А

  Автор – творець сценарію телепередачі, телефільму або проекту майбутнього твору.
  Авторська передача – телепрограма людини, яка не є штатним працівником телебачення, виконувана, здебільшого, нею самою.
  Адміністратор – працівник галузевої редакції чи об’єднання на телебаченні, який допомагає редакторові і режисерові в організації творчого процесу, виконує їхні різноманітні доручення. Під час прямої передачі чи відеозапису координує дії телеоператорів, освітлювачів, інших працівників, стежить за порядком у студії.
  Апаратна – структурна ланка телецентру, що належить до апаратно-студійного блоку.
  Апаратна відеозапису (АВЗ) – приміщення, де розташована стаціонарна відеозаписувальна апаратура; структурна ланка телецентру.
  Апаратно-студійний блок (АСБ) – це приміщення студії (телевізійного знімального павільйону), режисерської апаратної, технічної апаратної, телекінопроекційної апаратної, шеф-освітлювальної, камерного парку.
  Апаратно-студійний комплекс (АСК) – сукупність апаратно-студійних блоків.
  Асистент – працівник на телебаченні, який допомагає основному спеціалістові виконувати творчу роботу. А. є, зокрема, при режисерах, звукорежисерах, операторах.
  Асистент звукорежисера – найближчий помічник, а інколи й заступник звукорежисера на телебаченні. Готує звуковий тракт і всі необхідні лінії зв’язку до репетицій, передач, звукозаписів. Під час їхнього проведення стежить за правильним розміщенням і переміщенням мікрофонів. За дорученням звукорежисера керує роботою операторів звукозапису і механіків з обслуговування звукової техніки, монтує звукозаписи передач. В окремих випадках А. з. може виконувати самостійну звукорежисерську роботу в оформленні передач.
  Асистент оператора – безпосередній виконавець завдань телеоператора у підготовці і проведенні передач. Перед репетицією, відеозаписом чи прямоефірною передачею перевіряє телекамери, їхню оптику, разом з бригадою освітлювачів встановлює у студії світло. З дозволу оператора самостійно працює за камерою. Підпорядкований головному телеоператору, а на репетиціях і передачах – ведучому оператору.
  Асистент режисера – творчий працівник, який, під час монтажу студійної чи позастудійної передачі виконує одночасно і технологічні функції як оператор режисерського пульта. Робота на режисерському пульті потребує особливих психофізичних рис, головними з яких є значний обсяг уваги, велика кількість одночасних зв’язків, адміністративно-командні і вольові риси, контактність з персоналом телестудії і телецентру. А. р. може самостійно готувати невеликі за обсягом і менш відповідальні передачі, повністю виконуючи режисерські функції.
  Асоціативний монтаж – паралельне компонування кадрів, що виявляє внутрішні зв’язки між ними, викликаючи у глядача певну асоціацію.
  Аудиторія – збірна назва глядачів, яким адресовано телепрограми, фільми.
  Аудіовізуальна журналістика – журналістика, яка ґрунтується на використанні двох взаємопов’язаних виражальних засобів – слова та зображення, – і функціонує завдяки таким комунікаційним каналам, як кінематограф, телебачення, комп’ютерна мережа.
  Аудіовізуальна інформація – зорова інформація, супроводжувана звуком.

Б

  Багатосерійний телефільм – призначена для показу по телебаченню кіно- чи відеострічка, що складається з трьох і більше серій.
  Безпосереднє телемовлення – телемовлення, що діє за принципом супутник–телевізор, тобто сигнал з космічного ретранслятора безпосередньо приймають сателітарні антени домашніх телевізорів.
  Безсюжетний – телематеріал, що не має сюжету.
  Бесіда – передача на професійну тему, що має форму монологічного виступу перед телекамерою. Вирізняється природністю перебігу розмови, жвавістю викладу, адресуванням певній аудиторії.
  Бленда – пристосування у вигляді циліндра, зрізаного конуса або чотиригранної зрізаної піраміди; накладають на об’єктив відеокамери для захисту під час знімання від значної частини світлових променів, що не беруть участі у створенні зображення. Це запобігає можливості появи бліків на зображенні.
  Бліц – блискавичність, короткочасність (наприклад, бліц-інтерв’ю).
  Брифінг – інформаційне зібрання представників преси, радіо, телебачення, інформагентств, на якому викладають позицію державних органів або якихось організацій з певного питання, висвітлюють передбачуваний перебіг запланованої акції тощо.
  Бутафорія – імітовані предмети павільйонної обстановки, які використовують на телебаченні з декоративною метою замість справжніх (скульптура, меблі, посуд, прикраси, деталі одягу тощо).

