ТЕЛЕВІЗІЙНА Й РАДІОЖУРНАЛІСТИКА

 

 

 

 

Збірник науково-методичних праць

 

Випуск 7

 

Видається з 1997 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львівський національний університет

імені Івана Франка

 

2007


Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

 

 

 

Телевізійна й радіожурналістика. – 2007. – Вип. 7.–  256 с.

TV and Radio Journalism.– 2007.– Issue  7.– 256 p.

 

У збірнику розглянуто теоретичні і практичні аспекти телевізійної й радіо­журналістики, культури ефірного мовлення, приділено увагу історії аудіовізуальних ЗМІ та ролі телебачення і радіомовлення в контексті сучасних суспільно-політичних процесів.

 

Theoretical and practical aspects of the TV and radio journalism, culture of the ethereal speech, history of the audiovisual media, and a role of television and radio in the context of contemporary social-political processes are observed and analyzed in the book.

 

Редакційна колегія: д-р філол. наук, проф., акад. АН Вищої школи України
В. В. Лизанчук (відп. ред.); д-р філол. наук, проф., акад. АН Вищої школи України В. А. Кач­кан; д-р іст. наук, проф. І. В. Крупський; д-р філол. наук, проф. Б. В. Потятиник;
д-р іст. наук, проф. М. М. Романюк; д-р філол. наук, проф., акад. АН Вищої школи України О. А. Сер­бенська; д-р філол. наук, проф., акад. АН Вищої шко­ли України
Ю. Г. Шаповал; канд. філол. наук, доц. О. Я. Гоян; канд. політ. наук., доц. А.В. Юраш (відп. секр.); генеральний директор Івано-Фран­ківської облдержтелерадіоком­панії
Р. О. Андріяшко; генеральний директор Львів­ської облдержтелерадіокомпанії Я. І. Климович.

 

 

Адреса редакційної колегії:

Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет журна­ліс­тики, вул. Університетська, 1, 79000, Львів, тел. 2964-764.

 

 

Відповідальний за випуск В. Лизанчук

Редактор М. Коперсако

 

 

Друкується за ухвалою Вченої Ради

Львівського національного університету імені Івана Франка

 

 

 

 

 

 

                                                                              © Львівський національний університет

імені Івана Франка

                                  

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

ЖУРНАЛІСТИКИ

 

 

 

Радіоповідомлення

 

Василь Лизанчук, Мирослава Лубкович

 

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна,

е-mail: admgrf@franko. lviv. ua

 

Розглянуто призначення, жанрові особливості, різновиди, методику підготовки ін­фор­маційного радіоповідомлення та вимоги до нього.

 

Ключові слова: радіожанр, радіожурналістика, радіоповідомлення, хронікальне ра­діо­­­повідомлення, розгорнуте радіоповідомлення, критичне радіоповідомлення, коментоване радіоповідомлення, полемічне радіоповідомлення, методика.

 

Призначення і жанрові особливості інформаційного радіоповідом­лення. Інформаційне радіоповідомлення містить новину: інформує, повідомляє радіослухачів про суттєву, соціально значущу зміну в реальній дійсності, тобто задовольняє людську потребу – знати, що важливого і цікавого відбувається у світі, в Україні, у конкретній області, місті чи районі. “Подієва інформація, фактологічне інформування, повідомлення новин – основа журналістики, – під­крес­лює В.Й. Здоровега. – Подієва інформація, або новини, – лише частина вели­чезної кількості різноманітної інформації різного ступеня складності”[1, с.158].

Радіоповідомлення нагадує замітку у періодичній пресі. Мабуть, тому цей радіожанр також називають “інформаційною заміткою” [2, 31], “ін­формаційним повідомленням (заміткою)” [3, с.113], “радіоповідомленням (за­міткою)” [4, с.186]. Радіожурналісти-практики часто оперують поняттями “інформація” і “новина”, розуміючи під ними жанр “радіоповідомлення”. В.Я. Ми­­ронченко зазначає, що не можна ставити знак рівності між інформацією і новиною. “Адже інформація – це загальний і ширший термін, він є родовим щодо терміна “новина”. Новина, навпаки, – термін вужчий, ним позначають конкретний різновид суспільної корисної інформації – лише нова інформація [5, с.125].

