СУЧАСНИЙ СТАН ЗООЦЕНОЗІВ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

Й. Царик, І. Горбань, Є. Сребродольська, І. Яворський, В. Лєснік, І. Ємельянова, О. Іванець, І. Дикий, І. Шидловський, Г. Єдинак, Р. Павлюк, Л. Горбань

Львівський національний університет імені І.Франка,

вул. Грушевського, 4, м. Львів 79005, Україна,

e-mail: herbarium@franko.lviv.ua

Територія наших досліджень охоплює західну частину Волинського Полісся, до складу якої входить Шацький національний парк і прилеглі території в Старовижівському, Любомльському та Ратнівському районах Волинської області. Цей край об’єднує декілька озерних систем як карстового, так і льодовикового походження. Зокрема це Любохинські озера, Турські та Шацькі. Саме наявність цих озер на північному заході українського Полісся зумовлює своєрідний та багатий склад зооценозів. Багатому видовому складу фауни безхребетних і хребетних тварин сприяє помірно-континентальний клімат, із наявною мякою зимою, нежарким літом.

Особливу увагу приділено багаторічним дослідженням у Шацькому природному національному парку, що розміщений на межі головного Європейського Чорноморсько-Балтійського водорозділу та поділяє басейни річок Припять і Західний Буг. Тут повністю переважає рівнинна місцевість із незначним нахилом поверхні в північному напрямку та висотами над рівнем моря до 160–180 м. Серед насаджень переважають чорницеві-зеленомохові соснові ліси віком до 50–70 років. Значну частину території займають евтрофні болота. Так на території Шацького національного парку болота становлять 4% (1900 га), луки – 6,8% (3300 га), водойми – 14,2% (7000 га). Майже 50% території парку становлять ліси (24500 га), а близько 25% площі захоплені орними землями та іншими угіддями антропогенного походження [1].

У регіоні здавна помічено значний антропогенний вплив на рослинний покрив, де в лісах часто соснові бори заміщуються березовими посадками, а широколисті породи замінюються осикою [3].Серед багатьох перетворень, що тепер відмічені в екосистемах Західного Полісся переважає загальне пониження рівня ґрунтових вод, зменшення площі боліт, деградація торфовищ, що зумовлена широкомасштабним осушенням поліських земель, зміна хімічного складу озерних вод [4]. Всі перелічені зміни, що відбуваються в екосистемах досліджуваного регіону, мають суттєвий вплив на якісний та кількісний склад сучасних зооценозів.

Дослідження зооценозів нами проводилось впродовж двох останніх десятиріч. У сучасних зооценозах серед безхребетних тварин детальніше проаналізовано гідробіонтів, молюски та бабки. З хребетних піддано аналізу всі класи.

Гідробіонти. Гідроекосистеми Шацьких озер віддавна привертають увагу дослідників [19, 12]. Проте, комплексні гідробіологічні дослідження розпочаті 1976 р. міжфакультетською науково-дослідною групою “Шельф” Львівського національного університету імені Івана Франка, яка займалася дослідженням природних екосистем, еколого-правовими проблемами охорони та раціонального використання Шацького поозер’я та північно-західного Полісся [5, 11, 18, 20]. Проблема охорони генофонду та вивчення біологічного різноманіття гідробіонтів актуальна для Шацької групи озер, незважаючи на створення з метою охорони цього природного комплексу 1983 р. національного парку. Шацькі озера надзвичайно чутливі до антропогенного забруднення. У цих водоймах склалася несприятлива ситуація за вмістом у воді специфічних речовин токсичної дії [9, 10, 17].

Упродовж вегетаційних сезонів 1976–2000 рр. загальноприйнятими в гідробіології методами [2, 8] досліджували видовий склад гідробіонтів, просторова структура популяцій літоралі, субліторалі та пелагіалі Шацьких озер (Пісочне, Луки, Свитязь, Мошне, Люцимер, Чорне, Перемут). Як показали ці дослідження, гідрофауна Шацьких озер різноманітна за видовим складом і, в окремих випадках, популяції гідробіонтів досягають значної чисельності. Основну масу видів становлять евритопні озерні види. Зоопланктофауна цієї групи водойм має багато спільних рис із озерами змішаних і листяних лісів. Там трапляються типові ставкові форми, є також специфічніші види, котрі, певною мірою, адаптовані до вмісту у воді гумінових речовин, зокрема Ceriodaphnia pulchella, C. reticulata, Pleuroxus trigonellus, Alona guttata, Alonella excisa, Polyphemus pediculus. Водночас, у водоймах у незначній кількості представлені коловертки роду Brachionus. Характерними видами зоопланктонних угруповань є гіллястовусі раки родів Scapholeberis, Simocephalus, а також Polyphemus pediculus. Досить різноманітна макрофауна надводних і підводних заростей. У ній переважають личинки комах (Odonata, Ephemeroptera, Hemiptera, Coleoptera, Trichoptera, Chironomidae). Значною видовою різноманітністю характеризуються Mollusca та Oligochaeta. Зустрічаються також представники Spongia, Hydroidea, Hirudinea, Isopoda, Amphipoda, Hydracarina. Основу фауни складають прибережно-фітофільні види.