В

  Веб-телебачення – комп’ютер, що використовує телевізор як пристрій виведення для перегляду інформації у World Wide Web (WWW).
  Ведучий – журналіст або фахівець в іншій галузі, який веде телепередачу. Його функції визначені специфікою і різноманітністю передач. Розрізняють такі амплуа ведучого: репортер, інтерв’юер, ведучий новин, оглядач, коментатор, модератор, шоумен.
  Ведучий новин – тележурналіст або диктор, який веде в ефірі інформаційну програму чи випуск новин. Він постійно перебуває біля джерела новин і намагається прилучити до нього всіх зацікавлених. Причетність до подій без власної думки про них на екрані – обов’язкова професійна вимога до В. н.
  Великий план – така масштабність відеознімання чи телепоказу, яка дає змогу відтворити об’єкт з усіма його деталями й одержати найбільше його зображення в кадрі.
  Випусковий – працівник телебачення, який, керуючись програмою на день, забезпечує трансляцію, контролює мовлення, підтримуючи тісний контакт з дикторами, режисерами, звукорежисерами, апаратними групами.
  Виступ у кадрі – одна з поширених телевізійних форм, де головною особою є оповідач – безпосередній носій інформації. Це, як звичайно, державний чи політичний діяч, учений, письменник тощо.
  Витіснення – екранний прийом заміни зображень, спосіб міжкадрових переходів, суть якого полягає у тому, що наступний кадр поступово витісняє попередній. На телебаченні це роблять за допомогою спеціального електронного пристрою.
  Відбивка – коротка музична фраза між частинами телепередачі.
  Відеозамітка – найпростіший різновид інформаційного відеосюжету на телебаченні; лаконічне відеоповідомлення про різноманітні події та факти.
  Відеозапис – запис електричних сигналів, що несуть інформацію про зображення (відеосигналів), на магнітний носій (стрічку, диск, барабан тощо); сукупність методів і засобів запису та відтворення такої інформації. Пристрої В. використовують у поєднанні з пристроями магнітного запису і відтворення звуку. Відеомагнітофонний запис застосовують для фіксування телепередачі або матеріалів до неї з подальшим відтворенням в ефірі чи під час монтажу передачі.
  Відеозвіт – аудіовізуальне повідомлення про важливі громадсько-політичні та масові заходи (з’їзди, конференції, наради, мітинги, зустрічі, збори тощо). Для цього жанру характерна більша, порівняно із відеозаміткою, деталізація повідомлення.
  Відеознімання – процес синхронного фіксування на магнітній стрічці зображення і звуку. В. є на телебаченні основою, передусім, подієвої аудіовізуальної інформації. По суті, воно є аналогом кінознімання, однак потребує меншої кількості технічних засобів і дає змогу значно швидше показати подію на екрані, ніж це може зробити кінохроніка.
  Відеокадр – знімок на відеострічці, що фіксує одну з фаз руху або статичне положення об’єктів знімання.
  Відеокамера – електронний апарат, призначений для синхронного знімання аудіовізуальних матеріалів. Використання В., які, здебільшого, замінили на телебаченні кінокамери, дало змогу підвищити якість і оперативність телеінформації, спростило схему підготовки зорових матеріалів. Сюжети, зняті В., дуже органічні для телеекрана, бо створюють відчуття присутності на місці події (сприйняття глядачем зображення наближається до природного).
  Відеокасета – касета з магнітною стрічкою, призначеною для записування і відтворення відеоінформації.
  Відеокліп – короткометражний відеофільм, що супроводжує який-небудь музичний номер, пісню, рекламу.
  Відеомагнітофон – апарат для одночасного записування телевізійного зображення і звукового супроводу на магнітну стрічку та їхнього подальшого відтворення на телеекрані.
  Відеоматеріал – візуальне зображення, що є вихідним матеріалом для наступного відтворення.
  Відеомонтаж – творчий і технічний процес з’єднання за допомогою відеозаписувальної апаратури монтажних кадрів та цілих епізодів. В. виконують режисер, асистент режисера спільно з відеоінженерами.
  Відеооператор – творчий працівник телебачення, який забезпечує знімання відеоматеріалів. Порівняно з кінооператором він має ту перевагу, що може не припиняти знімання, робити значну кількість дублів, варіантів.
  Відеорепортаж – 1. Різновид інформаційного відеосюжету, що відрізняється від відеозамітки ширшою подачею та осмисленням матеріалу, глибшим і масштабнішим розкриттям події. 2. Окрема телепередача про якусь подію.
  Відеоряд – зображення на екрані (звичайно без звукового супроводження).
  Відеосюжет – найпоширеніша форма аудіовізуальної телеінформації з сюжетною основою, запозичена в документальному кінематографі і певним чином трансформована відповідно до специфіки телебачення.
  Відеотракт – процес передавання телезображення, що починається з передавальної камери і завершується на екрані телеприймача.
  Відеофільм – фільм, знятий методом відеозапису і записаний на магнітну стрічку або оптичний диск для подальшого показу.
  Від’їзд – плавне віддалення в кадрі від об’єкта, поступове зменшення масштабу його зображення без порушення чіткості; відбувається за допомогою трансфокатора.
  Внутрішньокадровий монтаж – чергування змін кута зору, ракурсу, розміру зображення під час знімання.