Подпись: ______________ © Лизанчук В., Лубкович М., 2007

Ми вважаємо, що серцевиною інформаційного радіоповідомлення є новина, яка заслуговує на увагу громадськості. В інформаційному радіоповідомленні мовиться не лише про нові, актуальні події. Новинами можуть бути ті події, які сталися давно, але з певних причин досі невідомі громадськості. По радіо та інших ЗМІ також повідомляють про події, які ще мають відбутися. Новиною може стати оцінка події, висловлена думка про неї відомими людьми, спеціалістами. Оскільки подія – це переміна в обмежений відрізок часу, то факт цієї зміни і є новиною, про яку слухачі довідуються з інформаційного радіо­пові­домлення. Репортер зобов’язаний подати факт так, щоб він зацікавив найбільшу кількість радіослухачів. Зрозуміло, що будь-яку подію можна висвітлити по-різному. Ракурс подачі матеріалу залежить від журналіста. Однак незалежно від політико-ідеологічної заангажованості радіожурналіст повинен поінформувати про новину неупереджено, об’єктивно, правдиво.

Отже, новини (основою будь-якої новини є факт!), які в редакції відби­рають для радіоповідомлення, повинні допомагати громадянам орієнтуватися у складному і суперечливому світі, розуміти процеси суспільно-державної жит­тєдіяльності. Не треба піддаватися спокусі вибору легких, приємних усім або сенсаційних новин. Репортер повинен прагнути висвітлювати те, що має значення для багатьох. Потрібно вміти простежити зв’язок між подіями і їх впливом на умови життя людей. На жаль, інформаційні радіоповідомлення про новини часто бувають поверховими, уривчастими. Комерціалізація радіо, як і всіх ЗМІ, веде до спрощення подачі новин, а також – різних уявлень, домислів і навіть вигадок. Насильство, секс, злочини, нещасні випадки, скандали заполонили інфор­маційні радіоповідомлення. Окремі інформаційні служби потрапляють у володіння транснаціональних корпорацій, служать за правилами великого, нерідко злочинного бізнесу. Вони ігнорують українськими національними інте­ресами, їм байдуже до справжньої, моральної, журналістики, її ролі в розбудові соборної, віль­ної, демократичної, правової Української держави. Пильна увага багатьох радіоорганізацій до боротьби між окремими особами, кланами, мафіоз­ними групами, політичними партіями, смакування скандальних історій веде до того, що радіослухачів позбавляють можливості вникнути у важливі питання со­ціально-економічного, політико-ідеологічного, духовно-культурного, національ­но-гро­ма­­дянсько­го розвитку України.

З огляду на те, що первинне, найголовніше завдання радіоорга­нізацій – повідомляти, інформувати про суспільно-значущі факти, події і явища, радіо­журналіст повинен постійно себе запитувати :“Що корисного дає радіо­слухачам те чи інше інформаційне радіоповідомлення? Якою енергією – позитивною чи негативною воно наснажене? Які новини для району, області, краю, держави є першорядними і другорядними?”

Щоб праця радіорепортера не була даремною, щоб він побачив, почув, відчув, збагнув, зрозумів і зумів цікаво, захоплююче розповісти своїй аудиторії про те, що нового відбулося, відбувається чи відбудеться, він, крім загальної, інтелектуальної, моральної підготовки, повинен також добре знати жанрову природу інформаційного радіоповідомлення, його жанрові особливості, ознаки.

Найхарактернішими жанровими особливостями інформаційного радіо­повідом­лення є оперативність, подієвість, актуальність, достовірність, конкретність. Ці ознаки визначають особливості збору матеріалу, методику його опрацювання, зміст і жанрову форму радіоповідомлення.

Оперативність, подієвість, новизна радіоповідомлення вимагають від журналіста професійної орієнтації в усіх сферах життєдіяльності району, області, краю, держави, а також великої мобільності. Адже потрібно оперативно пові­домляти про те, що відбулося, відбувається чи буде відбуватися: щойно, сьогодні, вчора, завтра. Якщо вимога достовірності виключає з інформаційного радіоповідомлення таку ознаку, як домисел, то вимога оперативності відділяє радіоповідомлення від таких жанрів, наприклад, як радіонарис, радіобесіда, які також достовірні, але їм не притаманна ознака оперативності.