Молюски. Молюсків вивчали впродовж літнього сезону 1991–1999 рр. в озерах Шацького природного національного парку (Світязь, Чорне, Люцимер, Пісочне, Луки, Мошне), меліоративних каналах і їхніх колекторах, а також на окремих ділянках пасовищ, як національного парку так і прилеглих територій. Під час малакологічних досліджень нами виявлено 22 види прісноводних молюсків, що відносяться до двох класів черевоногих і двостулкових: Lymnaea stagnalis L., L.palustris Mull., L.auricularia L., L.peregra Mull., L.truncatula Mull., Physa fontinalis L., Aplexa hypnorum L., Coretus corneus L., Planorbis planorbis L., Anisus vortex L., A.spirorbis L., Bythynia tentaculata L., B.leachi Shep., Viviparus viviparus Mouss., V.contectus Mill., Theodoxus fluviatilis L., Fagotia acicularis Feruscas, Sphaerium corneum L., S.nucleus Stud., Unio pictorum L., Pisidium amnicum Mull., Anodonta cygnea L.

Сприятливими для заселення молюсків є озера Світязь і Пісочне, в які поступають карстові води. В цих озерах домінуючими видами є C.corneus, Pl.planorbis, L.palustris зі щільністю заселення 8–17 екз/м². У прибережній зоні водойм трапляються L.stagnalis, A.vortex, T.fluviatilis. Щільність їх заселення становить 5–7 екз/м². В окремих випадках, переважно в придонній частині, трапляються S.corneum, S.nucleus, P.annicum, U.pictorium, A.cygnea. Щільність заселення молюсків коливається в межах 2–5 екз/м².У заплавах озера Світязь поодинокими особинами трапляється L.truncatula (5-6 екз/м²). В озерах Люцимер, Чорне та Луки виявлено 8 видів молюсків, найпоширенішими є C.corneus, L.palustris зі щільністю до 10 екземплярів на 1м². Малочисельними є види L.auricularia, B.tentaculata, V.viviparus (2-3 екз/м²). Озеро Мошне з торфяними берегами та дном є найменше заселене молюсками. Тут трапляються C.corneus, A.vortex, A.spirorbis. Щільність їх заселення незначна (3–5 екз/м²). Серед інших водойм найсприятливішими для молюсків виявились меліоративні канали з багатою водно-болотною рослинністю. Тут зареєстровано 12 видів, із яких є V.viviparus, V.contectus, C.corneus, L.stagnalis, L.palustris та інші. Щільність заселення молюсків становить 21–36 екз/м². У колекторах меліоративних каналів створені сприятливі умови для розвитку таких молюсків як L.stagnalis, C.corneus, Pl.planorbis. Щільність їх особин коливалась у межах 50108 екз/м².

