Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка - найстаріша серед бібліотек вищих закладів освіти на Україні. Її історія налічує 400 років

Бібліотека створена у 1608 році при Львівському єзуїтському колегіумі (Bibliotheca Collegii Societatis Iesu), якому за дипломом короля Яна Казимира від 20 січня 1661 року було надано "гідність академії та титул університету". Становлення бібліотеки розпочалося завдяки клопотанням архієпископа Яна Димитра Соліковського . Існувала вона коштом грошових переказів заможних львівських громадян Софії Сенявської (500 злотих у 1615 році), Анни Кроснерувни (1200 злотих у 1624 році), Себастьяна Павловського (4000 злотих у 1624 році) та дарів, серед яких найзначнішими були дари ксьондза Станіслава Гроховського (близько 1610 року) та єпископа Яна Анджея Прухницького (1625 року). У 1703 р. бібліотека отримала фундацію від Яна Яблоновського. У 1734 році вона нараховувала близько 12000 томів та вважалася однією з найкраще укомплектованих єзуїтських бібліотек. Пожежа 1734 року в Академії єзуїтів та її бібліотеці знищила майже весь фонд бібліотеки (разом з попередньо отриманими від Марії Дзедушицької із Замойських 3000 книг). Проте бібліотека швидко відродилася завдяки власній друкарні, дарам, грошовим записам на її рахунок - запис від Станіслава Мілевського на суму 8000 злотих, 1260 злотих на закупівлю книг та було виділено ділянку на відбудову. На час скасування ордену єзуїтів бібліотека вже нараховувала близько 10000 томів. В період з 1773 по 1784 рік (у зв'язку з ліквідацією ордену єзуїтів) були закриті і Академія і, відповідно, її бібліотека.

21 жовтня 1784 року за дипломом імператора Йосифа ІІ у Львові відкрито університет, якому були переданi обладнання та бібліотека нечинної вже Львівської єзуїтської Академії (фонди бібліотеки перенесені до Тринітарського монастиря - тепер Преображенська церква на вулиці Краківській), бібліотека Гареллі з Віденської Терезіанської Академії (11000 томів добре підібраної наукової літератури з різних галузей знань), фонди 147-ми закритих австрійським урядом монастирів Галичини та Буковини. Цінним надбанням для бібліотеки стали книги та рукописи Тінецького монастиря - 4703 одиниці зберігання, передані у 1828 році. Крім того, бібліотека Львівського університету (Bibliotheca Caesareo-Regiae Universitatis Leopoliensis) поповнювалася приватними дарами: графа Йосифа Куропатницького (740 рукописів та стародрукованих видань після 1788 року), родини Третерів (996 томів з історії Польщі в 1824 році), Михайла Шумлянського (116 рідкісних географічних карт у 1832 році).

Починаючи з 1807 року, бібліотека отримує обов'язковий примірник друкованої продукції Галичини та Лодомирії. У 1822 році до бібліотеки приєднано велику нумізматичну колекцію.

З 1826 року для бібліотеки встановлена щорічна дотація - 1000 гульденів, до якої мали залучатися всі бібліотечні прибутки. Так, у 1848 році фонд бібліотеки становив 51082 книги, 2200 гравюр, 12000 монет, 4700 дипломів тощо.

Трагічною для долі бібліотеки була пожежа під час повстання 2 листопада 1848 року, яка сталася внаслідок обстрілу міста Львова. Від вогню вдалося врятувати тільки 13000 томів літератури, 9475 монет, 30 карт, 115 малюнків, 295 рукописів. Залишки бібліотеки були перенесені до будинку Ратуші, а в 1852 році - у приміщення колишнього єзуїтського монастиря по вулиці Святого Миколая, 4, де після пожежі розмістився університет.

Бібліотека інтенсивно поповнювала свої фонди, намагаючись, принаймні, кількісно компенсувати втрати. Заможні львівські громадяни дарували їй свої книжкові колекції: ксьондз Генріх Любомирський , граф Станіслав Дунін-Борковський , ксьондз Форманіош та інші. Але, звичайно, основу формування фондів бібліотеки університету склало регулярне щорічне урядове фінансування. З 1875 р. щорічна дотація становила 2000 злотих та додатково 500 злотих на придбання польськомовної літератури. Завдяки цьому фонд бібліотеки становив: 1848 р. - 13000 томів; 1854 р. - 35000 томів; 1870 р. - 56687 томів; 1893 р. - 124708 томів.

