Фізіологія – від світоглядної науки до технології життя

21 грудня 2016 року у Дзеркальній залі відбулося засідання загальноуніверситетського семінару «Філософія науки», науковим керівником якого є Ректор Університету, професор Володимир Мельник. Семінар є продовженням традиції проведення в Університеті міждисциплінарних дискусій щодо найактуальніших питань сучасної науки.

У вітальному слові Ректор Володимир Мельник, окресливши мету проведення таких семінарів, зазначив, що сьогодні надзвичайно важливо докладати зусиль для подолання світоглядної кризи, породженої сучасною наукою, інтенсифіковувати обмін знаннями і досвідом представників природничих і гуманітарних наук. Оскільки гуманітарії не встигають простежити, а інколи й осягнути найновіші здобутки природничих наук, загальноуніверситетський семінар покликаний вибудувати адекватну комунікацію між науковцями з різних галузей, що дозволить якнайповніше осягнути закони природи в тісній кореляції зі соціогуманітарним життям.

Із доповіддю «Фізіологія – від світоглядної науки до технології життя» на засіданні семінару виступив завідувач кафедри фізіології людини і тварин, доктор біологічних наук, професор Володимир Манько.

Професор, розкриваючи історичний аспект становлення фізіології як науки загалом, і навчальної дисципліни в нашому Університеті зокрема, розповів про її еволюцію, починаючи від міркувань і припущень античних філософів і до сучасності.

Як зазначив професор, особливістю фізіології як науки є те, що відкриття можуть передувати розумінню явища, феномену чи процесу, тоді як в інших галузях науки, щоб зробити відкриття, треба його зрозуміти й описати. У фізіології історична дистанція між відкриттям і осягненням якогось явища чи феномену може нараховувати кілька століть. Цю особливість Володимир Васильович проілюстрував на прикладі наукових відкриттів завідувачів кафедри фізіології Львівського університету професорів Якуба Костжевського та Адольфа Бека.

Окремо доповідач зупинився на проблемі етичних принципів фізіології. Як експериментальна наука, фізіологія упродовж ХХ ст. вписала не одну «чорну сторінку» в історію науки. Проте, розмірковуючи про зв’язки фізіології і медицини, професор Володимир Манько наголосив, що Гіппократове «Не нашкодь!» сьогодні і в майбутньому повинно залишатися базовим принципом і етичною нормою фізіології.

Надалі науковець простежив взаємовпливи в тріаді наука-технологія-мистецтво, артикулював основні засади фізіології та її роль у формуванні наукового світогляду.

Резюмуючи, професор візуалізував еволюцію від «Вітрувіанської  людини» (Леонардо да Вінчі) до «Конструктора» (Яків Гніздовський), тобто те як від символу внутрішньої симетрії і гармонії людина приходить до усвідомлення взаємозалежності зі (Все)Світом.

Семінар продовжили обговоренням доповіді у форматі запитань-відповідей і доповнювальних міркувань.

Кожен учасник обговорення дякував Володимирові Васильовичу за цікаву, змістовну і динамічну доповідь. Завідувача кафедри екології біологічного факультету Звениславу Мамчур цікавило питання фізіологічних досліджень із погляду екоцентризму та холізму, що надає привілейованого статусу соціальним цілісностям, які можна розглядати як природні організми. У відповіді професора Володимира Манька йшлося про «життєцентризм» як загальнолюдську цінність, оскільки зменшення розмаїття живих організмів призведе до збіднення людського життя загалом.

Декан біологічного факультету Ігор Хамар поцікавився межею етики поведінки з тваринним світом. Професор Володимир Манько у відповіді наполіг на тому, що всі тварини повинні жити на волі, тож він є противником зоопарків і цирків, але не бачить доцільності випускати піддослідних лабораторних щурів на волю, оскільки це завдасть шкоди екосистемі і не принесе жодної користі людям.

Завідувач кафедри філософії, професор Анатолій Карась подякував за ініціативу відновлення щомісячного філософського семінару і поставив питання, в якому порівнюючи людське (спрямоване, доцільне) і тваринне (спонтанне) життя, зацікавився на якому рівні у фізіології прораховується доцільність як така.

Доповідач висловив переконання, що доцільність закладена природою і є в усьому. З точки зору доцільності можна розглядати навіть ракові клітини як інструмент для того, щоб «зупинити» людину.

У декана філософського факультету Людмили Рижак викликала зацікавлення одна із можливих моделей майбутнього і роль фізіології в дослідженнях організмів постлюдини – кіборгів і клонів.

Володимир Манько запевнив, що сьогоднішній рівень знань є недостатнім, щоб створити постлюдину, і це його тішить. Фізіологи можуть розкласти цілісний організм на частини і досліджувати їх, але «зібрати», відтворити рух у зворотному напрямку, наразі не навчилися. Коли це вдасться, тоді постане серйозна проблема у тому, як утриматися від спокус, які виникнуть у процесі такого творення.

Декани факультету культури і мистецтв Роман Крохмальний та філологічного факультету Святослав Пилипчук хотіли докладніше довідатися про кореляцію між складовими тріади наука-технологія-мистецтво і про пізнання людини засобами образного мислення. Відповідаючи на це питання Володимир Манько, розмірковував у площині технології життя і мистецтва жити.

Проректор з наукової роботи професор Роман Гладишевський  хотів визначити межу Гіппократового «Не нашкодь!» у контексті суспільної стурбованості щодо негативних наслідків вживання ГМО, рухів за закриття атомних станцій тощо. Професор Володимир Манько наголосив, що «Не нашкодь!» – етична засада, а не наукова. Виснаження ресурсів є наслідком невгамовних бажань людини. Тому межу визначають релігійні і філософсько-світоглядні принципи суспільства. Професор наголосив, що треба бути оптимістом зі життєствердним баченням майбутнього. Це уможливить творення моральної науки, що не шкодитиме ні людині, ні природі, ні науці.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото