Кафедра зарубiжної преси та iнформацiї

Лось Й.Д. Публіцистика й тенденції розвитку світу: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації. У 2-х ч.: Ч. 1. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 376 с.

Навчальний посібник узагальнює досвід світоглядної публіцистики світу в царині висвітлення й обґрунтування глобальних проблем людства під сучасну пору, визначення сенсожиттєвих орієнтирів. Автор вперше вводить у науковий обіг багатий фактологічний матеріал, пропонує нове бачення ролі публіцистики у переломний період історії.

Відповідає програмним вимогам вищої школи. Включає лекційні матеріали, методичну частину. Призначений для студентів спеціалізації «Журналістика» всіх форм навчання, у тому числі заочної з використанням дистанційних технологій.

Лильо Т.Я. Світоглядна журналістика: Навчальний посібник. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. — 150 с.

Висвітлено курс “Сучасна закордонна публіцистика й тенденції розвитку світу” як навчальну дисципліну. Розглянено деякі теоретичні проблеми впливу ЗМІ на світогляд людини, зокрема — субстанційної інформації на процес формування національної ідентичності. Уведено в науковий обіг поняття “органічна журналістика”, проаналізовано вияви семантичної ідеології в сучасному медіатексті як передумови маніпулювання світоглядними поняттями.

Для студентів спеціальностей “Журналістика”, “Соціальні комунікації” всіх форм навчання.

Хоменко Т.М. Проповідництво і сучасна публіцистика: Монографія. — Львів, Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 132 с.

Монографія є першим узагальненням публіцистичної творчості Євгена Сверстюка — найвидатнішого речника морального типу мислення в сучасній Україні, Мирослава Мариновича та Івана Ортинського — представника української релігійної думки в Німеччині.

Автор книги закономірно пробує охопити цілісність явища проповідництва в сенсі культивування шляхетної свідомості. Цьому підпорядковані усі три розділи монографії — “Проповідь як жанр християнських релігійних текстів”, “Домінанти проповідництва у публіцистиці Є. Сверстюка, М. Мариновича, І. Ортинського”, “Морально-етична публіцистика Є. Сверстюка, М. Мариновича, І. Ортинського як чинник національного відродження України”.

Житарюк М.Г. Соціокультурна модель журналістики: традиції і новаторство: Монографія. — Львів, 2008. — 416 с.

У монографії проаналізовано сучасні проблеми теорії і практики засобів масової інформації, концептуальні детермінанти, соціокультурні аспекти і типологічно-дуальні домінанти національної журналістики.

Наукові гіпотези автора – поєднання теорій когнітивної відповідності, біогенезу, субстанційної природи інформації та інформаційного балансу, систематизація й аналіз відомих моделей – достатньо сміливі спроби пошуку основ універсальної соціокультурної моделі журналістики.

Книга призначена науковцям, студентам факультетів, інститутів і відділень журналістики (напрями «Журналістика», «Соціальна комунікація», «Політологія») — усім, кого цікавлять сучасні проблеми теорії журналістики і фахова журналістська практика.

Чаадаєв Петро Якович. Філософічні листи. Апологія божевільного. Уривки та різні думки (1828–1850-ті роки) / Упорядник М.Г.Житарюк. – видання перше. – Львів, 2005. — 168 с. (Переклад з російської М.Г.Житарюка, В.А.Житарюк).

У виданні подано найвідоміші твори Петра Яковича Чаадаєва (1794–1856) – філософа, письменника, публіциста, одного з найглибокодумніших світових мислителів, чільного представника гуманізму, речника антиімперіалізму, християнської моралі, носія загальнолюдських цінностей, переслідуваного за життя, забороненого або спотвореного в Радянському Союзі.

Увазі читачів запропоновано перше видання творів П.Я.Чаадаєва українською мовою. Розраховано на науковців, викладачів, студентів за напрямками «філософія», «літературознавство», «журналістика», «богослов’я», а також — на кожного, кого цікавить сенс буття і призначення в ньому людини.

Лильо Т.Я. Комунікація. Ідентичність. Глобалізація: Монографія. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. — 134 с.

У монографії проаналізовано вплив глобалізації комунікаційного простору на процеси національної ідентифікації у посткомуністичному світі, зокрема розглянуто ідеологічну природу глобалізації, спроби обмеження інформаційної мобільності в період так званого світоглядного «тріумфалізму» після краху СРСР. Автор наголошує на значенні і призначенні субстанційної інформації в умовах національного самоствердження, визначає способи медіатизації національних реальностей впливовими медіакорпораціями, нестереотипно з’ясовує коріння тероризму, можливості віртуальної реальності стати місцем примирення між народами.