Г

  Генеральний директор – найвища керівна посада в обласних державних телерадіокомпаніях України. Підпорядкований Держтелерадіо України.
  Глядач – збірне поняття, що означає коло людей, які дивляться телевізійні програми, фільми.
  Головний редактор – відповідальний працівник, який очолює редакційну роботу на телебаченні.
  Громадське телемовлення – система позабюджетного неприбуткового загальнонаціонального, регіонального або місцевого телемовлення, створеного засновниками: юридичними та/або фізичними особами.
  Група дикторів – творчий підрозділ на телебаченні, який забезпечує дикторську роботу (читання текстів перед мікрофоном).
  Група звукорежисерів – творчий підрозділ на телебаченні, до якого, крім звукорежисерів, належать їхні асистенти, звукооператори. Група забезпечує звуковий супровід телепрограм як під час виходу передач в ефір, так і під час їхньої підготовки та відеозапису у студії чи з місць трансляції.
  Група освітлювачів – див. Цех освітлювачів.
  Група телеоператорів – творчий підрозділ, до якого належать телеоператори та їхні асистенти. Група обслуговує всі студійні і позастудійні передачі.

Д

  Державне телебачення – телеорганізації, засновниками яких є органи державної влади. В Україні до системи Д. т. належать Національна телекомпанія України; Державна телерадіокомпанія “Крим”; Київська та Севастопольська державні регіональні телерадіокомпанії; двадцять три обласні державні телерадіокомпанії.
  Деталь – дрібна частина об’єкта знімання.
  Диктор – працівник телебачення, який читає перед мікрофоном і телекамерою підготовлені до ефіру тексти.
  Дикторська – невелике звукоізольоване приміщення, призначене для начитування закадрового тексту до відеосюжету чи фільму.
  Дикторський текст – закадровий текст до сюжету чи фільму, призначений для читання диктором. В інформаційному сюжеті є коментарем до висвітлюваної події, доповнює зоровий ряд необхідними деталями, емоційно його збагачує. Ще ширше призначення Д. т. у нарисі, фільмі, де він є важливим засобом досягнення виразності, створення певного настрою, що відповідає авторському і режисерському задуму.
  Диктофон – електронний апарат для записування усного мовлення з метою його збереження і відтворення.
  Дикція – манера вимови звуків, складів, слів. Виразність Д. – важлива складова частина майстерності диктора, ведучого телепрограм.
  Дирекція програм – творчий підрозділ телестудії, створений на базі однієї чи кількох галузевих редакцій (наприклад, Д. інформаційних програм; Д. художніх програм; Д. молодіжних програм та ін.).
  Діаграма – графічний малюнок, що відображає співвідношення між якимись величинами, його використовують на телебаченні як доповнення чи уточнення до словесної інформації.
  Діалог – розмова між двома або кількома особами, характерна для телепередач, особливо дискусійних.
  Довгофокусний об’єктив (телеоб’єктив) – оптична система, яка дає змогу одержувати великомасштабні зображення віддалених об’єктів. Таким об’єктивом користуються, зокрема, для знімання методом прихованої камери, коли оператор перебуває якомога далі від об’єкта.
  Дознімання – фрагментарна вставка у певну телепередачу. Такий матеріал не має сюжетного завершення і не призначений для окремого, самостійного показу по телебаченню.
  Документальний фільм – телевізійний твір, що відображає дійсні життєві факти, події, явища. Д. ф. може бути фільмом-портретом, присвяченим якійсь людині.

