±0,46 34,7±0,40 Р<0,05 | 38,7±0,62 36,4±0,55 Р<0,001 |
ОП прав., см (розслабл.) | 25,9±0,63 26,2±0,66 Р>0,05 | 27,8±0,44 28,0±0,38 Р>0,05 | 26,2±0,43 25,4±0,44 Р<0,05 | 28,0±0,39 25,4±0,45 Р<0,001 |
ОП лів., см (розслабл.) | 25,1±0,70 25,8±0,63 Р>0,05 | 27,3±0,38 27,6±0,33 Р>0,05 | 25,2±0,43 24,6±0,40 Р<0,05 | 27,5±0,36 25,0±0,39 Р<0,001 |
ОП прав., см (напруж.) | 27,3±0,76 27,2±0,60 Р>0,05 | 28,4±0,52 28,5±0,42 Р>0,05 | 27,5±0,46 28,1±0,40 Р>0,05 | 29,1±0,42 28,6±0,48 Р>0,05 |
ОП лів., см (напруж.) | 26,3±0,63 26,2±0,70 Р>0,05 | 28,0±0,44 28,3±0,38 Р>0,05 | 26,8±0,40 27,9±0,43 Р<0,05 | 28,6±0,39 27,4±0,45 Р<0,05 |
П р и м і т к а: Р – достовірність розбіжностей між показниками на початку і наприкінці навчального року
Яскравим прикладом цього можуть бути показники обводових розмірів плеча. Наприкінці навчального року і в підгрупі А, і в підгрупі Б показники ОП в розслабленому стані збільшились, а різниця між напруженим станом та розслабленим у більшості випадків, хоч і не достовірно, але зменшилась, що і підтверджує зменшення м’язового компонента тіла і збільшення жирового у студенток контрольної групи.
В експериментальній групі обводові розміри достовірно зменшились, за винятком ОП у напруженому стані.
ОГК у підгрупі В зменшився в середньому на 1,9±0,6 см, а в підгрупі Г – на 2,2±0,5 см, а екскурсія грудної клітки збільшилась відповідно на 2,2±0,08 см, що може характеризувати поліпшення фізичного розвитку. ОТ у підгрупі В зменшився на 2,3±0,4 см, у підгрупі Г – на 4,3±0,5 см, об’єми стегон відповідно на 1,2±0,3 та 2,1±0,5 см, а гомілок – на 0,7±0,2 та 2,3±0,4 см.
ОП у розслабленому стані в підгрупі В зменшився на 0,8±0,02 см, а в напруженому збільшився на 0,6-1,1±0,03 см. Різниця між напруженим і розслабленим станом наприкінці навчального року збільшилась на 1,2-1,9 см порівняно з вихідними даними. Аналогічні зміни (див. табл. 2) у динаміці обводових розмірів плеча відбулись і в підгрупі Г, що свідчить про значне збільшення м’язової маси тіла завдяки зниженню жирового компонента. Отже, аналіз обводових розмірів тіла теж підтверджує значне поліпшення фізичного розвитку протягом року в студенток експериментальної групи порівняно з контрольною.
Підводячи підсумок усьому вищевикладеному, слід зазначити, що фізичні вправи впливають на поліпшення фізичного розвитку жінок молодого віку, але залежно від методики їх проведення.
На жаль, запропонована Державна програма з фізичного виховання не дає бажаних результатів, тому визначення та наукове обгрунтування традиційних і нетрадиційних засобів фізичної культури конче необхідне для досягнення відповідного фізичного розвитку і загального стану здоров’я.
Результати виконаних досліджень наочно виявили, що запропонована нами система оздоровчо-тренувальних занять, до якої належали аеробіка, Хатха-Йога, релаксація та інші, значно ефективніша, ніж загальноприйнята. В студенток, які займались за цією системою, всі головні показники, що характеризують фізичний розвиток, значно поліпшились.
Вагомим висновком досліджень є те, що симбіоз запропонованих засобів впливає на нормалізацію маси тіла, зміцнює м’язи, спалює жири, що поліпшує не тільки зовнішній вигляд людини, а й здоров’я, працездатність і надає їй впевненості у собі.
____________________
1. Антонова Е.М. Факторы, влияющие на развитие массовой физической культуры в Белорусской ССР (по материалам социологических исследований) // Вопросы теории и практики физической культуры и спорта. 1990. Вып. 20. С. 150-151.
2. Башкиров П.Н. Учение о физическом развитии. М., 1962.
3. Мартиросов Э.Г. Методы исследований в спортивной антропологии. М., 1982.
4. Осінчук В.Г. Мотивація фізкультурно-спортивної діяльності залежно від статі, віку, освіти // Роль фізичної культури в здоровому способі життя. Львів, 1991. С. 34-36.
5. Сальникова Г.И. Физическое развитие школьников. М., 1968.
6. Спортивная медицина / Под ред. В.Л.Карпмана. М., 1987. С. 41-60.
7. Туманян П.С., Мартиросов Э.Г. Телосложение и спорт. М., 1976.
8. Хрисанфова Е.Н., Перевозчиков И.В. Антропология. М., 1991. С. 165-170.