Латинська мова для студентів правничого коледжу – допоміжна дисципліна. Знання її допомагає вивчити та зрозуміти основи римського права, сучасну юридичну термінологію.

Метою вивчення латинської мови є підготовка майбутніх юристів на основі знання латинської мови до сприйняття спеціальних юридичних курсів, читання юридичних джерел і розуміння міжнародної наукової та правової термінології.

Курс граматики латинської мови охоплює фонетику, морфологію та основні положення синтаксису, аналіз іменників, прикметників, займенників і числівників, а також відмінювання дієслів в часах системи інфекта, застосування в юридичній термінології наказової форми теперішнього та майбутнього часів.

Виходячи із специфіки вивчення латинської мови як писемної мови джерел римського цивільного права, значна увага звертається на вивчення латинської лексики, найуживанішої в юридичних текстах як невід'ємної частини інтернаціонального словникового фонду.

Читання навчальних текстів і виконання лексичних вправ передбачають закріплення нормативних граматичних правил, засвоєння синтаксису латинської мови, аналіз і розуміння юридичного тексту, вироблення практичних навичок, вивчення висловлювань античних діячів, філософів, ораторів, цитат із творів римських юристів, а також латинських афоризмів і крилатих висловів, що стали надбанням світової культури.

Читання хрестоматійних текстів знайомить студентів із зразками юридичних першоджерел різних епох. Це архаїчні пам'ятки римського законодавства (Закони дванадцяти таблиць), твори класичних авторів (Катона, Цицерона), середньовічні латинські юридичні пам'ятки (Дігести) і актова писемність XVII-XVIII ст.

Оволодівши основами латинської граматики, навичками перекладу, потрібним лексичним мінімумом (300 одиниць), студент-юрист повинен вміти:

-          читати зі словником юридичні тексти, правові документи та акти;

          застосовувати в практичній діяльності юридичну термінологію.

Вивчення латинської мови на юридичному факультеті має бути пов'язане із спеціальними дисциплінами, без яких неможлива фактична підготовка майбутніх спеціалістів-правознавців, зокре­ма з вивченням основ римського цивільного права.

Згідно з програмним курсом латинської мови (36 год.) студент повинен знати:

1. Латинський алфавіт, фонетику, наголос (4 год.).
2. Нормативну граматичну базу:

а) категорію відмін: рід, число, відмінок; п’ять відмін іменників, їх основи і флексії; три відміни прикметників; окремі розряди займенників; числівники (20 год.);

б) категорію дієвідмін: особа, число, час, спосіб, стан; чотири дієвідміни; основу інфекта; три часи системи інфекта (12 год.).

3. Найуживаніші суфікси іменників та прикметників.
4. Граматичний аналіз тексту та його переклад.
5. Лексичний мінімум в обсязі 300 слів.
6. Студентський гімн “Gaudeamus”.
7. 60 крилатих латинських прислів’їв та висловів та їх відповідники в іноземних мовах.
8. Наукову термінологію юридичного профілю, утворену від латинських коренів.

Знайомство з латинською мовою допоможе студенту-юристу при вивченні спеціальних курсів, розвиває логічне мислення, підвищує мовну культуру і сприяє розширенню загального світогляду.

 

Навчальна робоча програма з латинської мови охоплює:

 

ФОНЕТИКА

Латинський алфавіт. Вимова голосних, дифтонгів, приголосних, буквосполучень. Наголос. Правила читання. Довгота і короткість голосних.

 

МОРФОЛОГІЯ

Іменник. Граматичні категорії іменника: рід, число, відмінок. Розподіл іменників на відміни.  Визначення приналежності до відміни. Основа іменників. Форма запису іменників у словнику. І,II, Ш.ІV, V відміни іменників. Парадигми    відмінювання. Загальна схе­ма відмінкових закінчень всіх п’яти відмін.

Прикметник. Прикметники І-ІІ відміни. Прикметники III відміни. Розподіл на групи залежно від кількості закінчень. Узгодження прикметників з іменниками. Дієприкметник теперішнього часу. Ступені порівняння прикметників. Особливості утворення ступенів порівняння: суфіксальні, аналітичні, суплетивні форми.

Дієслово. Граматичні категорії дієслова: особа, час, число, спосіб, стан, вид. Особлива роль неозначеної форми латинського дієслова. Розподіл дієслів на 4 дієвідміни. Відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін та дієслова esse у всіх часах дійсного способу активного та пасивного станів. Інфінітиви та дієприкметники.

Займенник. Особові, присвійні, зворотний, відносні, питальні, неозначені, заперечні займенники та їх відмінювання.

Числівник. Кількісні та порядкові числівники, їх відмінювання. Узгодження з іменниками.

Прислівник. Утворення прислівників. Ступені порівняння прислівників.

 

СЛОВОТВІР

Словоскладання та основоскладання в системі імені та дієслова. Префіксація як основний спосіб дієслівного словотвору. Префіксація в системі імені. Найважливіші префікси.

Суфіксація як основний спосіб словотвору в системі імені. Словотворчі суфікси іменників І, ІІ, ІІІ, ІV, V відмін. Словотворчі суфікси прикметників. Інтернаціональні афікси.

СИНТАКСИС

Просте речення. Найбільш вживаний порядок слів у простому реченні. Підмет. Простий і складений присудок. Іменна частина складеного присудка. Заміна активної конструкції на пасивну. Вживання  відмінків.

 

ЛЕКСИКА

Лексичний мінімум складає 300 слів з основного словнико­вого фонду. Латинська лексика як основа утворення юридичних термі­нів та понять, з якими зустрічається сучасний юрист. Способи формування латинської юридичної термінології в українській мові: 1) запозичення; 2) запозичення з переосмисленням; 3) утворення нових термінів на базі латинських та грецьких коренів, словотворчих афіксів.

Латинська юридична фразеологія. Прислів’я та крилаті вислови.

ЛІТЕРАТУРА

1.                             Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова для юристів. – К. : Атіка. – 2004. – 414 с.

2.                             Ревак Н.Г., Сулим В.Т. Латинська мова. – Л. – 2002. – 256 с.

3.                             Грищенко С.П. Латинська мова й основи римського права. – К. – 2005. – 335 с.

4.                             Никифоров Б.С. Латинская юридическая фразеология – М. – 1979. – 264 с.

 

Навчальну програму з латинської мови склала ст. викладач Ревак Н.Г.