Для журналістів, філологів, усіх, хто цікавиться специфікою сучасного комунікаційного процесу.

Житарюк Мар’ян Георгійович. Українська журналістика як соціокультурна модель: ґенезис, домінанти у світовому інформаційному контексті: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2009.

У дисертації проаналізовано сучасні проблеми теорії і практики журналістики, концептуальні детермінанти, соціокультурні фактори і типологічно-дуальні домінанти української національної журналістики з погляду ґенезису, сучасного досвіду функціонування і перспектив у контексті визначення ролі національних засобів масової інформації в умовах інформаційної глобалізації, незахищеності національного інформаційного простору, законодавчих конфліктогенів, девальвації морально-етичних принципів і професійних стандартів.

Розуміння української журналістики як комплексу явищ та проблем, її продуктивно-ґенеруючих ідей, функціональних параметрів та значень у соціокультурному, геополітичному, націоментальному розрізах детерміноване, по-перше, систематизацією і аналізом відомих моделей масової комунікації та журналістики, по-друге, успішним пошуком основ універсальної соціокультурної моделі українських мас-медіа (поєднанням теорій коґнітивної відповідності (баланс-дисбаланс, консонанс – дисонанс, інформація – дезінформація), субстанційної природи інформації, по-третє, розширенням і уточненням соціокультурних типів моделей журналістики та їхніх домінантних аспектів-факторів.

Левкова Оксана Вікторівна. Сучасна політична публіцистика та динаміка світоглядних орієнтацій людини (за матеріалами українських, російських та білоруських публіцистів): Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.

У роботі розкрито особливості політичної публіцистики періоду посткомунізму та виявлено ступінь і якість її впливу на світоглядні орієнтації людини на посткомуністичних теренах (на прикладі України, Росії та Білорусі). Досліджено, як політична публіцистика впливає на готовність/неготовність суспільства сприймати цінності демократії.

Проведено (за конкретними параметрами) порівняльний аналіз матеріалів української, російської та білоруської, політичної публіцистики як чинників соціокультурної трансформації. Підкреслено, що вплив політичної публіцистики на зміни у світоглядних орієнтаціях має дифузний характер. Продемонстровано моделі розвитку національного медіапростору у трьох країнах, запропоновані провідними політичними публіцистами.

Сформульовано вимоги до сучасної політичної публіцистики та запропоновано нове бачення можливостей подолання світоглядних бар’єрів у процесі розвитку міжслов’янських відносин якісно нового типу.

Гопко Ганна Миколаївна. Екологічна публіцистика: світоглядний аспект (на прикладі зарубіжних та українських видань 1992 - 2008 рр.): Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2009.

У роботі досліджено тенденції висвітлення проблем довкілля з 1992 по 2008 роки, з’ясовано роль сучасних ЗМІ в запобіганні катастрофам, формуванні екологічної культури, окреслено поняття “екологічна публіцистика”, визначено специфіку сучасної екологічної публіцистики.

Схарактеризовано функціонування екологічної публіцистики в сучасних умовах (зокрема проаналізовано роль медіа у висвітленні двох глобальних самітів у Ріо-де-Жанейро у 1992 році та у Йоганнесбурзі у 2002 році, а також підходи західних та українських, російських медіа до висвітлення глобальних екологічних проблем).

Також зроблено спробу класифікувати весь масив матеріалів, що належать до цього сегмента журналістики. Водночас проаналізовано особливості та потенціал екологічної публіцистики за кордоном та в Україні, здійснено порівняльний аналіз матеріалів західної преси та української як чинників формування екологічної культури та свідомості.

Обґрунтовано можливості та засоби медійної сфери для ефективного формування екологічної свідомості громадян розвинутих країн і посткомуністичного світу.

У збірнику наукових праць Dziennikarskie perspektywy specjalizacji (Перспективи журналістської спеціалізації), що виходить в межах проекту «Kształcenie dziennikarzy w Polsce. Nowe potrzeby — nowe standarty», 2010 р. опубліковано статті викладачів кафедри:

• доц. Лильо Т.Я. «Спеціалізація чи універсалізація журналістики в контексті викликів сучасного світу» (сс. 17–34);

• проф. Лось Й.Д. «Місце світоглядної публіцистики в системі інформаційного суспільства» (сс. 57–74);

• асист. Давидчак Х.М. «Світоглядні орієнтації релігійної журналістики (на прикладі тематичних чисел, присвячених візитам Івана Павла ІІ в Польщу та Україну)» (сс. 133–152)