Змістовою основою інформаційного радіоповідомлення, предметом зображення є факти живої дійсності, тобто конкретні події. Вище уже йшлося, що подія – це переміна, а факт зміни є подієвою новиною. У цьому простежується дещо спільне з радіорепортажем. Однак у змістовій основі цих двох жанрів є і суттєва різниця. В інформаційному радіоповідомленні мовиться головно про те, що уже трапилося. Автор радіорепортажу розповідає про те, що відбувається зараз, у цей момент; він є очевидцем чи учасником події, безпосередньо реагує на те, що відбувається. Щоб підготувати інформаційне радіо­повідомлення, не обов’язково бути на місці події.

Однак якою б не була методика підготовки інформаційного радіоповідом­лення, воно, безумовно, повинно бути достовірним, тобто відповідати істині, базуватися на точних, конкретних, перевірених фактах. Радіорепортер зобов’язаний повідомляти про те, що добре знає. Якщо він сам не був на місці події і отримує інформацію з якогось іншого джерела (розповідь очевидця, повідомлення преси, висловлювання політичного діяча тощо), то повинен зіслатися на те джерело. Інформаційне радіоповідомленя не буде сповна правдивим, якщо із сукупності фактів, які характеризують подію, буде подано тільки один факт, вихоплений із контексту події. Якщо радіожурналіст хоче повідомити про один факт, то він повинен вивчити ситуацію, тобто побачити і проаналізувати його у зв’язку з іншими фактами, які характеризують фрагмент дійсності. Досто­вірне лише те інформаційне радіоповідомлення, у якому використано найважливіші факти, що визначають сутність, актуальність і значення події.

Готуючи інформаційне радіоповідомлення, репортер повинен уміти визначити актуальність події, її новизну у суспільно-політичному житті, а також зорієнтуватися у можливій зацікавленості (незацікавленості) аудиторії новиною. На думку шведського журналіста Еріка Фіхтеліуса, “новини – це емоційне сприймання і традиційні уявлення в рівних пропорціях. Досвідчений журналіст найчастіше може розпізнати риси доброї новини у почутому або побачено-
му. А справжня новина впливає на нас, насамперед, емоційно” [6, с.13].
Якщо новина наповнена корисною для радіослухачів інформацією, насичена
по­зитивною енергією, то актуальність, суспільна цінність радіоповідомлення зростає.

Отже, радіоповідомлення – найоперативніший і найпростіший радіо­жанр, з допомогою якого інформують про різноманітні суспільно важливі та цікаві новини з метою задоволення пізнавальних потреб радіослухачів.

Вимоги до інформаційного радіоповідомлення. Кожний журналіст, готуючи інформаційні матеріали, керується певними вимогами – творчими правилами, нормами, які є важливими передумовами ефективного впливу на реци­пієнтів. Проникаючи у нашу свідомість, інформаційні радіопові­домлення містять не лише конкретні імена, цифри, факти, а й певні думки про них, короткі характеристики, тобто “формують, змінюють ставлення людей до фактів дійс­нос­ті, постачають населенню цілих країн думки й оцінки, активно впливають на політичну поведінку величезних людських мас, проводячи їх в рух для досягнення певних суспільних цілей, або ж навпаки, в стан політичної сплячки й моральної нестями”[7, с.14].

На підставі осмислення праць насамперед, О.Я. Гояна”[8], В.Й. Здо­ровеги”[9], В.О. Карпенка”[10], Г.В. Лазутіної”[11], В.Я. Миронченка”[12], Еріка Фіхтеліуса”[13], В.Н. Ярошенка”[14], власної радіожурналістської практики (автор статті 10 років працював редактором, старшим редактором Івано-Франківського обласного радіо, кореспондентом Українського радіо по Івано-Франківській області), ми вважаємо, що інформаційне радіоповідомлення має відповідати таким вимогам:

1. Будь-яке інформаційне радіоповідомлення повинно відзначатися новизною, свіжістю. Чим своєчасніше інформування про новину, тим вища її цінність. Чим більше часу проходить з моменту події, тим менший інтерес до неї. “Повідомлення, які не збагачують наше уявлення про світ , не відповідають на животрепетні питання, інтересу не викликають”[15, с.129]. Про новину треба інформувати в момент її зародження чи розвитку. На запитання “Коли?” радіоповідомлення повинно відповідати конкретно “Щойно”, “Годину тому”, “Сьогодні”, “Вчора”. Такі радіоповідомлення, як зазначають психологи, викликають у людей почуття задоволення від усвідомлення поінформованості – стану, що його більшість розглядає як безперечну престижну цінність. Якщо ж інфор­мація про подію застаріла, то її не можна називати новиною. Тим більше тоді, коли про неї уже написано в газетах, передано по телебаченню, а потім повідомляє радіо, до того ж такими самими словами і в такому ж обсязі.

