7 вересня 2018 року Львівський національний університет імені Івана Франка відвідав голова Українського Товариства у Любліні, директор Підляського Наукового Інституту, співголова Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин у Республіці Польща Григорій Купріянович. Відомий науковець і громадський діяч зустрівся з академічною громадою Львівського університету – Дзеркальну залу вщерть заповнили студенти й викладачі, а також працівники наукових та музейних установ Львова. На жаль, останнім часом навколо постаті Григорія Купріяновича вирують нездорові пристрасті, пов’язані з тим, що 14 серпня 2018 року Окружна прокуратура у місті Замостя Люблінського воєводства розпочала розслідування щодо висловлювань науковця під час пам’ятних заходів 8 липня у с. Сагринь на вшанування українців, убитих польським збройним підпіллям у 1944 році.
Ситуація з Григорієм Купріяновичем вкотре засвідчила, що процес набуття Україною реальної суб’єктності в міжнародних відносинах викликає несприйняття не лише у нашого відвертого антагоніста – Росії, – а й у певних політичних колах деяких західних партнерів України. Це зрозуміло, адже поява в особі України потужного регіонального гравця аж ніяк не вигідна тим, хто впродовж багатьох років звик політично й економічно самостверджуватись коштом відсутності в України сильної зовнішньої і внутрішньої політики. Саме про це під час вступного слова говорив Ректор Львівського університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник, який особисто вітав і висловив щиру підтримку поважному гостеві з Польщі.
«Останній випадок у Сагрині засвідчив дуже багато речей і у постаті самого Григорія Купріяновича, і у процесах, які відбуваються в зазвичай зрозумілій і дружній для нас Польщі, і в роботі наших міністерств і відомств, які повинні відстоювати українство будь-де за кордоном, – зазначив Ректор. – Абсолютна правда, яка прозвучала з вуст пана Григорія під час урочистостей у Сагрині, була оцінена як державний злочин. Виявляється, правда – як істина, як цінність – в деяких колах Європи (бо Польща – це Європа) вже не котується. Історична правда стає засобом вирішення національних, політичних та інших проблем».
Володимир Мельник наголосив, що Львівський університет не залишився осторонь цієї ситуації. Як відомо, 1 вересня на урочистому засіданні Вченої ради академічна спільнота Університету висловила публічну підтримку позиції Григорія Купріяновича і всього українства Східної Польщі у відстоюванні ними своєї національної самобутності.
Надалі Ректор запросив до слова директора Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василя Кметя, який тривалий час співпрацює з люблінським науковим середовищем, а також займається дослідженням суміжної із Григорієм Купріяновичем наукової тематики. Василь Федорович коротко ознайомив присутніх із науковими здобутками Григорія Купріяновича та його визначною роллю в житті української громади Холмщини та Підляшшя.
«Жодне питання в новітній історіографії історії Польщі, історії українців у Польщі, українсько-польських взаємин ХХ сторіччя неможливе без вивчення історіографічного доробку Григорія Купріяновича, – зазначив Василь Кметь. – Це історія національної меншини, історія політичного руху, історія Православної церкви у Польщі… Григорій Купріянович є організатором і керівником української громади, і завдяки його ініціативі й зусиллям у Польщі впродовж тривалого часу відбуваються потужні культурологічні та видавничі заходи. Передусім це проект «Холмського архіву», а також численні наукові публікації, матеріали конференцій тощо, які упродовж десятиліть творили і творять нову українську ідентичність у Польщі».
Поглиблюючи контекст зустрічі, Василь Федорович поділився спогадами зі свого студентського життя в Польщі, коли був свідком перших громадських публічних заходів, які проводила українська громада Любліна. Піднесену емоційність учасників студент зрозумів, довідавшись, що це була їхня перша за повоєнні роки відкрита декларація національної ідентичності.
«Відродження української незалежності, – продовжив Василь Кметь, – давало надію і поштовх для того, щоб і українці в Польщі – не діаспора, наголошую, а автохтонне українське населення на етнічних українських землях – могли вільно вести своє життя. Сьогодні ми маємо дещо неочікуваний і справді прикрий контекст геополітичний, бо дивним чином примари минулого війнули в обличчя сучасній українській громаді в Польщі».
Тож надзвичайно актуальним і корисним, на думку Василя Кметя, було б почути міркування професійного історика і громадського діяча про історію Холмщини та інших українських етнічних земель Закерзоння та їхню роль у формуванні сучасного національного дискурсу України. З цими словами Василь Федорович запросив до розмови Григорія Купріяновича.
Подякувавши академічній спільноті Львівського університету за підтримку і запрошення зустрітися зі студентами, Григорій Купріянович подарував Університетові в особі Ректора Володимира Мельника два цінні видання, підготовлені зусиллями Українського Товариства в Любліні. Перше – «Син Холма» – біографічне дослідження про знаменитого уродженця м. Холм, видатного українського історика і політичного діяча Михайла Грушевського, 150-річчя від дня народження якого відзначали у 2016 році. Про друге доктор Купріянович розповів докладніше.