Е

  Ексклюзивне інтерв’ю – бесіда з кимось представника лише однієї якоїсь телекомпанії, яка одноосібно організовує й готує це інтерв’ю і за згодою інтерв’юйованої особи передає його в ефір. Ідеться про винятковість організації, задокументованих прав на запис та ефірну передачу інтерв’ю.
  Експромт – виступ без попередньої підготовки.
  Екстрений – терміновий, надзвичайний, невідкладний (наприклад, Е. повідомлення, Е. інформаційний випуск).
  Емоційність – одна із важливих особливостей аудіовізуальної інформації; її досягають, з одного боку, через яскраві, насичені глибоким змістом зорові образи, з іншого, – через публіцистично наснажене слово.
  Ефект присутності – виникнення у телеглядачів під час перегляду прямоефірних передач ілюзії присутності на місці події, співучасті у студійній та, особливо, позастудійній дії.
  Ефір – навколишнє середовище, куди електромагнітні хвилі несуть сигнали телевізійного зображення і звуку.
  Ефірний – той, що стосується ефіру (наприклад, Е. мовлення, Е. час та ін.).

Ж

  “Живий” голос – записана репортером на плівку розповідь. Уведений у телепередачу запис “Ж”. г. збагачує її, надає більшої переконливості і виразності.
  “Живий” кадр – безпосередньо переданий в ефір телевізійний кадр прямої передачі зі студії чи іншого місця; забезпечує досягнення найбільшого ефекту присутності на теледії, співучасті у ній.
  Журавель – використовуваний у студійному павільйоні рухомий штатив, що має подібну до колодязного журавля довгу жердину з мікрофоном на кінці.

З

  Загальний план – така масштабність відеознімання чи телепоказу, яка дає змогу охопити в кадрі значний простір і показати об’єкт знімання в цілому.
  Загальнонаціональний канал мовлення – телеканал, призначений для трансляції телепрограм більш ніж на половину областей України.
  Закадровий текст – текст, що супроводжує відеокадри на екрані.
  Зарисовка – мала форма нарису, яку використовують, зокрема, в тележурналістиці.
  Заставка – показаний на телеекрані малюнок між передачами.
  Затемнення телезображення – екранний прийом зміни зображень, який полягає у тому, що появі наступного кадру передує плавне затемнення попереднього.
  Звукооператор – працівник, який відповідає за передавання в ефір музики, звуків, шумів, забезпечує необхідну якість звукозапису; підпорядкований звукорежисеру.
  Звукорежисер – творчий працівник телебачення, який забезпечує музичне і звукове оформлення передачі, відповідаючи за художню й технічну якість звуку. Спільно з режисером розписує музично-звукову партитуру майбутньої передачі, складає монтажні листи для оператора звукозапису і механіка з обслуговування звукової техніки. Підбирає у фонотеці записи музичних творів для відповідного оформлення програм, робить звукозаписи у студії. Під час передачі чи її відеозапису перебуває за звукорежисерським пультом.
  Звукорежисерський пульт – пристрій у вигляді стола, за яким перебуває звукорежисер під час передачі або її запису.
  Знімальна група – творча бригада на телебаченні, яка забезпечує знімання фільму, нарису чи репортажу. До неї переважно належать редактор, режисер, оператор, освітлювач, адміністратор.
  Знімання, фільмування – творча робота знімальної групи над втіленням сценарію чи сценарного плану і створенням сюжетно завершеного відеотвору (фільму, нарису, інформаційного сюжету).
  Зоровий ряд – описова частина сценарію, в якій викладено зорове бачення матеріалу.

