ПОТЕНЦIЙНА ТОКСИЧНIСТЬ ВОДИ СТАВIВ ТА РIЧОК ЗАХIДНОГО РЕГIОНУ УКРАЇНИ

О. Савицька, О. Олексiв, О. Єдинак, Ю. Забитівський

Львівський національний університет імені Івана Франка,

 вул. Грушевського, 4, м. Львів 79005, Україна,

e-mail: biolog @ franko. lviv.ua

 

Проблеми, пов'язанi з якiсними та кiлькiсними показниками водних ресурсiв захiдного регiону України з часом дедалi бiльше загострюються. Проведенi в 1992–2000 рр. дослiдження, результати яких обговорюються нижче, можуть бути доповненням до монiторингу природних вод регiону [6].

Об'єктами дослiджень були рибничогосподарськi угiддя "Солонсько", "Дуса­нiв", стави агрофiрми "Провесiнь", рiки Полтва та Захiдний Буг. Цi водойми рiз­няться мiж собою джерелами живлення та надходженням забруднень, рiвнем антропогенного навантаження та характером протiкання внутрiшньоводоймових процесiв. Так, стави агрофiрми "Провесiнь" живляться джерельними, ґрунтовими водами, а також атмосферними опадами. Джерелами їх забруднення є господарські та побутовi стоки, а також дренажнi води з теплиць. Стави рибдiльницi "Дусанiв" живляться здебільшого паводковими та атмосферними водами, а також стiчними водами iз сiльськогосподарських угiдь. Паводковi та джерельнi води живлять ста­ви рибдiльницi "Солонсько". На ставах обох рибничих господарств токсичний ефект створюється також залишками кормiв для риб та продуктами "цвiтiння" синьозелених водоростей.

Ріка Полтва є колектором промислових і господарських стокiв м.Львова, а верхiв’я рiки Захiдний Буг забруднюється стоками iз сiльськогосподарських угiдь та різноманітними стоками з площi водозбору.

Для аналiзу використаний матерiал, зiбраний та опрацьований спiвробiт­никами НДЛ-41. Гiдрохiмiчнi проби води вiдбирались двічі на місяць упродовж квiтня – жовтня. Їх хімічний аналіз проводили за загальноприйнятими в гідрохімії методиками [3]. Вміст металів у воді визначали з використанням методу спектро­фотометрії [4].

Упродовж досліджуваного періоду відбувалось значне коливання бiльшостi показникiв гiдрохiмiчного режиму в усiх водоймах. У перiод спостережень вода у ставах прогрiвалась до 35,5° С, у рiках до 26,2° С. Мутнiсть води досягала вiд­повiдно 130 та 110 мг/дм3, а pH змiнювався у межах 6,3–10,0 та 6,1–8,7. Слiд зауважити, що у рiках упродовж досліджуваного періоду вiдмiчалось поступове пiдвищення рiвня pH вiд нейтральних значень до лужних.

Вмiст розчиненого у водi кисню коливався в ріках від 0,3 до 8,9 мг/дм3, тоді як у ставах його максимальна концентрація досягала 33,2 мг/дм3. Низькі концент­рації кисню у рiках могли зумовлюватись слабким розвитком вищої водної рос­линностi, а також значними його витратами на окислення органiчних речовин. У ставах зберiгалася тенденцiя до зростання концентрацiї кисню з пiдвищенням тем­ператури води, пов’язана з активiзацією процесiв життєдiяльностi водоростей, які виділяють кисень. Мiнiмальнi значення розчиненого у водi кисню виявлено у травнi, червнi та серпнi, а максимальнi – у вереснi. Низькі значення цього показ­ника могли зумовлювались як впливом атмосферних опадiв, так і активiзацiєю процесiв окислення хiмiчних сполук аллохтонного походження, водночас як про­цеси розвитку водних рослин сприяли його пiдвищенню.

Вмiст органiчних речовин зумовлений внутрiшнiми бiологiчними процесами у водоймах та їх надходженням зi стiчними водами. За перiод дослiджень вели­чина перманганатної окислюваностi змiнювалась у широкому дiапазонi як у ставах, так i в рiках i становила 1,04–26,2 та 4,17–20,6 мгО2/дм3, вiдповiдно.

Показник бiохiмiчного споживання кисню (БСК5), який відображає вмiст бiохiмiчно нестiйкої, швидко окислюваної органiчної речовини, змiнювався впро­довж дослiджуваного перiоду в рiках вiд 0,3 до 3,49 мгО2/дм3, що не перевищувало гранично допустимої концентрації (ГПК). У ставах спостерiгалося перевищення ГПК за даним показником, який досягав 16,3 мгО2/дм3. Високі значення показника БСК5 у ставах могли зумовлюватись з iнтенсивними атмосферними опадами, що спричинило масове надходження у водойми органiчних забруднень із навколиш­нiх територiй. Найнижчi показники БСК5  зареєстровано для всiх водойм у роки, якi вiдзначалися високими лiтнiми температурами та малою кiлькiстю опадiв.

Основним джерелом надходження бiогенних сполук у водойми є промисловi, сiльськогосподарськi та господарсько-побутовi стоки. Вони призводять до iнтен­сифiкацiї процесу антропогенного евтрофування у водоймах [2]. Вмiст у водi амо­нiйного азоту NH4+ перевищував ГПК у всiх дослiджуваних водоймах. Зафiксо­вано епiзодичне перевищення ГПК за вмiстом NO3–  та NO2– у ставах та р. Західний Буг, тодi як у р.Полтві це перевищення мало стабiльний характер.

