Оцінка деяких біохімічних та імунологічних показників при гострому інфаркті міокарду

Д. Брасюк, А. Діка, В. Коробов

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Грушевського, 4, м. Львів 79005, Україна,

e-mail: genetic@franko.lviv.ua

Останніми роками дослідники щораз більше уваги приділяють вивченню властивостей і функцій молекул середньої маси. До них відносяться здебільшого продукти катаболізму білків із молекулярною масою 300–5000 D, які виявляються у біологічних рідинах організму (плазма, кров, лімфа, спиномозкова рідина, сеча). До складу МСМ входять пептидні компоненти, похідні глюкуронової кислоти та олігоспиртів, енкефаліни, кініни, фрагменти колагену, серотонін тощо. У клініко-біохімічному аналізі МСМ становлять зацікавленість у діагностичному й біорегуляторному аспектах [3, 8]. Дослідженнями деяких авторів було показано, що при інфаркті міокарду в сироватці крові підвищується вміст МСМ [1, 5]. При цьому в крові з’являється фракція ішемічних токсинів, здатних проявляти неґативну дію на міокард через порушення скоротливості, зниження величини серцевого викиду, підвищення збудливості й провідності [7]. Проте в літературі ми не знайшли даних, які б пояснювали роль МСМ у перебігу захворювання, зв’язку з іншими біохімічними показниками крові за умов ГІМ. Тому метою нашого дослідження було співставити зміни вмісту МСМ з даними, що відображали функціональний стан імунної та протеїносинтезуючої систем за умов ГІМ.

Кров у хворих забирали з ліктьової вени на 4–7 день захворювання. Контрольну групу становили здорові донори. Середній вік хворих становив 39,1 років, а віковий ценз коливався від 25 до 70 років. У донорів ці показники становили 36,4 років і від 20 до 46 років, відповідно. Серед хворих мужчини становили 80,0 %, а серед донорів – 83,8%. Вміст МСМ у сироватці крові визначали за [5], осаджуючи високомолекулярні сполуки сироватки крові насиченим розчином сірчанокислого амонію у комбінації з 15% розчином трихлороцтової кислоти. Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) визначали методом преціпітації у поліетиленгліколі з молекулярною масою 6000 D [2]. Концентрацію β-ліпопротеїдів (β-ЛП) визначали за [1]. Вміст імуноглобулінів (Ig) різних класів визначали методом радіальної імунодифузіїв агаровому блоці за Манчіні [12]. Електрофоретичний аналіз білків сироватки крові здійснювали методом зонального елетрофорезу в агарі за Ілковим та Ніколовим [4]. Концентрацію білка визначали за методом Лоурі [9]. Результати експериментів опрацьовували за [6].

Таблиця 1

Вміст білкових фракцій сироватки крові здорових донорів і хворих на гострий інфаркт міокарда та результати статистичного аналізу з визначення достовірності (Р) коефіцієнта Стьюдента (t) у досліджуваних групах за поданих ступенів вільності (υ)

Показники	Загальний білок	Білкові фракції																			Альб / Глоб
		вміст, %									г/л
		Альб	α1		α2			β	γ		Альб		α1		α2		β		γ
	Донори
n	23	9		9		9	9			9		9		9		9		9		9		9
M	77,0	40,84		9,44		13,50	17,02			19,41		30,7		7,2		10,3		13,0		14,7		0,70
m	1,7	2,07		0,43		1,02	0,96			0,85		1,3		0,5		1,0		1,0		0,8		0,06
σ	8,1	5,86		1,21		2,87	2,71			2,39		3,5		1,3		2,90		2,9		2,2		0,16
ГІМ
n	9	7		7		7	7			7		6		6		6		6		6		7
M	70,0	52,01		5,83		10,49	13,93			17,72		36,3		4,2		7,0		8,3		14,7		1,11
m	1,5	2,34		1,35		0,95	1,10			2,74		2,6		1,0		0,6		0,5		3,8		0,11
σ	4,4	5,74		3,31		2,33	2,69			6,72		5,8		2,3		1,3		1,2		8,6		0,26
v	30	14		14		14	14			14		13		13		13		13		13		14
t	2,439	3,816		3,046		2,252	2,270			0,705		2,348		3,246		2,594		3,726		0,000		3,896
P	>0,95	>0,95		>0,95		>0,95	>0,90			>0,95		>0,95		>0,95		>0,95		>0,95		>0,90		>0,95

Таблиця 2

Колоїдно онкотичний тиск, вміст МСМ, β-ліпопротеїнів та імуноглобулінів у сироватці крові здорових донорів і хворих на гострий інфаркт міокарда та результати статистичного аналізу з визначення достовірності (Р) коефіцієнта Стьюдента (t) у досліджуваних групах за поданих ступенів вільності (υ)