І

  Імпровізація – особливий різновид творчості на телебаченні; відбувається без ґрунтовної попередньої підготовки.
  Інтерв’ю – записана або прямо ефірна розмова тележурналіста з компетентною особою. На телебаченні І. має кілька різновидів, а саме: І. як складова й органічна частина відеосюжету (репортажу), цілісне І. як окремий матеріал інформаційної чи будь-якої іншої телепрограми і самостійне, окреме від інших передач І.
  Інтерв’юер – журналіст, який бере інтерв’ю. На телеекрані він є ніби представником глядачів, тому його запитання під час інтерв’ю повинні бути такими, щоб відповіді на них цікавили якомога більшу аудиторію.
  Інтер’єр – складова частина декорацій, що повинна відповідати ідеї твору, підсилювати звучання телепередачі.
  Інтернет-телебачення – складова частина Інтернет-мовлення, що об’єднує базові форми подання інформації: текст, відео та аудіо. Має широкі потенційні інтерактивні можливості, які найбільше розкриваються там, де необхідно забезпечити оперативне знімання, прямі включення й трансляцію передач, зокрема, для територіально віддалених користувачів.
  Інтонація – 1. Ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або зниження тону під час вимови. 2. Тон, манера вимови, що виражає почуття, ставлення до предмета висловлення, створює експресивне та емоційне забарвлення в мові.
  Інформаційний привід – підстава, причини появи журналістського матеріалу.
  Інформаційні тележанри – жанри тележурналістики, головне призначення яких – оперативно відображати події, факти, явища. В них переважає подієва інформація, яка здебільшого стосується лише якоїсь однієї події, одиничного факту. Інформаційні жанри відповідають емпіричному (фактологічному) рівню осягнення і відображення реальної дійсності. До І. т. належать: усне повідомлення, відеосюжет, звіт, інтерв’ю, репортаж, огляд подій, коментар (інформаційний різновид).

