Центр Інформаційних технологій і дистанційного навчання
Львівського національного університету імені Івана Франка

ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР – проблемна науково-дослідна лабораторія Львівського університету, створена відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР 26 червня 1959 року за № 961. Перший обчислювальний центр на території Західної України. 1991 року перетворений на інформаційно-обчислювальний центр, з 2008 центр інформаційних технологій і дистанційного навчання.

Очолювали ОЦ Є.Шох (1959-65), Б.Губаль (1966-70, 1972-91), Б.Кордуба (1970-72), Р.Рикалюк (з 1991). У 1959 Львів. ун-тет одержав електронно-обчислювальну машину «Урал-1» (ЕОМ першого покоління на електронних лампах, швидкодія 100 операцій за секунду). Такі ж ЕОМ отримали ун-ти Дніпропетровська, Києва та Харкова. Монтування та налагодження здійснили Богдан Губаль, Кіра Василевська, Лариса Кіцера, Тихон Воловик та Ярослав Шаль, а програмне обслуговування забезпечили Євген Шох, Леонід Адаменко та Ромуальд Домбровський під науковим керівництвом доц. Олександра Костовського (з 1960 завідувача кафедри обчислювальної математики). У наступні роки штати програмістів ОЦ поповнилися випускниками ун-ту: 1960 – Андрій Кардаш, Богдана Валько, Йосиф Людкевич, Юля Петренко; 1961 – Богдан Кордуба, Євген Дорожовський, Люба Романів. Монтаж та налагодження «Уралу» завершено у 1960 і розпочато повноцінне функціонування ОЦ, а саме: проведення лабораторних занять з програмування; виконання обчислень для курсових, дипломних та дисертаційних робіт; проведення наукових досліджень в галузі розрахунків електронно-оптичних систем (для заводу «Кінескоп»), розв’язування задачі Діріхле для багатозв’язних областей на площині і в просторі з щілинами, розпрацювання чисельних алгоритмів. Ці дослідження проводили працівники ОЦ при науковій консультативній підтримці викладачів кафедр обчислювальної математики (створеної у 1960 р.) та кафедри механіки.

ОЦ став базою підготовки спеціалістів не тільки Львівського університету, але й студентів фізико-математичних та технічних факультетів інших навчальних закладів, зокрема Дрогобицького, Луцького, Івано-Франківського і Кременецького педінститутів, Львівського політехнічного та лісотехнічного, Українського поліграфічного інститутів.

ОЦ виконував низку замовлень від підприємств, наукових установ та навчальних закладів нашого регіону, надавав допомогу у розв’язуванні інженерних задач КБ «Термоприлад», Інструментальному заводу, об’єднанню «Львівсільгоспмаш», Одеському електротехнічному інституту зв’язку та ін., проводив обробку інформації, яка поступала з Львівської та Ужгородської станцій спостережень за штучними супутниками Землі.

Експлуатація ЕОМ «Урал-1» завершена у 1970, тоді ж введено в дію ЕОМ «Минск-22», яка функціонувала до 1983. Паралельно з нею у 1971- 85 функціонувала ЕОМ «М-222». Це були ЕОМ другого покоління (перша – двоадресна, друга – триадресна). З 1975 в ОЦ були запущені в дію машини серії ЕС («ЕС-1022» – 1975-88, «ЕС-1022м» – 1984-92, «ЕС-1045» – 1984-96).

З 1990 функціонують персональні комп’ютери. Перший з них РС/АТ-386 введений в дію в 1990. З 1993 в ОЦ функціонують комп’ютерні класи, апаратна платформа яких постійно оновлюється. У 1993 запроваджено електронну пошту, з 1996 ОЦ забезпечує ун-ту доступ до мережі Інтернет.