У 1892 році директор бібліотеки д-р Войцех Урбанський звернувся до уряду з вимогою побудувати для бібліотеки спеціальний будинок. Проект побудови був прийнятий восени 1899 року. Введений в експлуатацію у 1905 році новий шестиповерховий будинок бібліотеки відповідав на той час усім архітектурним вимогам бібліотечного будівництва: скляний дах над великим читальним залом, спеціальні металеві конструкції у книгосховищі, розрахованому на 500 тисяч томів, декілька читальних залів, добрі підсобні приміщення.

З цього часу бібліотека використовувала не менше п'яти джерел фінансування для поповнення фондів. Незмінним залишалося урядове фінансування. З 1896 року на закупівлю літератури відпускалося 20000 крон на рік у вигляді субсидій австрійського уряду і близько 3000 крон, які відраховувалися від плати за навчання, одержаної від студентів. Пізніше з 1906 року був введений додатковий "бібліотечний внесок" - 2 крони на рік з кожного студента.

У 1910 році загальна кількість томів становила 217380 одиниць зберігання. У 1918-1939 роках бібліотека отримувала обов'язковий примірник видань так званих "східних воєводств" Польщі.

У 1923-24 навчальному році фонд бібліотеки становив 310000 одиниць зберігання, з них - 216 західно-європейських інкунабулів, 1146 рукописів латинською, німецькою, польською, східними мовами, 11178 монет, 507 медалей. З 1924 року бібліотека почала використовувати такий вид поповнення фонду, як обмін з видавництвами. Географія цього обміну охоплювала видавництва Відня, Будапешта, Бухареста, Хайдельберга, Праги, Мюнхена та інших міст.

Найвагомішими придбаннями бібліотеки у 20-40-х роках стали передана за заповітом приватна книгозбірня князів Чарторийських з містечка Онфлер (північ Франції) та придбана особиста бібліотека князя Йозефа Саби Козєбродзького . Перед Другою світовою війною бібліотека налічувала вже близько 400000 одиниць зберігання.

Під час Другої світової війни бібліотеки вищих навчальних закладів міста Львова були об'єднані в єдину адміністративну систему "Державна бібліотека" (Staatsbibliothek). Кожна з бібліотек мала відповідну до підрозділу назву. Так, бібліотека університету називалася - Staatsbibliothek. Abteilung I. Адреса: Lemberg. Blumenstrasse, 5. У 1943 р. з бібліотеки було вивезено 40000 томів особливо цінної літератури - рукописи, майже всі інкунабули, стародруковані та цінні видання.

Соліковський Ян Димитр (1539 - 27.VI.1603) - архієпископ Львівський, відомий проповідник, вчений, дипломат, автор багатьох праць (найважливіша Commentarius rerum Polonicarum a morte Sigismundi Augusti, вид. 1647 р.). Навчався у Краківській академії та у Римі, де отримав титул капелана. Повернувся до Польщі, був королівським секретарем та капелaном Зигмунта Августа, потім - Стефана Баторія. Був каноніком Влоцлавським та Ленчицьким. З 1583 р. - архієпископ Львівський.

Прухницький Ян Анджей (біля 1554 - 13.V.1633) - архієпископ, збирач книг. З 1594 р. - канонік краківський, з цього ж року почав збирати книги. Протягом восьми років був послом короля Польщі Зигмунта ІІІ в Неаполі. У 1604 р. - абат монастиря бенедиктинів у Сетехові, бібліотеці якого подарував багато цінних видань. З 1607 р. став єпископом Каменецьким, а з 1614 р. - архієпископом Львівським. Зібрав дуже цінну бібліотеку, томи якої велів оправляти у світлу шкіру з блинтовими тисненнями та своїми суперекслібрисами. Ще за життя багато своїх книг подарував різним монастирям, єзуїтському колегіуму у Кам'янець-Подільському, який він заснував, єзуїтському колегіуму у Львові, а у 1625 р. - Львівській кафедральній капітулі.