Бабки. Odonata є важливим компонентом водних і наземних біоценозів ШНПП. Тут вони становлять значну частину ентомофауни, оскільки на цій території зосереджена велика кількість озер. У цьому регіоні стикаються межі ареалів деяких північних видів, таких як Leucorrhinia albifrons Burm. з південними – Orthetrum albistillum Sel., Sympetrum depressiusculum Sel. Фауна бабок на цій території носить переважно лімнофільний характер. Проте характеризується значною різноманітністю. Всього зареєстровано близько 30 видів. Лише два з них – Lestes sponsa Hans. і Enallagma cyathigerum Charp. є масовими. Всюди поширена Lestes virens Charp. Coenagrion pulhellum v.d.l. найчисленніша в оз.Люцимир, Чорне, Пісочне, Тур, Довге й на р.Прип’яті; Ischnura elegans v.d.l. – на оз. Піщанське, Пісочне, Люцимир, р. Прип’ять; Lestes dryas Kirby – оз. Пісочне, Люцимир, Чорне, Світязь, на інших водоймах зустрічається поодиноко. Звичайними на більшості водойм є Coenagrion puella L., C. hastulatum Charp., Sympycna annulata Sel., Sympetrum vulgatum L., S.sanguineum Mull., Libellula quadrimaculata L. Переважно поодиноко трапляються Aeschna mixta Latr. і Ae.grandis L. Тільки на деяких водоймах літають Brachytron pratense Mull., Aeschna isosceles Mull., Orthetrum cancellatum L., Sympetrum danae Subl., S. depressiusculum Sel., Cordulia aenea L. Рідкісними видами є Somatochlora flavomaculata v.d.l – на оз. Чорне, Ischnura pumilio Charp. – оз. Світязь і Люцимир, Coenagrion lunullatum Charp. і Negalenia speciosa – на оз. Довге, Lestes barbarus Fabr. – на болоті біля берега оз. Світязь, Orthetrum albistillum Sel. – біля оз.Тур, Leucorrhinia pectoralis Charp. – біля оз. Пісочне й Чорне. Біля оз. Пісочне – Libellula depressa L., Epiteca bimaculata Charp. та дуже рідкісні Leucorrhinia albifrons і L. caudalis. Відсоткове співвідношення праць у різних видів під час багаторічних спостережень у червні–серпні значно відрізнялося.Так, самці в L.virens становили 32,5 %, у S. vulgatum – 41%, у S. sanguineum – 51%, у I. elegans – 60%, у L.sponsa – 65%, у E.cyathigerum – 73%, у E.najas – 80% і в C.pulhellum – 83%. Це середні показники. На різних біотопах і в різну пору ці співвідношення можуть коливатися.

Риби. Рибні ресурси Шацьких озер донедавна розроблялися Шацьким цехом Волинського облрибгоспу. Промисловці постійно поновлювали запаси найцінніших видів – вугора, коропа, сріблистого карася. В окремих озерах більш або менш успішно інтродукували американського сомика, декілька видів сигових риб, буфало, судака, форелеокуня; культивували білого й строкатого товстолобів, білого амура. Проте, основу промислового вилову завжди становили плітка, лящ, лин, краснопірка, щука, окунь і верховодка. Динаміка промислового вилову та меліоративних заходів у цій праці ми не розглядали, хоч саме звітні матеріали рибцеху послуговували як першоджерело для числених популярних видань і рекламних проспектів. Починаючи з 1976 року, проводимо постійні спостереження за станом і змінами в складі іхтіокомплексів озер Пісочне та Перемут. Принагідно в різний час досліджені озера Луки, Мошне, Світязь, Люцимир, Пулемецьке, Соминець, а також канави, струмки, водойми боліт у околицях.

У Шацьких озерах ми виявили в складі рибної фауни 31 вид і 2 гібридні морфи (таблиця).

Найповніші дані про склад і багаторічну динаміку іхтіокомплексів водойм маємо для озер Пісочне та Перемут. Дослідження тут започатковані 1976 року під час першої експедиції Комплексної групи підводних досліджень “Шельф” і проводилися надалі щороку.

Склад іхтіофауни водойм Шацького державного природного національного парку*

В и д и	оз.Пісочне	оз.Перемут	оз.Мошне	інші озера	водойми боліт	меліоративні канави, струмки
1	2	3	4	5	6	7
Сoregonus lavaretus – cиг чудський	–
Esox lucius – щука	ххх	хх	х	хх	хх	хх
Rutilus rutilus – плітка	ххх	ххх	ххх	ххх		хх
Leuciscus idus – в’язь	–	–	–	–	–	х
Eupalasiella percnura – гольян озерний	–
Scardinius erythrophthalmus – краснопірка	ххх	ххх	хх	ххх	–	хх
Ctenopharyngodon idella – білий амур	–
Leucaspius delineatus – вівсянка, малявка	х	хх	хх	х	ххх	хх
Tinca tinca – лин	ххх	хх		xх
Gobio gobio – пічкур звичайний	х	–	–	x	–	хх
Alburnus alburnus – верховодка	ххх	хх	–	хх
Blicca bjoerkna – плоскирка, густера	хх	ххх	–	xх	–	–
Abramis brama – лящ звичайний	ххх	хх	–	ххх
Rhodeus sericeus amarus – гірчак	хх	хх	ххх	хх	–	хх
Carassius carassius – карась золотистий	–
Carassius auratus gibelio – карась сріблистий	x	xх	х	xх	хх	хх
Cyprinus carpio – короп	x	Х	–	х	–	х
Hypophthalmichthys molitrix – товстолобик білий	х
Barbatula barbatula – слизик	–		–	х	–	хх
Cobitis taenia – щипівка звичайна	х
Misgurnus fossilis – в’юн	х		–	х	ххх	хх
Silurus glanis – сом	х