2. Кожне висловлювання, ім’я, дата, назва, вік, адреса, цитата, наведені в інформаційному радіоповідомленні, повинні бути точними, доказовими. Їх не можна ні перекручувати, ні прикрашати, оскільки журналіст згадує про реальних, не вигаданих людей, про фактичні події. Точність стосується не лише деталей, подробиць, прізвищ, титулів, посад, місця події, а й загальної структури побудови матеріалу: як розташовані факти, з якими акцентами їх подає журналіст. Адже легко викривити важливість певного факту, приділивши йому надто багато уваги тоді, як він є малозначущою деталлю. Готуючи радіопові­дом­лення, нічого не можна брати на віру, потрібно застосовувати перехресний спосіб перевірки фактів, бо й авторитетна людина, яка повідомила про подію, не застрахована від помилки.

3. Щоб у радіослухача склалося достовірне, правдиве уявлення про подію, інформаційне радіоповідомлення повинно бути об’єктивним. Об’єктивність ґрунтується на точному, правдивому викладі радіоповідомлення про подію, а не на тому, як бачить або бажає її подати упереджена чи заінтересована особа. До відображення дійсності (факту, ситуації, проблеми) радіожурналіст повинен підходити чесно, безсторонньо, неупереджено, як літописець і документаліст сучасності. А це зобов’язує його повідомляти про подію за принципом “так було” або “так є”. Досягнути об’єктивності досить важко. Емоції, оціночні су­дження репортера легко можуть проникнути у тканину інформаційного радіо­повідомлення. Об’єктивність інформаційного радіоповідомлення виключає інтерпретацію події.

4. Журналістська практика підтверджує мою думку, що нинішня репортерська діяльність не зводиться лише до збору фактів та їх розповсюдження засобами масової інформації. Погоджуюся з доцентом факультету журналістики Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова Г.В. Лазутіною, що, будучи “атомами” об’єктивного світу, факти зв’язані з ним більшою кількістю ниток, ніж нам вдається відобразити”[16, с.137]. Тому справжні завдання радіожурналіста полягають не лише в тому, щоб зібрати факти і механічно передати їх по радіо. Радіожурналіст повинен, по-перше, з’ясувати, де, коли і за яких обставин цей “атом” дійсності себе виявив. По-друге, радіо­журналіст має визначити суттєві зв’язки цього факту (насамперед причинно-наслідкові), тобто зрозуміти, що викликало цей факт (подію) і як він може вплинути на стан справ. По-третє, радіожурналіст покликаний побачити ті ко-
льори, деталі факту, які можуть перетворити його в структурний елемент майбутнього матеріалу, в засіб для інформаційного радіоповідомлення. Такий творчий підхід репортера до під­готовки радіоповідомлення забезпечить його збалансованість. Збалансованість радіоповідомлення про новину базується на плюралізмі, який визначає множинність поглядів, позицій, терпеливість до суперництва різних партій, спілок, організацій, об’єднань у намаганні розкрити всю різноманітність політико-ідеологічних, соціально-економічних, на­ціо­­наль­но-громадянських тактичних і стратегічних інтересів утвердження соборної України. Інформаційне радіоповідомлення вважають збалансова­ним, якщо репортер розповідає про подію з урахуванням усіх фактів, що стосуються її, і розташує логічно ці факти. Повне і збалансоване висвітлення події не означає, що у радіоповідомленні потрібно використовувати найменші деталі, які не впливають на змістову об’єк­тивність.

5. Важливо, щоб радіорепортер завжди знаходив суспільно значущі новини, до яких радіослухачі виявляють інтерес. Треба мати чітке уявлення, які питання є найголовнішими для району, області, краю, держави. Отже, оцінка і відбір новин належить до найскладніших аспектів щоденної журналістської прак­тики. “Старанні репортери, – зауважує Девід Еверетт, – здається, завжди натикаються на таке, що їх дивує, в результаті своєї “роботи ніг”. Ті, хто не виконує великої “роботи ногами”, ніколи не стають видатними репортерами”... [17, с. 3].