Гареллі Пій Миколай (1670 - 1740) - радник імператора Карла IV, лейбмедик та префект Імператорської придворної бібліотеки, бібліофіл. Його син - спадкоємець Гареллі Йоган Баптист Ганнібал (1720 - 1741). Їх зібрання, 11000 томів наукової літератури XV - XVIII ст., за заповітном було передано Імператорській бібліотеці, але за розпорядженням імператриці Марії Терезії (31.07.1748) передано до Терезіануму (Theresianische Ritterakademie, Theresianum. Wien). Серед розпоряджень імператора Йосифа ІІ про відкриття у Львові університету (1784 р.) був акт про передачу бібліотеки Гареллі з Терезіануму до бібліотеки Львівського університету, що мала скласти основний фонд наукової світської літератури. В бібліотеці Львівського університету зібрання Гареллі було невільовано, а під час пожежі 1848 р. зазнало значних втрат. З 1996 р. у відділі рукописних, стародрукованих та рідкісних книг Наукової бібліотеки Львівського університету розпочато роботу з реконструкції зібрання Гареллі. На 1.01.1999 віднайдено 188 назв видань XV - поч. XVIII ст.

Любомирський Генріх - ксьондз, консервативний галицький політик, засновник бібліотеки й музею Любомирських, перший куратор Закладу Оссолінських. Передав у 1849 р. дублети Закладу у кількості 6047 томів.

Дунін-Борковський Станіслав Ян Кайтан (3.05.1782 - 29.12.1850) - граф, мінеролог, геолог, літератор, політичний діяч, бібліофіл. У 1850 р. передав до бібліотеки 5000 томів видань, головним чином з природничих наук.

Форманіош Михайло (1814 - 17.07.1884) - ксьондз. У липні 1884 р. передав до рук директора бібліотеки всю свою приватну колекцію (універсальну за змістом) у кількості 10209 томів разом з інвентарною книгою.

Ескіз Вільгельма Хааса , директора бібліотеки університету в Граці. Архітектурний проект, будівничі плани, керівництво будовою Гжегожа Пежанського. Будівництво бібліотеки тривало з травня 1901 р. до осені 1904 р., максимальна квота - 520000 крон. Будинок займає 1383,08 кв.м., по фронту 60 м. Бібліотеку урочисто відкрито 22 травня 1905 р. Склепіння читального залу прикрашені фресками відомого художника Юліуша Макаревича (1854-1936), які в алегоричній формі представляють чотири традиційні факультети університету: теологічний, юридичний, медичний, філософський.

Чарторийський Вітольд Казимір (10.03.1876 - 28.10.1911) - князь, мандрівник, лінгвіст, бібліофіл. На поч. ХХ ст. придбав замок "Cote de Grace" неподалік від м.Онфлер департаменту Кальвадос (Північна Франція), де розмістив свою бібліотеку. Над інвентаризацією і складанням каталогу цієї бібліотеки працював Віктор Арлінг - відомий архівіст і художник. Після смерті князя бібліотекою опікувався його старший брат, князь Адам Людвік Чарторийський. Виконуючи волю молодшого брата, Адам Людвік Чарторийський у 1922-23 рр. передав до бібліотеки Львівського університету "бібліотеку з Онфлер" - 25130 назв 147 мовами та діалектами, різноманітну за тематикою - літературу з історії, географії, теології, мистецтва, художню літературу, з масонства та окультних наук тощо. Книги оправлені в естетичні палітурки, мають суперекслібриси або клеєні екслібриси.

Козебродзький Юзеф Саба Марцін (1870 - 31.07.1935) - князь, бібліофіл, почесний член товариств любителів книги у Львові та Кракові. Збирав бібліотеку у родовому маєтку в Дзвіничках, Львові, Кракові. Після його смерті вдова Барбара подарувала 1850 книг з історії війська Варшавському музею Війська Польського. У 1938 р. бібліотека Львівського університету купила у неї 6700 назв, серед яких були рукописи (найстаріший - ХІІ ст.), інкунабули, стародруки, 1300 полоників - видань знаних польських друкарень XVI - XVII ст., 4200 томів художньої літератури, бібліографічних видань, літератури з історії, окультизму.