Продовження таблиці

1	2	3	4	5	6	7
Ictalurus nebulosus – сомик американський	хх	ххх	хх	хх	–	х
Anguilla anguilla – вугор річковий європейський	х
Lota lota – минь	–		–	–	–	х
Gasterosteus aculeatus - колючка триголкова	–			x	х	хх
Micropterus salmoides – форелеокунь великоротий	–	–	–	x	–	–
Perca fluviatilis – окунь	ххх	ххх	хх	xхх	х	х
Stizostedion lucioperca – судак	–	–		x
Gymnocephalus cernua – йорж звичайний	xх	ххх		ххх	–	хх
Neogobius fluviatilis – бичок річковий, бабка	–
Abramis brama × Alburnus alburnus	х	Х	–	х	–	–
Abramis brama × Blicca bjoerkna		Х	–	х	–	–

х – до 0,2 % за біомасою у водоймі; хх – 0,2 – 5 %; ххх – понад 5 %

* Наведені індекси дольової участі отримані на підставі аналізу даних спортивного лову, спостереження результатів промислових ловів, прямого спостереження і обліку (під водою).

Незважаючи на велику різницю у рекреаційному навантаженні на озера, відмічаємо відносну стабільність складу рибних угруповань упродовж усього періоду спостережень. Зміни в співвідношенні компонентів іхтіокомплексів у віковій структурі популяцій переважної більшості видів регулюються природними механізмами й мають незакономірний циклічний характер. Щільність популяцій промислово цінних видів – ляща, лина, щуки, вугра, незважаючи на набутий природоохоронний статус озер, помітно регулюється незаконним промислом. Із аллохтонних видів (інтродукованих й інвазійних) найкраще прижилися американський сомик і сріблистий карась. Спроби акліматизації сигових риб визнано невдалими й на початку 1970-х років їх припинено. Однак нам доводилося бачити серед здобичі промисловиків (оз. Луки) 30-сантиметрових чудських сигів ще 1984 року. У фауні озер і прилеглих водойм відсутні види риб, занесені до Червоної книги України; рідкісними слід вважати вугра, гольяна озерного та карася золотистого.

Земноводні. Природні умови Західного Полісся сприятливі для поширення та розмноження земноводних. Тут зареєстровано 2 види з ряду Хвостатих (Caudata) – тритон звичайний Triturus vulgaris, тритон гребінчастий Triturus cristatus, та 10 видів із ряду Безхвостих (Anura): кумка червоночерева B.bombina, часничниця звичайна Pelobates fuscus, квакша Hyla arborea, жаба гостроморда Rana arvalis, жаба ставкова Rana lessone, жаба трав’яна Rana temporaria, жаба озерна Rana ridibunda, а також усі три види ропух, що pecзустрічаються у фауні країни. Найпоширенішою є сіра ропуха Bufo bufo, бо цей вид найкраще адаптувався до антропогенного ландшафту. Дуже рідкісною є зелена ропуха Bufo viridis, бо тут проходить її північна межа ареалу. В районі досліджень досить поширена очеретяна ропуха Bufo calamita, яка занесена до національної Червоної книги, але територія Західного Полісся є, очевидно, найсприятливішою для розмноження цього виду. Наприклад, на берегах озера Свитязь у червні кожного року ми виявляли концентрації до 4–7 тисяч молодих особин, що мігрували з водойм розміщених на сільськогосподарських угіддях на мілководдя озер.

Плазуни. Хоча фауна плазунів Західного Полісся небагата на видовий склад, завдяки сприятливим екологічним умовам тут досить поширені та чисельні окремі види плазунів. Найвища чисельність спостерігається у вужа звичайного Natrix natrix, що заселяє лісові екосистеми, береги всіх водойм і часто зустрічається навіть у багатьох населених пунктах. У багатьох видів, передусім через широкомасштабні осушувальні роботи, за останні два десятиріччя різко скоротилась чисельність: гадюка звичайна Vipera berus, черепаха болотяна Emis orbicularis. Всі види з підряду ящірок Sauria нечисленні й, зокрема, переважно в сухих лісах є ламка Anguis fragilis з родини веретільницевих і найпоширеніші з родини справжніх ящірок: ящірка прудка Lacerta agilis, ящірка живородяща Lacerta vivipara. Один із видів плазунів, що трапляється на сухих ділянках лісових екосистем, – мідянка Coronella austriaca, занесена до Червоної книги України. В Шацькому національному парку цей вид часто траплявся в рекреаційних зонах, що має неґативне значення для його охорони.

