---

Концепція підготовки фахівців

Кафедра зарубіжної преси та інформації заснована у 1993 році. 1995 року відбувся перший випуск спеціалізації «Міжнародна журналістика». Відтоді сформовано школу світоглядної публіцистики, яка продовжує традиції Миколи Шлемкевича (1894–1966) – українського філософа і публіциста, видатного громадсько-політичного діяча. У своїй роботі колектив кафедри керується кількома засадничими принципами:

1. Світом рухають ідеї, а не інтереси. Маємо повернутися до визначального орієнтиру: історія є місцем дозрівання правди; усі зусилля та шляхетні наміри людини зосібна, спільнот в цілості реалізуються лише тоді, коли вони відповідають божественному планові історичного процесу;

2. У найпродуктивнішому, найперспективнішому вимірі досвід світової журналістики визначає засада місійності «влади правди», а не лише відображальності, пріоритет макротексту, що прояснює і пояснює явища, події, не зупиняється на матеріалізмі фактів. До слова, термін «четверта влада» є звичайною метафорою, оскільки ще понад двісті років тому фундатор консерватизму Едмунд Берк визначив роль преси як «четвертого стану» (the fourth estate), а це цілком інший сенс. До того ж, концепція «інформація – товар» є куцою, в кінцевому підсумку згубною. Адже вона розчленовує особистість, соціальні, національні структури, планетарну співдружність;

3. Порозумінню між людьми й народами, підвищенню моральних та інтелектуальних стандартів особистості, націй, вибудовуванню вищих сенсів буття може сприяти насамперед така журналістика, яка орієнтується на плідну спадщину ВСІХ народів, моральний тип мислення (людина людині – брат), а не лише сповідує раціональний підхід (успіх і ефективність);

4. Діапазон свободи (саме так!) як істини, виелімінування комерціалізації та монополізації, несумісних сутнісно з духовною сферою, якою повинна бути справдешня журналістика (зразків такої журналістики чимало в кожній країні), неодмінно допоможуть зберегти високі пласти інтелектуальної оснащеності, моральної відповідальності за слово, яке має визволяти, а не поневолювати, допомагати вибудовувати кращий світ – духовності, автентичної культури народів, вартісного солідаризму, відповідальності за довкілля й за гармонійне співжиття майбутніх поколінь;

5. Підготовка журналістів у вищій школі має спиратися на фундаментальні засади. Ми поділяємо ту думку, що журналіст (англійський термін – journalist) – людина місії, апостол істини, речник правди-справедливості, а не звичайний реєстратор фактів, подій, явищ, що властиве медіа-працівникам (media-worker). Суто інформаційна журналістика посутньо не є творчістю, радше своєрідним «плагіатом», оскільки копіює факти, вже «випродукувані» іншими, не кажучи вже про приховану рекламу. Василь Барка слушно зауважив, що освіченість полягає не в університетському дипломі, а в УМІННІ БАЧИТИ ВЕЛИКІ ІСТИНИ;

6. Українська журналістика (стисло – публіцистика) завжди діяла на найвищих орбітах світової культури, політичної філософії держави, громадянського суспільства. Україна в контексті Європи була одним із зачинателів світоглядної публіцистики, починаючи від Мономахового «не лютувати словом» до Шевченкової та Франкової «святої правди» й аж до «маєстату слова» Євгена Сверстюка. Отже, глибоко засвоюючи досвід класичної європейської та світової журналістики в цілості, кафедра намагається «віднайти майбутнє» нашого фаху, який під сучасну пору мультимедійності втрачає своє соціальне призначення, шляхетне покликання та ефективність у сенсі удосконалення людини як Боготвірного феномену.

Освіта завжди передбачає необхідність передавання від старшого покоління молодшому структурно організованої відповідальної картини суспільно-історичного (цивілізаційного) і культурного розвитку. Прагнемо синтезувати найкращі взірці специфічних програм навчання, які впродовж останніх ста років домінували в колі європейської культури: літературний, політичний, суспільний, соціологічний, комерційний, психологічний. Оскільки вища школа є кузнею світоглядних думок, пропонуємо таку схему фундаментальних курсів, щоб розвивати класичні європейські моделі університетів не за схемою кон’юнктурного осмислення історичних подій, а утвердження і правди історичної (істини фактів), і правди моральної (істини принципів). Орієнтуємося на розширення кордонів знання й розуміння, сполучення навчання з дослідженнями.