Основним науковим напрямком роботи ОЦ в 1970-90 була розробка, створення і впровадження автоматизованих систем управління вищим учбовим закладом (АСУ ВУЗ). Роботи ропочато в 1969 з ініціативи ректора М.Г.Максимовича (керівник проекту Ю.Перец). Перша черга АСУ в складі 8 підсистем була прийнята в експлуатацію Комісією Мінвузу УРСР в 1976 (одна з перших систем колишнього СРСР). Окремі наші підсистеми АСУ впроваджено в 15 вузах країни. Досвід розробки і експлуатації ряду підсистем використано в 42 навчальних закладах. З 1990 відділ АСУ виділено у окрему університетську структуру а ОЦ перетворено на інформаційно-обчислювальний центр з двома відділами та двома лабораторіями:

• відділ технічного обслуговування, працівники якого виконували профілактичні та ремонтні роботи наявної комп’ютерної техніки, модернізували їх, замінювали старі та вводили в дію нові потужності;

• відділ математичного забезпечення та операторного обслуговування, працівники якого займалися супроводом математичного забезпечення. вводом в експлуатацію нових типів та версій операційних систем, сервісних програм, пакетів прикладних програм та операторним обслуговуванням засобів комп’ютерної техніки;

• лабораторія з ремонту персональної комп’ютерної техніки забезпечує діагностику, технічне обслуговування та поточний ремонт більшості обладнання комп’ютерної мережі Університету;

• лабораторія дистанційного навчання, створена у 2002 році, співробітники якої займаються впровадженням у навчальний процес існуючих програмних продуктів та розробленням власних для функціонування нових технологій навчання.

ІОЦ був базою підготовки спеціалістів з математики, механіки, прикладної математики, інформатики та практично всіх спеціальностей гуманітарного спрямування. В ІОЦ проходили навчальну і виробничу практику, використовували комп’ютерну техніку для написання курсових та дипломних робіт студенти зазначених вище спеціальностей. В ІОЦ працювали В.Юринець, М.Жовтанецький, В.Коломієць, П.Сеньо, Б.Остудін, М.Коркуна, В.Гордійчук, З.Бережанська, Л.Роман, Ю.Коростіль, В.Семотюк.

ЦЕНТР ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ – науково-дослідна та навчальна установа Львівського університету, створена внаслідок реорганізації інформаційно-обчислювального центру (2008).

ЦІТДН слугує базою для підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів. Основними напрямками роботи ЦІТДН є: забезпечення навчального процесу, науково-дослідна, науково-технічна, конструкторсько-технологічна, навчально-методична робота, надання консультацій тощо. Основними завданнями ЦІТДН у науковій діяльності є забезпечення сучасного науково-технічного рівня виконання науково-дослідних робіт у галузі природничих та гуманітарних наук з використанням сучасних досягнень інформаційних технологій. Основними завданнями ЦІТДН для забезпечення навчального процесу є його участь у підготовці природничими та гуманітарними факультетами і коледжами Університету фахівців з напрямків інформатики та обчислювальної техніки шляхом проведення занять, виконання курсових, дипломних і магістерських робіт, проходження практик студентами, написання та видання підручників, посібників, методичних розробок і інструкцій, інформаційно-технологічне провадження дистанційної форми навчання та тестових технологій.

Структурними підрозділами ЦІТДН є науково-дослідні лабораторії (НДЛ): дистанційного навчання і тестових технологій, інформаційних технологій, мережних технологій; навчальні лабораторії, лабораторія з ремонту та обслуговування комп’ютерної техніки.

ЦІТДН – одна з найкраще устаткованих та найбільших лабораторій Університету. Обладнання ЦІТДН налічує понад 80 одиниць сучасної комп’ютерної техніки типу ІВМ, об’єднаних у локальну мережу з можливістю розширення до 100 робочих місць, комп’ютери колективного користування типу Pentium, SUN та фірми Apple Power PC обладнані сучасними лазерними пристроями зчитування та роздруковування інформації. Це обладнання є базою для функціонування 3 дисплейних класів загальною кількістю 60 робочих місць. Усі ПК ЦІТДН та більшості факультетів об’єднані в корпоративну мережу за допомогою волоконно-оптичного зв’язку. З січня 1996 функціонує вузол зв’язку з всесвітньою інформаційно-пошуковою мережею ІНТЕРНЕТ. Університетська мережа налічує нині понад 500 абонентів електронної пошти, 26 кафедр, підрозділів та лабораторій працюють у режимі комутованого зв’язку безпосередньо у мережі ІНТЕРНЕТ (протокол РРР), 19 локальних комп’ютерних мереж (бл. 1500 робочих станцій) передбачають безпосередню роботу у мережі ІНТЕРНЕТ за протоколом ТСР/ІР.