Птахи. Орнітофауна досить різноманітна й своєрідна, а її орнітокомплекси відображають весь склад фауни птахів Волинського Полісся. Сучасний склад орнітофауни налічує понад 250 видів птахів, що належать до 17 рядів: гагароподібні (Gaviiformes), пірникозоподібні (Podicipediformes), пеліканоподібні (Pelecaniformes), лелекоподібні (Ciconiiformes), гусеподібні (Anseriformes), соколоподібні (Falconiformes), куроподібні (Galliformes), журавлеподібні (Gruiformes), сивкоподібні (Charadriiformes), голубоподібні (Columbiformes), зозулеподібні (Cuculiformes), совоподібні (Strigiformes), дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes), серпокрильцеподібні (Apodiformes), сиворакшеподібні (Coraciiformes), одудоподібні (Upupiformes), дятлоподібні (Piciformes), горобцеподібні (Passeriformes).

Така значна різноманітність фауни птахів парку зумовлена багатством і різноманітністю біотопів і ландшафту території. Всього в межах західних областей України виділяють 12 орнітокомплексів, які поділяються на 21 біотоп, і майже всі вони присутні на території національного парку, за винятком тих, що належать до гірських екосистем Карпат. Окрім того, Шацький ПНП розташовується в межах Поліського прольотного шляху птахів, і є одним із головних шляхів міґрації птахів в Україні [7].

До списку звичайних птахів досліджуваної території відносяться 86 видів, серед яких багаточисельнішими можна вважати: лиску (Fulica atra L.), мартина звичайного (Larus ridibundus L.), грака (Corvus frugilegus L.), очеретянку лучну (Acrocephalus schoenobaenus L.), вільшанку (Eruthacus rubecula L.), чикотня (Turdus pilaris L.), дрозда співочого (Turdus philomelos Brechm.), синицю велику (Parus major L.), горобців хатнього та польового (Passer domesticus L., P. montanus L.), зяблика (Fringilla coelebs L.) та коноплянку (Acanthis cannabina L.). До категорії рідкісних залітних або пролітних входить 51 вид. Найцікавішими з них можна вважати: гуску малу (Anser erythropus L.), чернь морську (Aythya marila L.), пухівку (Somateria molissima L.), савку (Oxyura leucocephala Scop.), мородунку (Xenus cinereus Guld.), побережника ісландського (Calidris canutus L.), грицика малого (Limosa lapponica L.), поморника середнього (Stercorarius pomarinus Temm.), щеврика червоногрудого (Anthus cervinus Pall.), горіхівку (Nucifraga caryocatactes L.), чечітку гірську (Acanthis flavirostris L.), вівсянку-крихітку (Emberiza pusilla Pall.) та подорожника лапландського (Calcarius lapponicus L.).

Серед видів, що занесені до останнього видання Червоної книги України (1994) – тут відмічено 33 види, що становить 50% від загальної кількості видів включених до цього списку. Зокрема це: пелікан рожевий (Pelecanus crispus L.), чапля жовта (Ardeola ralloides Scop.), лелека чорний (Ciconia nigra L.), лебідь малий (Cygnus bewickii Yarr.), чернь білоока (Aythya nyroca Guld.), гоголь (Bucephala clangula L.), савка, скопа (Pandion haliaetus L.), лунь польовий (Circus cyaneus L.), змієїд (Circaetus gallicus Gmel.), орел-карлик (Hieraaetus pennatus Gmel.), підорлик малий (Aquila pomarina Brehm.), беркут (Aquila chrysaetos L.), орлан-білохвіст (Haliaetus albicilla L.), балабан (Falco cherrug Grey), сапсан (Falco peregrinus Tunst.), глушець (Tetrao urogallus L.), журавель сірий (Grus grus L.), кулик-довгоніг (Himantopus himantopus L.), кулик-сорока (Haematopus ostralegus L.), коловодник ставковий (Tringa stagnatilis Bech.), мородунка, баранець малий (Lymnocryptes minimus Brun.), баранець великий (Gallinago media Lath.), кульон великий (Numenius arquata L.), кульон середній (Numenius phaeopus L.).