Для того, щоб інформаційне радіоповідомлення зацікавило слухача, репортерові потрібно добре знати “спектр його очікувань”. Коли журналіст знає механізм сприйняття соціально значущого радіоповідомлення, володіє необхідними і достовірними даними про інтереси аудиторії, він з великого потоку фактів відбирає найвагоміші, суспільно значущі, які дають змогу у загальному процесі розвитку виявити типове, значне, суттєве і задовольнити людський інтерес. У теорії журналістики поняття “людський інтерес” означає зацікав­ле­ність кожної окремої людини життям інших людей. Пізнаючи інших, ми пізна­ємо самих себе. “Тому найкращий шлях зробити новини цікавими – не обезлюднювати їх, – підкреслює В.Я. Миронченко. – Розповідати про різні випадки та ситуації, в яких опиняються люди. Досить часто короткі розповіді про ці випадки є цікавими, дещо емоційними і до того ж мають гумористичне забарвлення”[18, с.133]. Отже, інформаційні радіоповідомлення повинні задовольняти людський інтерес, сприяючи формуванню морально-психологічних, національ­но-духовних цінностей, здорових естетичних смаків, піднесенню інтелек­туально-освітнього рівня. Тому завжди треба пам’ятати, що слухачі цікавляться не лише достовірністю інформації про ту чи іншу подію, але також її морально-духовною суттю, що є запорукою ефективного впливу радіомов­лення на утвердження національно-громадянської свідомості.

6. Репортер повинен розуміти, що інформаційне радіоповідомлення треба писати популярно, доступною мовою, якщо можливо то уникати незрозумілих термінів, іноземних слів, а у разі крайньої необхідності використання – пояснювати їх. Природа інформаційного радіожанру диктує лаконічний стиль. Найконцентрованіше це виявляється у хронікальних повідомленнях. Стислість вислову, лаконічність випливають з точності викладу матеріалу. Інформаційне радіоповідомлення не терпить багатослів’я, а тим паче марнослів’я. Бездоган­ність формулювань гарантує точність висловлювання, не допускає двозначності у сприйманні радіоповідомлення. Адже сприймання радіоновин пов’язано зі слухом. Тому кожна фраза повинна бути до кінця продумана, виважена, відточена, щоб її інформаційна насиченість була максимальною.

У багатьох радіоповідомленнях (хроніці насамперед) про факти, події не розповідають, їх тільки називають, дотримуючись традиційно офіційного тону. Діловий характер радіоповідомлень залежить також від використання великої кількості власних імен, назв різних підприємств, організацій, установ, партій, географічних пунктів і т.д. Використання цієї лексики випливає із жанрових особливостей радіоповідомлення, пов’язане із загальною тенденцією до точності, максимальної об’єктивності, конкретності, достовірності інформування. Звичайно, вимога лаконічності не означає, що всі повідомлення мусять бути максимально короткими, а кожне речення – спрощеним. Радіослухач хоче знати новину у повному обсязі. І через те будь-яке намагання “скоротити повідом­лення” про подію веде до невиправданого лаконізму, дратує слухачів, змушує їх вдаватися до інших джерел інформування.

Вельми важливою є вимога – про традиційне писати нетрадиційно. Адже нерідко важливе за змістом інформаційне радіоповідомлення не доходить до розуму і серця людини і, як наслідок, не має задуманого ефекту. Причина – поверховий, описовий підхід до викладу матеріалу. У радіоповідомленні словам має бути тісно, а думкам – просторо. Для цього також використовують емо­ційно забарвлену лексику: епітети, метафори, фразеологізми, порівняння, елементи сатири тощо. Яскравість мовностилістичних засобів забезпечує динамічність викладу радіоповідомлення.

Різновиди інформаційних радіоповідомлень. Залежно від характеру новин, соціального, політичного, культурологічного значення факту, події, явища, ступеня їх повчальності, обсягу інформації, способу викладу матеріалу, мовностилістичних засобів розрізняють такі різновиди інформаційних радіоповідом­лень: хронікальне, розгорнуте, коментоване, полемічне.

Хронікальне радіоповідомлення (хроніка) є найкоротшим, воно звучить 10-15 секунд, характеризується лаконізмом, інформаційною насиченістю, оперативністю. Найпростіші і водночас найпоширеніші хронікальні радіоповідом­лення констатують суспільно значущі події, відповідаючи на запитання “Що відбулося? Де?” Інколи вказується також “Коли”. У хроніці немає подробиць, подія не деталізується.