Показн	КОТ	β ЛП	МСМ	IgG	IgA	IgM	ЦІК В	ЦІК С	ЦІК М
	Донори
n	9	33	10	14	14	14	33	33	33
M	311	409,2	173	11,21	1,76	1,63	177	250	656
m	16	28,1	6	0,57	0,18	0,12	7	19	32
σ	44	158,0	19	2,07	0,64	0,44	38	108	181
ГІМ
n	6	7	8	10	10	10	6	6	6
M	290	521,5	296	10,29	2,65	1,45	166	373	601
m	20	57,7	26	0,47	0,29	0,17	45	120	60
σ	44	139,1	68	1,42	0,88	0,52	100	269	133
v	13	38	16	22	22	22	37	37	37
t	0,906	1,735	5,496	1,212	2,75	0,916	0,486	1,966	0,707
P	>0,90	>0,90	>0,95	>0,90	>0,90	>0,90	>0,90	>0,90	>0,90

Як видно з даних табл. 1 і 2, групи хворих на ГІМ і здорових донорів суттєво відрізняються (Р > 0,95) за 12 досліджуваними показниками, а β-ЛП і ЦІК середніх (С) виявляють тенденцію до відмінності (Р > 0,90). Отже, значні порушення виявлено за 66,7% досліджуваних показників.

Таблиця 3

Результати статистичного аналізу з визначення достовірності (Р) коефіцієнта кореляції (r) у деякої кількості пар (υ) показників протеїнограм у досліджуваних групах (υ донорів = 6–7, υ хворих = 9)

Примітка. А – альбумін.

Кореляційний аналіз протеїнограми (табл. 3) виявив, що в донорів її показники взаємопов’язані (Р > 0,95) у 37,2 % і виявляють тенденцію до кореляції (Р > 0,90) у 14,1% пар. Тобто 51,3% показників білкового складу крові виявляє досить високу ступінь взаємозв’язку.

Це можна розцінити як свідчення високого рівня збалансованості всіх систем організму. При ГІМ картина різко змінюється: кореляцію знайдено лише в 11,5% пар, а тенденцію до неї проявила лише одна пара (1,3%). Отже рівень збалансованості систем при патології зменшився в 4,0 рази. Причому, порівняно з донорами, з’явилась нова пара КОТ- альбумін, г/л. У зв’язку з цим слід зауважити, що в донорів величина КОТ пов’язана з абсолютним вмістом α- і β-глобулінів. А при ГІМ, очевидно, функція формування КОТ переходить до альбуміну. Можливо, ці зміни пов’язані зі змінами гідрофільних властивостей білків при патологіях [9].

Таблиця 4

Результати статистичного аналізу з визначення достовірності (Р), коефіцієнта кореляції (r) у деякої кількості пар (ν) між рівнем МСМ і зазначеними показниками

Показники	Загальний білок	Альб	α1	α2	β	γ	Альб	α1	α2	β	γ
	вміст, %						г/л
	Донори
Ν	7	7	7	7	7	7	7	7	7	7	7
R	0,080	-0,333	-0,134	0,267	0,187	0,508	-0,351	-0,042	0,238	0,178	0,476
P	0,155	0,542	0,250	0,454	0,335	0,742	0,565	0,083	0,412	0,321	0,709
	ГІМ
Ν	7	7	7	7	7	7	6	6	6	6	6
R	-0,962	-0,380	0,364	0,383	0,030	0,003	-0,832	0,171	0,329	0,026	-0,163
P	0,999	0,600	0,582	0,612	0,061	0,005	0,951	0,874	0,482	0,045	0,262

МСМ виявились здебільшого “незалежними” як у донорів, так і в хворих (див. табл. 4, 5). У контрольній групі цей показник корелював лише з β-ЛП ЦІК В, причому два останні показники також проявили взаємозв’язок. Те, що β-ЛП входять до складу ЦІК безпосередньо продемонстровано в дослідженнях Інституту експериментальної медицини в Санкт-Петербурзі (усне повідомлення). При ГІМ виявлено взаємозв’язок МСМ із рівнем загального білку, альбуміну і КОТ. При цьому, порівняно з донорами, вміст білку був понижений, альбуміну – підвищений, а рівень КОТ майже не змінився; величина МСМ значно зросла (див. табл. 1, 2). Оскільки однією з функцій альбуміну є детоксикація, то наявний характер змін у цих показників можна розцінювати як підтвердження токсикогенності МСМ [3].