Ссавці. Перший фауністичний список ссавців регіону та Шацького національного парку складений 1988 року. До 1994 року на Західному Поліссі нараховувалося 44 види ссавців, серед яких хіроптерофауна на той час найменше досліджена. Тут виявлені: вухань звичайний (Plecotus auritus) – осілий вид. Найчастіше трапляється на горищах, у пивницях, інколи в дуплах дерев і в штучних гніздівлях. Завдяки високій стійкості до низьких температур, зимує у літніх сховищах. Нічниця водяна (Myotis daubentonii) – звичайний вид. Характерними стаціями виду є водойми, озера, ставки та меліоративні канали. Найчастіше спостерігається в польоті над відкритими спокійними ділянками водойм. Удень ховається в дуплах, штучних гніздівлях, щілинах мостів, рідше – на горищах. У червні 2000 року неодноразово спостерігали групи цього виду в кількості 2–4 особини над оз. Пісочне.

Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula) – перелітний малочисельний вид, типовий дендрофіл старих лісів і садів. Оселяється колоніями в дуплах широколистяних дерев, інколи в будівлях. Часто спостерігається на межі лісу й агроценозів, поблизу водойм.

Нетопир малий (Pipistrellus pipistrellus) – звичайний перелітний вид. Оселяється колоніями на горищах, під стріхами, в покинутих будинках, інколи в дуплах або під корою дерев. У червні 2000 року на біостаціонарі ЛНУ ім. Івана Франка виявлені дві материнські колонії нетопира малого, загальною кількістю 21–25 особин. Відловлено 6 і закільцьовано 5 особин цього виду.

Кажан пізній (Eptesicus serotinus) – типовий осілий синантропний вид. Характерні літні сховища – горища людських будівель, порожнини між обшивками стін і дахів, карнизами тощо. Полює в межах населених пунктів. За повідомленям Н.А. Полушиної [14], у квітні 1974 року на біостаціонарі ЛНУ ім. Івана Франка відмічено лилика північного (Eptesicus nilssonii). Це крайня північна знахідка виду для території України: лилик північний (Eptesicus nilssonii) – рідкісний вид на території. Характерними стаціями виду є узлісся поблизу водойм. Материнські колонії влаштовує в дуплах дерев і щілинах будівель. Із 1974 року року на цій території вид не реєструвався. У червні 2000 року ми відмітили новий вид для території парку та регіону Українського Полісся – нічницю велику (Myotis myotis). Вид зареєстровано в межах біостаціонару ЛНУ ім. Івана Франка поблизу оз. Пісочне.

Серед хижих найповніше представлена родина куницевих – Mustelide: ласка, Mustela nivalis L. – звичайний вид. Надає перевагу узліссям, садам, різноманітним с/г угіддям. Найбільша чисельність виду відмічається поблизу населених пунктів, де концентруються мишовидні гризуни. Горностай, Mustela erminea L.– занесений до Червоної книги України. Зустрічається спорадично на болотах, біля меліоративних каналів, рідше в садах і населених пунктах, у лісі на зрубах і вздовж узліссь. Вид тісно пов’язаний із основним кормовим об’єктом – водяною полівкою (Arvicola terrestris). Добувався біля оз. Кругле. Тхір чорний, Mustela putorius L. – звичайний вид. Широко розповсюджений з високим ступенем синатропності. Поряд із населеними пунктами, характерними стаціями для виду є затоплені ділянки лісу. Неодноразово добувався в околицях Шацька. Куниця лісова, Martes martes L. – звичайний вид лісових ценозів. Характерні стації – ліси типу свіжої дубово-ялинової суборі. За слідами життєдіяльності вид облікувався поблизу озер Луки та Перемут. Відмічені сліди й біля біостаціонару. Куниця кам’яна – Martes foina L. Малочисельний вид парку. Надає перевагу населеним пунктам і лісовим угіддям із старими насадженнями, інколи зустрічається на заростаючих згорілих ділянках лісу. Видра річкова – Lutra lutra L. Малодосліджений вид на території парку, занесений до Червоної книги України. Н.А.Полушина [13] стверджує, що група Шацьких озер є постійним місцем перебування цих тварин, які надають перевагу важкодоступним заболоченим берегам озер. Відомі нори в районі озер Кругле, Довге та Світязь. Може влаштовувати нори в берегах меліоративних каналів. Борсук, Meles meles L. – небагаточисельний вид, занесений до Червоної книги України. Щільніть населення виду становить 0,3 особини на 1000 га придатних угідь. Обліковано 8 поселень тварини з них 3 жилих. Нори переважно влаштовуються в мезофільних борах і суборях і в мезо-гігрофільних борах. Чисельність виду обмежена природньою відсутністю великої кількості горбистих ділянок рельєфу з низьким рівнем ґрунтових вод і відповідними ґрунтами. Відчутний антропогенний прес на поселення.