Хронікальне радіоповідомлення:

§  Українська ракета – носій “Зеніт” у рамках міжнародного проекту “Мор­ський старт” успішно вивела на орбіту супутник зв’язку. Ракета стартувала з океанської платформи “Одиссей”.

§  У Києві проведено “круглий стіл” на тему: “Необхідність страхування аграрного сектора України. Можливості та перспективи”.

§  “Хроніку помаранчевої революції” презентував ведучий “5 каналу” Данило Яневський. Це видання – “збірник” інформаційних повідомлень телеканалу, що відтворюють події листопада-грудня 2004 року майже погодинно.

§  В офіційному логотипі “Євробачення-2005” змінено написання назви нашої столиці. Тепер латиницею на лого писатимуть Kyiv (Київ), а не Kiev (Києв). Цей варіант уже використовується на офіційних сайтах конкурсу.

§  Всеукраїнське молодіжне об’єднання “Молодь – надія України” провело акцію на підтримку українізації телевізійного мовлення біля будинку телеканалу “Інтер” у Києві.

§  У неділю, 3 квітня 2005 року минуло 15 років відтоді, як на вежі львівської ратуші піднято державний прапор України.

§  Незвично відзначила п’ятдесятирічний ювілей Ігоря Білозора Львівська дирекція “Укрпошти”. Поштарі, яких підтримали Львівська міська рада та обласна Спілка журналістів, випустили конверт з портретом композитора, який намалювала художниця Олена Журавель.

§  Сьогодні в Міжрегіональній Академії управління персоналом відкрилась виставка робіт народного художника України, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка Данила Нарбута та заслуженого діяча мистецтв України, професора Черкаського національного університету Віктора Клеменка під назвою “Гетьман Богдан Хмельницький та його полковники”.

§  Учора у Львові відбувся перший з’їзд випускників факультету журналістики Львівського Національного Університету імені Івана Франка. Подія пройшла в рамках святкування 50-річчя факультету.

§  На Івано-Франківщині відбулося Всеукраїнське свято писанки. Лауреатом писанкарського мистецтва стала десятирічна школярка Марічка Гаврилюк.

§  Конкурс “Місс Ізраїль-2005”, який щойно закінчився у Хайфі, виграла 21-річна репатріанка з України Олена Ральф.

§  У Кубку-меморіалі пам’яті семиразового олімпійського чемпіона Вік­тора Чукаріна, який у 35-те проведено у Львові, взяли участь юні гімнасти Молдови, Росії та України.

 

Важливість хронікального радіоповідомлення полягає в тому, що воно дає змогу охопити велику кількість різноманітних суспільно значущих фактів. Темою хроніки може бути будь-яка подія. Хронікальне радіоповідомлення – це “зріз з будь-яких найважливіших подій без яких-небудь оцінок і коментарів”[19, с.14]. Його цінність випливає із суспільної значущості факту, його актуальності, соціальної рельєфності. Привертаючи увагу радіо­слухачів до події, хронікальне радіоповідомлення втягує їх в оціночний процес. У цьому насамперед полягає важливість цього радіожанру.

Фіксуючи реальність в окремих її виявах, хронікальні радіоповідомлення відображають розвиток дійсності в її природному процесі, тобто відтворюють, якщо не безперервний рух, то хоч найважливіші його етапи. Хроніку можна давати в інформаційних випусках або об’єднувати в добірки так, як це роблять газети, але, зрозуміло, не копіюючи їх. Підкреслюємо, що лаконізм не повинен спричиняти одноманітність викладу матеріалу. Потрібно завжди творчо підходити до підготовки хронікального радіоповідомлення. Його слід будувати так, щоб не створювати передумов для варіантного розуміння, тлумачення події.

 

Розгорнуте радіоповідомлення не тільки інформує про факт, подію, явище, а й розкриває його зміст, суспільно-політичне значення. Зміст кожного розгорнутого інформаційного радіоповідомлення, зазвичай, відповідає на запитання “Що? Де? Коли? Як? Чому? Хто?”. Усі ці запитання логічні, закономірні. Вони природно виникають у радіослухача, як і у будь-якої людини під час безпосереднього щоденного спілкування. Відповідь на запитання, що відбулося, становить головний зміст розгорнутого радіоповідомлення.