Таблиця 5

Результати статистичного аналізу з визначення достовірності (Р), коефіцієнта кореляції (r) у деякої кількості пар (ν) між рівнем МСМ і вказаними показниками

Показники	Альб/ глоб	КОТ	β-ЛП	ЦІК-В	ЦІК-С	ЦІК-М
	Донори
ν	7	7	7	10	10	10
r	-0,322	0,028	-0,932	-0,707	-0,160	0,766
P	0,589	0,056	0,999	0,974	0,371	0,701
	ГІМ
ν	7	6	7	5	5	5
r	-0,395	0,975	0,102	-0,359	-0,817	0,259
P	0,619	0,999	0,193	0,433	0,397	0,333

У процесі аналізу імунограм виявили, що в донорів показники Ig G, А, М пов’язані між собою; це ж стосувалось і ЦІК В, С, М. А при ГІМ ці взаємозв’язки майже відсутні (табл. 6). Крім того, у 2/3 пацієнтів спостерігалось зниження (хоча й незначне) рівнів Ig G, М і ЦІК В. Отже, при ГІМ відбувається розлад імунної системи організму. Беручи до уваги значні спади вмісту глобулінів (табл. 1, 2), можна припустити, що відбувається гальмування синтезу імуноглобулінів. Якщо до цього додати ще наявність взаємозв’язку МСМ і загального білку, то напрошується висновок про можливу імунодепресивну дію МСМ, що може проявлятися або через цекропіноподібну дію середньомолекулярних пептидів щодо клітинної мембрани імуноглобулінсинтезуючих клітин, або через безпосередню дію на структуру й матричну активність хроматину цих клітин [11, 13].

Отже, з’ясовано, що при ГІМ спостерігається розбалансованість показників протеїно- та імунограм. Це, очевидно, супроводжується змінами в процесах синтезу й функціональній активності білків. Можливо, що ці зміни пов’язані з проявом біологічної активності МСМ. Результати проведених досліджень дають змогу висловити припущення, що ГІМ слід розглядати як генералізовану, системну патологію.

Таблиця 6

Результати статистичного аналізу з визначення достовірності (р) коефіцієнта кореляції (r) з деякої кількості пар (υ) імунологічних показників у досліджуваних групах

	ІМ
Донори	Показники	IgG	IgA	IgM	ЦІК В	ЦІК С	ЦІК М
	IgG		10 -0,098 0,241	10 0,003 0,007	6 0,636 0,803	6 0,222 0,344	6 -0,167 0,267
	IgA	14 0,634 0,983		10 -0,084 0,211	6 0,255 0,329	6 0,104 0,174	6 0,200 0,315
	IgM	14 -0,533 0,951	14 0,626 0,980		6 0,241 0,370	6 0,636 0,803	6 0,005 0,009
	ЦІК В	10 0,373 0,710	10 -0,049 0,128	10 0,178 0,406		6 0,816 0,942	6 0,419 0,587
	ЦІК С	10 -0,215 0,474	10 0,359 0,690	10 -0,076 0,190	32 0,355 0,948		6 0,582 0,754
	ЦІК М	10 0,238 0,513	10 -0,092 0,228	10 -0,44 0,114	33 0,323 0,922	33 0,462 0,992

____________________

1. Базарнова M. Руководство по клинической лабораторной диагностике. К., 1990.

2. Барановський П.В., Данилишина В.С. Определение циркулирующих иммунных комплексов в сыворотке крови // Лаб. дело. 1983. № 5. С.62–63.

3. Грынаш Ю.И., Коробов В.Н., Вальчук И.В. и др. Содержание молекул средней массы в сыворотке крови и их электрофоретическая характеристика у больных дифтерией и эпидемическим паротитом // Лаб. диагностика. 1999. №4. С. 7–11.

4. Илков А Николов К Электрофоретические исследования белков слизистой желудка // Биохимия. 1964. Т. 24. № 6. С. 1115–1119.

5. Корочкин И.М. Определение содержания среднемолекулярных пептидов в крови больных острым инфарктом миокарда // Лаб. дело. 1988, № 9. С. 15–21.

6. Лакин Г.Ф. Биометрия. М., 1973.

7. Оксман Т.М., Далин М.В. К патогенезу ранних постишемических расстройств // Тканевая гипоксия и её коррекция. Новосибирск, 1981. С. 27–32.

8. Протас А.Ф. Влияние среднемолекулярных пептидов крови на структуру и матричную активность хроматина // Биополимеры и клетка. 1995. Т.11. С.62–68.

9. Северин С.Е., Соловьева С.А. Практикум по биохимии. М., 1989.

10. Тодоров Й. Клинические лабораторные исследования в педиатрии. София, 1968.

11. Bovan H.G. Antibacterial peptides: key components needed in immunity // Cell. 1991. Vol.65. P. 205–207.

12. Mancini G., Nash D.R., Herevans J.F. Furtherstudies on singlet radial immunodiffusion.III. Quantitative analysis of related and unrelated antigens // Immunochemistry. 1970. N7. P. 261–264.

13. Romeo D., Scerlavi B., Bolognesi M., Gmaro R. Structure and bactericidal activity of an antibiotic dodecapeptide purified from bovine neutrophils // J. Biol. Chem. 1988. Vol. 263. N20. P. 9573–9575.