Після революції 1848р. у Львівському університеті вперше постає питання про мову викладання. На підставі ст.19 Основного державного закону про загальні права громадян 1867р. усі нації держави проголошувалися рівноправними і кожна народність мала "непорушне право охороняти й розвивати свою національність і мову". Австрійський уряд під виглядом захисту прав галицьких українців утворив на юридичному факультеті дві паралельні кафедри – цивільного і кримінального права з українською мовою викладання. Професором кримінального права став П.Стебельський. Лекційний курс з цивільного права читали в різний час відомі українські правознавці – О.Огоновський (1848-1891) і С.Дністрянський (1870-1935). Згодом С.Дністрянський став професором Українського Вільного Університету в Празі. Обидва вчені створили чимало наукових праць українською і німецькою мовами. Про високий авторитет С.Дністрянського свідчить той факт, що в червні 1917 р. за висновком юридичної комісії австрійського парламенту він був обраний головою спеціальної підкомісії для підготовки новел до застарілого австрійського цивільного кодексу 1811 р. Проте розгляд пропозицій у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини восени 1918 р. не був завершений. Після розпаду Австро-Угорської монархії в жовтні 1918 р. і поразки Західноукраїнської Народної Республіки у липні 1919 р. та окупації західноукраїнських земель Польщею на юридичному факультеті (як і на інших факультетах) Львівського університету ліквідували всі кафедри з українською мовою викладання, а всіх професорів-українців звільнили з роботи. Наказом ректора від 14 серпня 1919р. фактично було заборонено українцям навчатися в університеті. Студентами могли бути лише особи, які служили в польському війську, до того ж на окремих факультетах, у тому числі й на юридичному, вводили відсоткову норму студентів української національності.

Із входженням основної частини західноукраїнських земель до Союзу РСР (формально до УРСР) на початку Другої світової війни у вересні 1939 р. на юридичному факультеті Львівського університету відповідно до радянських засад було реформовано навчальну й наукову роботу. Найдавніший в Україні університет перейменовано у Львівський державний університет, а в 1940 р. йому надано ім'я Івана Франка – видатного українського мислителя, письменника, науковця. За цей період на юридичному факультеті Львівського університету склалися і нині розвиваються окремі наукові школи: загальна теорія законності, застосування і тлумачення юридичних норм (керівник – професор П.О.Недбайло); загальна теорія прав людини (керівник – професор П.М.Рабінович); історія держави і права України, особливо в її західному регіоні (керівник – професор В.С.Кульчицький); історія політико-правової думки України (керівник – професор В.Г.Сокуренко); роль правових засобів, зокрема юридичної відповідальності, у підвищенні ефективності виробництва та управління (керівник – доцент А.М.Савицька, професор В.В.Луць); аграрне і екологічне право (керівник – професор Н.І.Титова); кримінально-процесуальні засоби захисту прав потерпілих від злочину (керівник – професор В.Т.Нор).

Деканами юридичного факультету у різні роки були: професори П.Домбковський (1944-1946); П.О.Недбайло (1939-1941, 1952-1954); П.П.Михайленко (1949-1952, 1954-1956); доценти В.А.Станік (1956-1958); В.І.Калинович (1958-1962); професор В.Г.Сокуренко (1962-1967, 1972-1979); доцент К.Є.Федонюк (1971-1972); професори В.В.Луць (1968-1970); В.Т.Нор (1980-1991, 1994-2000), М.В.Костицький (1991-1994). З 2003р. деканом юридичного факультету є доцент Бойко Андрій Михайлович.

Основне завдання сучасної юридичної освіти – підготовка висококваліфікованих правників, які наділені зрілістю розуму, незалежністю суджень і сповнені відповідальності як перед суспільством, так і перед власним сумлінням; формування у студентів почуття національного патріотизму, справедливості та невпинного прагнення до нових знань. У цьому полягає зміст та характер навчального процесу, спрямованість студентської наукової роботи. Це дозволяє виховувати фахівців, правників, які відповідають вимогам сьогодення та у майбутньому складатимуть славу Франкового університету.