 

Розгорнуте радіоповідомлення:

§ Майже 3 млн. доларів збирається направити уряд Сполучених Штатів Америки для збільшення фінансування проекту технічної допомоги на ву­гільних шахтах України. Згідно з цими цифрами фінансування проекту збільшиться у 2,5 рази, що пов’язано з певними успіхами у співпраці між Державним наглядом охорони праці України й Адміністрацією з нагляду за безпекою праці на шахтах США. Спочатку обсяг фінансування проекту становив
2 млн. 300 тис. доларів і був спрямований на удосконалення системи провітрю­вання вугільних шахт і дегазації вугільних пластів. Також він передбачає поставку шахтам України новітнього обладнання з буріння свердловин і спів­працю виробничників та наукових працівників обох країн.

§ Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові поповнився новими унікальними експонатами – це копії єдиних документальних свідчень про перебування першого Президента України на засланні в Казані протягом 1912–1916 років. Їх привіз і передав музеєві голова українського товариства у Татарстані “Вербиченька” Євген Савченко. Гість розповів, що документи знайшов через щасливий збіг обставин у національному архіві республіки Татарстан. І з них випливає, що видатного українського історика вислали до Татарстану за звинуваченнями в українському сепаратизмі. Тут же є довідки про майновий стан першого Президента, адреси, за якими він жив, стан здоров’я. Крім того, за свідченням спеціалістів, документи висвітлюють нові нюанси біографії видатного науковця.

§ Президент України Віктор Ющенко присвоїв народному депутату Левку Лук’яненку звання Героя України. Це найпочесніше звання присвоєне за громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи та демократії, значний внесок у розбудову і розвиток Української держави. Левко Лук’яненко народився в 1927 році, закінчив юридичний факультет Московського універ­ситету імені М. Ломоносова, після служби в армії працював у райкомах партії Львівської області. Він – організатор партії Український робітничо-се­лянський союз. У 1961 кагебісти його заарештували і суд московського комуністичного режиму засудив борця за Україну до розстрілу. Пізніше смертний вирок замінили на 15 років позбавлення волі в таборі суворого режиму. Вийшовши на волю, Левко Лук’яненко стає членом-фундатором української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. У 1977 році Левка Лук’яненка знову заарештували і засудили на десять років таборів суворого режиму і п’ять років заслання. За незалежної України Левка Лук’яненка тричі обирають народним депутатом. У парламенті нинішнього скликання – він член фрак­ції Блоку Юлії Тимошенко. Майже два роки Левко Лук’яненко був послом України в Канаді. Він співавтор декларації про державний суверенітет України, автор Акту проголошення незалежності України.

§ Найприємнішим для українців моментом цьогорічного Каннського кіно­фестивалю є те, що у конкурсі короткометражних стрічок перемогла робота уродженця Надвірнянського району, що на Івана-Франківщині, Ігоря Стрем­біцького “Подорожні”. Наше бажання віднайти та плекати власну ідентичність нарешті було оцінене на екрані і заявило про себе на церемонії вручення нагороди. Кореспондент польської “Газети виборчої” Тадеуш Соболевський написав у своєму звіті з церемонії нагородження: “Молодий режисер вибіг по нагороду, але оторопів, коли йому надали слово. Йому дали російського перекладача, який, як було чути через мікрофон, заохочував Стрембіцького: “Говорі по рус­кі!”. Тоді Стрембіцький відповів на всю залу: “Я не можу розмовляти ро­сійською, бо я українець”.

Після отримання “Золотої пальми” Ігор Стрембіцький сказав: “Я щасливий, що ви були спроможні оцінити мої зусилля. Я також дуже щасливий за Україну. Дуже дякую вам!” А вже на пресовій конференції для переможців Ігор розповів, що це його перший фільм на 35-міліметровій плівці, і що, з огляду на важку ситуацію з кіно на його батьківщині, він робив його три роки: відзнімав маленькими частинками по 120 метрів плівки.

Соціально-політичне звучання розгорнутого радіоповідомлення залежить від того, який конкретний факт поставлено на його початку. Це, по-перше, підкреслює його значущість; по-друге, перша фраза (або декілька перших фраз) завжди найбільше привертає увагу аудиторії і тому ліпше її розуміють і запам’ятовують. Новина набуває більшої переконливості і дохідливості, коли автор знаходить додаткові деталі, які ілюструють найважливіший  факт – основу розгорнутого радіомовлення. Звичайно, основний факт радіоповідом­лення не повинен губитися се