К

  Кабельна мережа – система передавання телепрограм спеціальним кабелем з приєднанням до кожного абонента зокрема.
  Кабельне телебачення – поширення телепрограм кабельними мережами.
  Кадр – частинка, знята одним “поглядом” камери, тобто за час її безперервної роботи: від увімкнення камери і до її вимкнення; а також простір у межах, залежних від кутового поля об’єктива – звідси вирази: “в кадрі” і “за кадром”.
  Кадрування – визначення меж кадру і вибір формату зображення. Слугує засобом художньої організації матеріалу і побудови кадру, допомагає створити необхідний зображальний акцент.
  Камера – поширена назва теле- й відеознімальних апаратів.
  Канал мовлення – сукупність технічних засобів зі смугою частот, відведеною для передавання однієї телепрограми.
  Касета – закрита коробка для відеострічки.
  Кінескоп – застосовувана у телевізорі приймальна електронно-променева трубка; електровакуумний прилад, здатний перетворювати електричні сигнали у видиме зображення і фіксувати його на люмінесцентному екрані.
  Команда – усне розпорядження режисера або його асистента працівникам під час знімання фільму, підготовки телепрограми. К. повинна бути стислою, чіткою, без будь-яких словесних додатків. До телевізійних операторів прийнято звертатися: “Перша камера!”, “Третя камера!”. Застосовують і К.-інформацію, оголошуючи про дії: “Даю першу (камеру)”, “Даю ведучого” тощо. Чіткі команди сприяють досягненню злагодженості у роботі.
  Коментар – власна думка на телеекрані компетентної людини (журналіста або фахівця з іншої галузі) про події, факти, явища. Жанрова специфіка телекоментарю полягає в безпосередності спілкування, можливості органічного поєднання слова і зображення, високій оперативності.
  Коментатор – журналіст або фахівець в іншій галузі, який виступає по телебаченню з коментарями щодо тих або інших питань.
  Коментоване повідомлення – різновид телевізійного усного повідомлення, яке використовують з огляду на ймовірність небажаного тлумачення повідомлення або ж поверхового його сприйняття; складається з інформаційно-констатувальної та пояснювальної частин.
  Комерційні телепередачі – телереклама, чітко спрямована на популяризацію конкретного виробу чи сервісу, конкретного підприємства чи організації з метою сприяння продажу виробів чи використання послуг.
  Комп’ютерна графіка – рисунки, діаграми, графіки тощо, створені за допомогою комп’ютера.
  Конструктивний монтаж – спосіб поєднання кадрів, що забезпечує чіткий смисловий зв’язок між ними. У телепередачах зі студії чи з ПТС К. м. відбувається за допомогою перемикання камер на режисерському пульті.
  Кореспондентський пункт (корпункт) – структурний підрозділ (філія) телеорганізації, місце перебування кореспондента телебачення.
  “Круглий стіл” – телепередача дискусійного характеру, побудована на зіткненні протилежних поглядів. У ній ведучий пропонує предмет для дискусії і стежить за тим, щоб її учасники не відхилялися від теми.

Л

  Літературний запис – повний виклад сценарію телепередачі.
  Літературний портрет – різновид телепередачі, що розкриває творче обличчя письменника.
  Ліцензія – письмовий дозвіл компетентного органу, що дає право на створення і використання каналу мовлення та часу мовлення. В Україні Л. дає Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.
  Логотип – постійний словесний, образотворчий або об’ємний знак, комбінований з літерами, цифрами, словами або без них, що є емблемою телеорганізації, студії, агентства чи окремої особи, які представляють свої телепрограми.

М

  Магнітофон – апарат для магнітного записування і відтворення звуку.
  Макроплан – те саме, що й великий план.
  Милозвучність – звукова організація тексту, гармонійне звучання певних мовних елементів.
  Міжкадровий монтаж – компонування зображень, знятих з різних точок.
  Мікрофон – електроакустичний пристрій для перетворення звукових коливань в електричні. Телевізійні М. закріплюють на штативах, на одязі (так звані петелькові) або на ручці (так звані ручники).
  Мікрофонний матеріал – на телебаченні текст, призначений для виголошення перед мікрофоном і передання в ефір.
  Мікшування – плавне введення або виведення звуку і зображення.
  Місцеве телебачення – телестудії на місцях, що готують передачі для глядачів певної зони (область, район, місто).
  Мовлення – передача на відстань аудіовізуальної інформації за допомогою електромагнітних хвиль.
  Модератор – на телебаченні журналіст, який веде дискусію, проблему. Він надає всім однакові можливості висловитися, стежить за тим, щоб учасники дискусії не відхилялися від теми. Найпоширеніший різновид телепередачі за участю М. – “круглий стіл”.
  Монітор – телеапарат, встановлений у студії для нагляду за зображенням.
  Монтаж – розстановка кіно-, відеокадрів у певній послідовності. Види М.: внутрішньокадровий, міжкадровий, технічний, конструктивний, художній, паралельний, перехресний, асоціативний.
  Монтаж телепередачі – завершальна частина у процесі створення телепрограми.
  Монтажна “лінійка” – на телебаченні сукупність пристроїв для відеомонтажу знятих матеріалів.
  Музичне оформлення – вирішення фільму чи телепередачі засобами музики, що сприяє виразнішому донесенню їхнього змісту.