«Українці в Польщі, окрім того, що намагаються зберегти свою ідентичність, також природним чином стають своєрідним мостом між польською і українською культурами. І матеріальним доказом цього є друге поважне видання, яке я хотів би подарувати вашому Університетові, – двомовна антологія поезії про місто Люблін «Люблин здаля, Люблин зблизька». Це, мабуть, єдине польське місто, яке має іншомовну антологію поезії про себе. І це своєрідний подарунок люблінських українців місту, в якому вони живуть», – наголосив Григорій Купріянович.
Надалі доктор Купріянович прочитав 40-хвилинну лекцію про місце Холмщини в українській національній традиції. Повний виступ Григорія Купріяновича можна переглянути на сторінці відеогалереї навчального телерадіоцентру ЛНУ ім. Івана Франка.
«На території Холмщини сьогодні залишилася горсточка людей, які зберегли своє українство, – із сумом констатував історик. – І вони стараються підтримувати себе, роблячи це переважно в родинному колі, влаштовуючи час від часу якісь публічні заходи. Тож говорячи про Холмщину, варто мати на увазі, що йдеться не лише про історичне минуле, не лише про мертві пам’ятки – треба пам’ятати також і про живих людей, завдяки яким українська традиція Холмщини ще залишається живою. На жаль, ті події, які сталися впродовж останніх двох місяців, вже негативно вплинули на функціонування того кволого українського життя на території Холмщини. Однак хочу наголосити: те, що зараз відбувається, не є польсько-українським конфліктом. Не вживаймо цього терміна! Це конфлікт між людьми, які вважають, що можна говорити історичну правду, і людьми, які вважають, що може бути лише та «правда», яку вони вважають правдою».
Григорій Купріянович наголосив, що для нього стало повною несподіванкою опинитися в епіцентрі, по суті, політичного скандалу. «Я не сподівався, що ті слова, які я промовив у Сагрині 8 липня на урочистостях за участі Президента України Петра Порошенка, можуть викликати таку ситуацію. Як дослідник я просто говорив те, що говорю завжди. В моїй промові не було й слова неправди. Якщо комусь вона не сподобалась, це не моя вина. Але ця ситуація показує ті реальні обставини, в яких функціонує українська громада Холмщини і, ширше, українська громада в Республіці Польща. При цьому значна частина польського суспільства не погоджується з офіційною позицією влади – маю дуже багато особистих контактів, які це підтверджують», – запевнив історик.
Зараз важко спрогнозувати, чим закінчиться цей конфлікт, проте Григорій Купріянович закликає і в тих драматичних подіях, що розгортаються довкола його особи, знайти позитив. «Сподіваюся, – зазначив науковець, – що ця ситуація приверне в Україні увагу до питання будівництва історичної пам’яті українського народу, до питання функціонування українців, які живуть на своїй рідній землі поза межами української держави. Вони не є діаспорою – людьми, які виїхали зі своєї землі й оселилися в чужому середовищі. Українці Холмщини, українці Лемківщини і Підляшшя є місцевим корінним населенням, яке має свою культуру. Думаю, Україні це мало б бути цікаво і важливо – що український культурний простір не обмежується політичними кордонами України. Він ширший. І в цьому немає нічого крамольного, що можна було б трактувати неадекватно в політичному сенсі. Зрештою, я сподіваюся, що і в самій Польщі відбудеться усвідомлення права національних меншин на збереження своєї історичної пам’яті, права на інший, відмінний від офіційного, погляд на спільні історичні події».
Як справедливо зауважив Василь Кметь, в особі доктора Купріяновича українська академічна спільнота має дуже добрий приклад того, як належний рівень гуманітаристики стає потужною зброєю в захисті національних пріоритетів. Якщо ж завдяки співпраці істориків, філологів, дипломатів, освітян ми зуміємо виробити такі підходи, щоб і в навчальних курсах, і в публічному дискурсі послуговуватися адекватною термінологією і єдиними поняттями, це дасть нам змогу зрозуміти, який спільний національний і європейський простір ми творимо. «Щиро дякую пану Григорію за те, що у цій короткій зустрічі він зміг показати нам надзвичайно широкі контексти історії, причому показати їх не тільки з точки зору українського національного дискурсу, до якого ми звикли, а й з позиції зовнішнього спостерігача», – наголосив Василь Федорович.
Коротке вітальне слово наприкінці зустрічі виголосила Марія Магунь – директор Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові, з яким доктор Купріянович тісно співпрацює впродовж багатьох років. «Ми дуже цінуємо все, що ви робите для підтримки українства. Ви вистояли не раз, вистоїте й тепер. Ви сьогодні дуже щиро і гарно згадали сина холмської землі – Михайла Грушевського. Він говорив: «Не маймо претензій творити для віків. Краще пильнуймо свого обов’язку перед хвилею, щоб краще сповнити його». Ви той обов’язок сповняєте як академії, як університети, як чесна громада. Щирий вам уклін за ваше українство, за ваш патріотизм, за все, що ви робите», – наголосила Марія Магунь.
Того ж вечора Григорій Купріянович мав ще одну зустріч з науковою спільнотою Львова та всіма охочими, яка відбулася у головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського університету (вул. Драгоманова, 5).
