У збірнику вміщено 300 завдань з цього розділу, які охоплюють такі основні теми програми: співвідношення між буквами та звуками, основні невідповідності між ними, звукове значення окремих букв; глухі і дзвінкі приголосні; способи позначення на письмі м'якості приголосних, м'які  і тверді приголосні.

Порада. Обов'язковою умовою правильного виконання завдань є вміння записувати слово фонетичною транскрипцією, основне правило якої - для кожного звука окремий знак.

1. Букви ї, щ завжди позначають два звуки:
   її [йійі] - 2 букви. 4 звуки;
   ще [шче] - 2 букви, 3 звуки.
   
   
2. Букви ю, я, є можуть позначати:
   а) у позиції після приголосного - м'якість:
   люди [л'уди], диня [дин'а], синє [син'е].
   
   Кількість букв і звуків у цих словах однакова, але не всі вони однакові: 
   
   • букви - ел, ю, де, и;
   • звуки - [л'], [у], [д], [и];
   
   б) два звуки: ю [йу], я [йа], є [йе] у позиції
   
   • на початку слова: яма [йaма],
   • після голосного: моє [мойе], шию [шuйу],
   • після апострофа: п'ю [пйу],
   • після м'якого знака: ательє [ател'йe]
   
   
3. Дві букви можуть позначати один звук:

   дз - [дз], дж - [дж]: ходжу - 5 букв, [ходжy] - 4 звуки.

       Примітка Якщо ці букви на стику префікса і кореня, тоді кожна з них позначає один звук: підживити [підживuти].

4. М'який знак не позначає звука.
   У слові п'ять - 4 букви - пе, я, те, м'який знак, 4 звуки - [п], [й], [а], [т'].

Увага!

Не забудьте, що звук [а], крім букви а, позначає ще буква я. У слові няня є два звуки [а] - [н'ан'а], два звуки [а] є в слові яма - [йама].

Пам'ятайте, що звук [у] позначають букви у, ю. Цей звук є у словах дюна, ллється.

Звук [е],[е] позначають букви е, є. Він є у словах ін'єкція, Єгипет. 

Звук [й] у певних позиціях позначають букви ю, я, є, а буква ї - завжди.

Подумайте, чому у словах щеня, щось є звук [ч].

Не забувайте, чому у словах дощ, щока є звук [ш].

Запам'ятайте, що в словах ходжу, джаз немає звука [д]. Немає його також у словах дзеркало, кукурудза, дзбан.

У слові зілля, немає звука [з], а є звук [з'].

Глухі і дзвінкі приголосні

Цю тему випускники середніх закладів переважно засвоюють погано. Мабуть, все-таки дається взнаки те, що багато років українському усному мовленню приділяли недостатню увагу. Тема дуже важлива хоч би з огляду на те, що збереження дзвінкості є однією з характерних особливостей української літературної мови, однак у вимові багато українців цю норму порушує, оглушуючи дзвінкі.

Критерії розрізнення глухих і дзвінких відомі, але не всі мовці здатні відчути рух голосових зв'язок, при дрижанні яких утворюється голос. Також часто не вдається артикулювати чистий глухий.

Пропоную механічний спосіб запам'ятовування: у першій частині алфавіту до р маємо букви на позначення дзвінких (крім к і п), у другій - на позначення глухих.

Увага! У словах, де  букви є, ю, я позначають два звуки, не забудьте виділити дзвінкий [й]!

Увага!
М'якість приголосних на письмі позначають за допомогою

• а) м'якого знака: кинь - [кин'], 
• б) букв є, ю, я (у позиції після приголосних): житнє [жuтн'е], сюди [с'удu], ткаля [ткал'а];
• в) букви і: ліс [л'іс], сім [с'ім].

Завжди твердими в українській мові є:

• а) шиплячі [ж], [ш], [ч], [дж],
• б) губні  [б],[п], [в], [ф], [м],
• в) задньоязикові [ґ], [к], [х],
• г) горловий [г].
  
  Примітка.

  У позиції перед і ці звуки тільки напівпом'якшуються.

  Запам'ятайте! Особливо грубим порушенням норм української літературної вимови є артикуляція шиплячих як м'яких: чай [не: чьай], чого [не: чього], ще [не:шьчье].

  два м'які приголосні є у словах:
  тюль - [т'], [л']
  зять - [з'], [т']
  сіль - [с'], [л']
  сію - [с'], [й]
  юнь - [й], [н']
  м'який - [й], [й]
  рябий - [р'],[й]   
  
  м'які приголосні у слові зв'язують - [й], [й], [т']
  у слові лягають - [л], [й], [т']