Н

  Навчальне телебачення – програми, призначені для навчально-освітніх цілей.
  Надвеликий план – масштабність для відтворення в кадрі окремого елемента знімання чи телепоказу – фрагмента, деталі як суттєво важливих елементів цілого.
  Наїзд – плавне наближення в кадрі до об’єкта, поступове збільшення масштабу його зображення без порушення різкості; забезпечують за допомогою трансфокатора.
  Накладання – кадр, скомпонований із двох зображень, поєднаних способом нашарування.
  Наплив – перехід від одного кадру до іншого, коли перше зображення поступово блідне, зникає, а нове щораз яскравіше проступає.
  Нарис – жанр телевізійної публіцистики, що специфічними засобами відтворює дійсність у формі художніх образів і ґрунтується на документальній основі.
  Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – позавідомчий державний контрольний орган, який діє згідно з чинним законодавством України і відповідає за розвиток, якісний стан телебачення і радіомовлення України, зростання професійного, художнього та етичного рівня програм і передач телерадіоорганізацій.
  Національна телекомпанія – державна телеорганізація, що веде мовлення на загальнонаціональних каналах.
  Національне телебачення України – державні та недержавні телеорганізації, засновані юридичними і фізичними особами відповідно до чинного законодавства України. Основу Н. т. У. становлять державні телеорганізації, утримувані за кошти державного бюджету.

О

  Об’єктив – оптична система, призначена для одержання автентичного зображення на відеоплівці або безпосередньо на телеекрані. О. поділяють на три групи: нормальні, ширококутні і довгофокусні.
  Обмінна телепередача – телепрограма, одержана шляхом взаємообміну матеріалами між телестудіями.
  Огляд – жанр тележурналістики, в основі якого є осмислення подій і фактів у часових та просторових межах.
  Оглядач – журналіст або спеціаліст з іншої сфери, який готує огляди і виступає з ними по телебаченню.
  Оперативність – обов’язкова риса будь-якої журналістської інформації, зокрема телевізійної; одна з найважливіших специфічних властивостей телеінформації. Поряд із радіо телебачення забезпечує найвищу, абсолютну О. інформації.
  Оператор – див. Відеооператор; Звукооператор; Телеоператор.
  Організований репортаж – телерепортаж, у якому виявляється активна підготовча (організуюча) роль журналіста у визначенні теми, об’єкта, доборі учасників передачі.
  Освітлення – один із важливих виражальних засобів на телебаченні, що сприяє наданню передачі відповідної тональності й настрою.
  Освітлювач – працівник телецентру, який забезпечує необхідне освітлення під час репетиції, передачі чи її відеозапису як у студії, так і на виїздах. Оперативно підпорядкований ведучому телеоператору.
  Освоєння об’єкта телепередачі – виїзд на місце майбутньої позастудійної передачі для обстеження об’єкта цієї передачі за участю працівників ПТС і телестудії. Під час обстеження з’ясовують можливість проходження відеосигналу, забезпечення електроенергією, зв’язком тощо, визначають місцезнаходження телекамер.
  Оформлення – див. Музичне оформлення; Художнє оформлення.