Вмiст мiнерального фосфору в рiках змiнювався у широких межах, що могло зумовлюватись нерiвномiрним надходженням фосфору з водозбiрної площi та режимом стоку стiчних вод. Вмiст фосфору у водi ставiв був низьким. Його запа­си, очевидно, формувалися не за рахунок внутрiшньоводоймових процесiв, а зав­дяки надходженням ззовнi.

Для води р. Полтви та ставiв агрофiрми й рибдiльницi "Дусанiв" був харак­терним пiдвищений вмiст залiза, який перевищував ГПК.

Серед макрокомпонентiв у дослiджуваних водоймах переважали гiдрокарбо­натнi йони, вмiст яких у ставах становив 439,2, а у рiках – 488 мг/дм3, що дає змогу для вiднесення даних вод до класу гiдрокарбонатних групи кальцiю [1].

Хлориди та сульфати завжди присутнi в природних водах. У всiх дослiд­жуваних водоймах їх вмiст у маловоднi роки не перевищував ГПК, а в роки з пiдвищеною кiлькiстю опадiв мав тенденцiю до зниження.

Йони Na+, K+, Ca2+ та Mg2+ потрапляють у водойми з джерел водопостачання i мають високу вiдновлювальну здатнiсть. Серед них лише для Mg2+ було вiдзначе­но стабiльне перевищення ГПК у всiх типах водойм, проте у рiках спостерігалося зниження його вмiсту впродовж досліджуваного періоду – вiд 108,2 до 14,2 мг/дм3 (р. Полтва) та вiд 95,1 до 18,2 мг/дм3 (р. Захiдний Буг).

Iз 22 виявлених мiкроелементiв у водоймах переважали важкi метали (ВМ), серед яких високим вмiстом видiлялися Cu, Pb, Mo, Al, Cr, Co, Mn, Li, Zn, Ni, Sr. Вмiст цих ВМ у водах р. Полтва перевищував їх вмiст у верхiв’ї р.Захiдний Буг, що зумовлено її значним промисловим забрудненням.

Розглядаючи динамiку гiдрохiмiчних показникiв води ставів та річок упро­довж досліджуваного періоду, слiд зазначити, що за бiльшiстю з них забруднення водойм з часом мало тенденцію до зменшення, але це загалом не вплинуло на покращення якостi води.

Згiдно з комплексною екологiчною класифiкацiєю якостi поверхневих вод сушi [5] воду дослiджуваних водойм можна вiдносити до рiзних категорiй якостi. За компонентами сольового складу вода рiк вiдносилася до I (дуже чиста) та III (досить чиста) категорiй, вода ставiв – до II категорiї (цiлком чиста), за винятком ставiв рибдільниці "Солонсько", де за концентрацiєю хлоридiв вода вiдповiдала VI категорiї (сильно забруднена).

За еколого-санiтарними критерiями вода верхiв’я р.Західний Буг за вмiстом NH4+ та NO3– вiдносилася до категорiй VI та IV, тобто сильно та слабо забруднена, а за вмiстом NO2– – до III категорiї – досить чиста. Показник концентрацiї розчине­ного у водi кисню характеризував якiсть води як перехiд вiд сильно до помiрно забрудненої.

За даними критерiями вода р. Полтва за вмiстом NH4+ була гранично бруд­ною, за вмiстом нiтритiв, нiтратiв, фосфатiв і розчиненого у водi кисню вiдно­силася до категорiї VI–VIII (сильно та гранично брудна).

За вмiстом азотистих сполук та БСК5 вода ставiв рибдiльниць була помiрно та слабо забрудненою, а ставiв агрофiрми – сильно забрудненою та надто брудною. За концентрацією розчиненого у водi кисню стави рибдiльницi "Дусанiв" були надто брудними ( VII категорiя).

За специфiчними показниками токсичної дiї вода р. Полтви була сильно забрудненою (VI категорiя), а р.Західний Буг – надто брудною (VII ка-тегорiя), на що вказувала висока концентрацiя в них хрому. За вмiстом iнших ВМ якiсть води рiк змiнювалася вiд цiлком чистої (нiкель) до помiрно забрудненої (мiдь, свинець).

Вода ставiв рибдiльницi "Солонсько" була сильно забрудненою за вмiстом Ni, та слабо забрудненою солями Cu, Cr та Fe. У ставах рибдiльницi "Дусанiв" мало мiсце сильне забруднення води хромом.

Виходячи з того, що при наявностi декiлькох токсикантiв якiсть води слiд характеризувати за найгiршим показником [5], вода дослiджуваних водойм потен­цiйно токсична.

____________________

 

1.     Алекин О.А. Основы гидрохимии. М., 1970.

2.     Горбатенький Г.Г., Бызгу С.Е.,Зубкова Е.И. Антропогенное эвтро­фи­рование природных вод // Тез. докл. Всес. совещ., Черноголовка, 16–20 сент.1977 г. 1977. Ч.1. С. 110–116.

3.     Шестерин И.С.,Розова Т.Л.,Богданова Л.А. и др. Инструкция по химичес­кому анализу воды прудов. М., 1985.

4.     Корякин А.В., Грибовская И.Ф. Методы оптической спектроскопии и лю­минисценции. М., 1986.

5.     Оксиюк О.П., Жукинский В.Н., Брагинский Л.П. и др. Комплексная эколо­гическая классификация качества поверхностных вод суши // Гидробиол. журн. 1993. Т. 29. № 4. С. 62–76.

6.     Ялинська Н.С.,Олексiв I.Т. та iн. Гiдробiологiчний монiторинг якостi при­родних вод урбанiзованого Розточчя // Урбанiзацiя як фактор змiн бiогео­ценотичного покриву. Матер. конфер., Львiв-Яремча, 21–23 вересня 1994 р. Львiв, 1994. С. 113–114.