Родина собачі – Canide представлена такими видами: лисиця звичайна, Vulpes vulpes L. – звичайний вид регіону. Щільність населення виду коливається в межах 10–12 на 1000 га. На території парку обліковано 40 заселених і 27 нежилих нір лисиці. З них 18 розкопані. Влаштовуючи нори, тварина надає перевагу узліссям, ковальєрам меліоративних каналів і осушеним торфовищам. Основна кількість нір перебуває на підвищених сухих ділянках боліт. Антропогенний прес на поселення лисиці сильний, проте суттєво не впливає на стабільний стан популяції виду. Єнотовидна собака, Nyctereutes procyonoides L. – нечисельний інтродукований вид. По берегах оз. Луки в лютому 1991 р. відмічені сліди двох особин цього виду. Своїх нір тварина майже не влаштовує, використовуючи нежилі нори лисиць і борсуків. Надає перевагу болотистим стаціям. Вовк – Canis lupus L. Рідкісний інвазійний вид парку. В кінці 70-х років ХХ ст. добувався поблизу оз. Мошно. На цей час реєструються заходи окремих особин із прикордонної зони з боку Польщі й зокрема з Ростанського лісництва.

Родина котячі – Felide до сьогодні у фауністичних списках парку не зазначалася, хоча за літературними даними на Волинському Поліссі в 1950-х роках лісового кота (Felis silvestris) вважали звичайним, хоч і не чисельним видом [16]. Вже в 1970-х роках на Волині вид вважався відсутнім [15]. Різке скорочення чисельності привело його до включення у списки обох видань Червоної книги України (1980, 1994). Кіт лісовий, Felis silvestris L., одна особина, спостерігалася у жовтні 1991 року на узліссі поблизу оз. Мошне (повідомлення Прушинського М).

При дослідженні дрібних ссавців найбагатшими у видовому складі були береги озер, меліоративних каналів. Тут зареестровано 15 видів дрібних ссавців. Фон складають руда полівка,звичайна бурозубка,польова миша (1,0–1,1% вилову). Звичайна полівка, темна полівка, миша маленька, миша домашня зустрічаються рідко. До дуже рідких належать мишівка лісова (1971 р. здобуто 1 екз.), росоніжка мала (види внесені до Червоної книги України). Відмічено також деяких дрібних ссавців, які пастками не виловлюються: кріт, їжак, білка. Рідкісними виявились соня садова (вид занесений до Червоної Книги), соня вовчок, лісова соня. Відомості про них одержані на основі аналізу пелеток хижих птахів і анкетних даних місцевих мисливців і лісників. Під час обліків у лісових екосистемах здобувались представники 8 видів гризунів і комахоїдних, серед яких найчисельнішими є руда полівка, звичайна бурозубка, польова миша, мала бурозубка (1,1–6,7% вилову). Поступаються їм жовтогорла миша та полівка сіра (0,6–0,8% вилову). Внаслідок переваги маси чорниці в останні роки помітно збільшилась кількість фонових видів у сосново-березово-багновому лісі, відсоток вилову рудої полівки досягає 9,6%.). Такий же склад дрібних ссавців спостерігається у вільшаниках, сосново-березово-вересових лісах, але чисельність їх менша, всі види під час проведення обліків відловлювались поодинокими екземплярами. На вирубках виявлено 3 види гризунів: польова й жовтогорла миші та полівка сіра, з кількістю від 2,0 до 2,1% вилову. Помітно знизилась кількість видів (із 7 до 2-х) на орних землях, проте фонові види – польова миша та звичайна полівка залишаються з постійною кількістю – 1,1% вилову.

Серед численних або досить поширених видів звірів Західного Полісся слід відзначити багатьох копитних: лосів, козуль, диких кабанів, а також зайців-русаків, але кількість цих тварин у екосистемах Західного Полісся через полювання на них , помітно скоротилась і коливається з роками.

На основі отриманих даних встановлено, що водойми Західного Полісся, зокрема Шацького національного природного парку здебільшого заселяють евритопні озерні види зоопланктону. Різноманіття молюсків становить 22 види, що характерні для озер Світязь, Пісочне, Люцимер, Чорне. Найбільша щільність особин молюсків спостерігається в меліоративних каналах і їх колекторах. Найменш сприятливі умови для заселення молюсків склалися в озері Мошне, що можна пояснити специфікою його дна та берегів, які сформовані з торфу, який є малопридатним субстратом для розвитку водних тварин. Фауна бабок нараховує близько 30 видів і носить лімнофільний характер.

Сьогодні список хіроптерофауни Західного Полісся та Шацького національного парку містить 7 видів кажанів. Всього на території Західного Полісся в зооценозах ми встановили 33 види риб, 12 видів земноводних, 7 видів плазунів, 250 видів птахів, 44 види ссавців. Серед хребетних тварин 29 видів занесено до національної Червоної Книги, серед них по одному виду від земноводних і плазунів, 21 вид птахів, 6 видів ссавців.

Загальне багацтво біологічного різноманіття Західного Полісся насамперед повязане з унікальним ландшафтним різноманіттям, комплексом лісових і болотних екосистем, щільним розміщенням озер. Однак у останні десятиріччя ці екосистеми перебувають під постійним впливом антропогенної трансформації, тому спостерігається значне коливання чисельності багатьох видів тварин, окремі види стають рідкісними або зникають. Вагому роль у збереженні зникаючих та цінних видів досліджених зооценозів відіграють заповідні зони Шацького природного національного парку. Нагромаджений матеріал став основою для обґрунтування пропозицій до списку рідкісних тварин нового видання національної Червоної книги України.

____________________

1. Горун А., Матейчик В., Ященко П. І ін. Шацький національний природний парк на межі тисячоліть. К., 2000.

2. Киселев И.А. Методы исследования планктона // Планктон морей и континентальных водоемов. Л., 1969. С. 140–416.

3. Козій Г.В. Перспективи використання рослинних ресурсів Західного Полісся // Вісник Львів. ун-ту. Сер. біол. 1974. Вип.7. С. 3–8.

4. Койнова І.Б.Антропогенна трансформація ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся: Автореф. дис. Львів, 1999.

5. Лопотун А.Г., Олексив И.Т., Иванец О.Р. и др. Зоопланктон и зообентос как индикаторы качества воды и рыбохозяйственной ценности Шацких озер // Вестн. Львов. ун-та. Сер. геол. 1982. Вып. 8. С. 17–29.

6. Матейчик В. І., Горун А.А., Цвид В.І., Підопригора Л.М. Видовий склад ссавців парку // Шацький національний природний парк. Світязь, 1994. С. 176–178.

7. Микитюк О. Полуда А. Міграційні шляхи птахів в Україні. Розбудова екомережі України. К., 1999. С. 84–88.

8. Методические рекомендации по сбору и обработке материалов при гидробиологических исследованиях на пресноводных водоемах. Л., 1984.

9. Оксиюк О.П. Экологические нормативы качества воды для Шацких озер // Гидробиол. журн. 1999. 35, № 5. С. 74–86.

10. Оксиюк О.П., Якушин В.М., Тимченко В.М. Трофо-сапробиологическая характеристика Шацких озер // Гидробиол. журн. 1997. Т. 33, №1. С. 24–36.

11. Природа Волынского Полесья: охрана и рациональное использование/ Отв. ред. В.А. Хмелевский.// Вест. Львов. ун-та. Сер. геол. 1986. Вып. 9.

12. Пидгайко М.Л. Зоопланктоценозы водоемов различных почвенно-климатических зон.Изв. ГосНИОРХ. 1978. Т. 135. С. 3–109.

13. Полушина Н.А. Экология, распространение и народнохозяйственное значение семейства куньих Западных областей УССР: Автореф. дисс. канд. биол. наук. Ужгород. 1971.

14. Полушина Н.А. Состояние популяций рукокрылых Западного Подолья // Європейська ніч кажанів ’98 в Україні. Праці Теріологічної школи, Київ, 1998. Вип. 1. С. 106–116.

15. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. Львів, 1973. C. 149–150.

16. Татаринов К.А. Відомості по теріофауні Волинського Полісся // Наукові зап. Кременецького держ. пед. ін-ту. 1960. Т. 5. С. 25–27.

17. Царенко П.М. Водойми як центри збереження різноманіття водоростей та безхребетних // Розбудова екомережі України. К., 1999. С. 65–70.

18. Шацкое поозерье и некоторые проблемы его охраны./ Отв.ред. И. А. Марушкин // Вест. Львов. ун-та. Сер. геол. 1982. Вып. 8.

19. Ялынская Н.С. Биологические основы реконструкции рыбного хозяйства озер Шацкой группы Волынской области. Автореф. дисс. канд. биол. наук. Львов, 1953.

20. Ялынская Н.С., Иванец О.Р., Воротыло О.М. Фитофильная фауна озер Волынского Полесья // Вест. Львов. ун-та. Сер. геол. 1986. Вып. 9. С.19–25.