П

  Павільйон – приміщення на телестудії для відеозапису, звукозапису або прямого передання в ефір телевізійної програми. У ньому є передавальні телекамери, мікрофони, освітлювальні прилади, пристосування для підвішування декорацій, відеоконтрольні пристрої, засоби сигналізації, зв’язку і звукового контролю.
  Панорамування – один із видів рухомого знімання. Розрізняють стаціонарне і динамічне П. Якщо під час знімання камера, перебуваючи на місці, плавно повертається відносно нерухомої осі ліворуч або праворуч, угору або вниз, то таке знімання називають стаціонарним П. Його виконують за допомогою панорамної штативної головки, на якій встановлюють камеру. Знімання камерою, що переміщується в просторі, називають динамічним П. Воно передбачає наїзд, від’їзд, проїзд, а також рух знімальної камери за складнішою траєкторією.
  Паралельний монтаж – прийом показу кадрів, що відтворюють одночасні дії.
  Передача – телевізійний твір, підготовлений творчими та інженерно-технічними працівниками телебачення.
  Пересувна телевізійна станція (ПТС) – телестанція, змонтована в автобусі. Забезпечує підготовку (прямоефірну трансляцію або відеозапис) позастудійних передач. Може працювати у віддаленні від телецентру на відстань у межах прямої видимості від антени передавача ПТС до антени приймальної апаратної телецентру. Має три-чотири передавальні камери.
  Переходи – прийоми зв’язку між теле-, відеокадрами: витіснення, затемнення, наплив, подвійна експозиція, сковзання, розфокусування та ін.
  Перехресний монтаж – різновид паралельного монтажу, для якого характерна контрастність кадрів.
  Персоналізація – важлива специфічна риса телебачення. Її суть полягає в тому, що телевізійне слово поєднане з екранним образом.
  “Підводка” – вступна частина телепередачі, яка вводить телеглядача в курс теми, допомагає зорієнтуватися в обстановці, ознайомитися з учасниками передачі тощо.
  План – масштабність зображення в кадрі об’єкта знімання (або його частини). Вибір П. – один із важливих творчих прийомів знімального процесу, композиційного вирішення кадру.
  Подвійне зображення – поєднання, накладання одне на одного зображень, одержаних двома телекамерами.
  Подорожній нарис – різновид теленарису, який готують під час подорожей по країні чи за кордоном.
  Позастудійне мовлення – процес створення телепрограм за допомогою пересувної станції, яка забезпечує самостійну підготовку передачі без стаціонарних технічних засобів телецентру.
  Політична інформація – повідомлення і роз’яснення на телеекрані фактів, подій і явищ політичного життя.
  Постановна частина – підрозділ на телебаченні, який відповідає за підбір і встановлення у студії декорацій, переобладнання знімальних майданчиків, розміщення деталей монтування у декораційних приміщеннях тощо.
  Приватне телебачення – телеорганізації, засновниками яких є юридичні і (чи) фізичні особи України, які головним завданням ставлять одержання комерційної вигоди від діяльності у сфері телемовлення (приватна комерційна телеорганізація) чи не ставлять такої мети (приватна некомерційна телеорганізація).
  Проїзд – один із видів рухомого знімання (так званий тревелінг), що його характеризує незмінність кута між оптичною віссю об’єктива камери і площиною предмета.
  Проходження сигналу – телевізійний термін, який уживають під час роботи з ПТС. Коли говорять, що “сигнал проходить”, то це означає, що між антеною передавача ПТС й антеною приймальної апаратної телецентру немає жодних перешкод (гора, будинок, шпиль, баштовий кран тощо).
  Пряма трансляція – безпосереднє поширення телепередач без попереднього запису і монтажу.
  Прямий ефір – передача в ефір телепрограми без проміжної стадії відеозапису.
  Прямий репортаж – телепередача з місця події в момент, коли вона відбувається.
  Психологія домашнього сприйняття – особливість, яку треба враховувати під час підготовки телепрограм (їх переглядають, здебільшого, у домашніх умовах).

Р

  Радіорелейна лінія – система міжміських телевізійних зв’язків і передавання телепрограм на великі відстані. Це низка веж, розміщених через певні інтервали залежно від місцевості. На кожній з них встановлені антени: в один бік – для приймання сигналу, в інший – для його подальшого передавання. В апаратній кожної вежі прийнятий сигнал автоматично посилюється і передається далі.
  Ракурс – кут, утворений оптичною віссю об’єктива камери і площиною предмета, положення камери відносно об’єкта знімання; активний прийом побудови кадру.
  Регіональне телемовлення – мовлення, спрямоване на якийсь один регіон.
  Редактор – творчий працівник телестудії, який забезпечує підготовку сценарного матеріалу.
  Режисер телебачення – творчий працівник телестудії, який готує передачі, забезпечуючи реалізацію на екрані авторського задуму.
  Режисерська апаратна – приміщення, звідки режисер виконує передавання в ефір або на відеозапис телевізійної програми.
  Режисерська група – творчо-виробнича ланка студії телебачення, яку очолює головний режисер.
  Репортаж – див. Відеорепортаж; Телерепортаж.
  Репортер – 1. Ведучий телерепортажу. 2. Тележурналіст, який забезпечує студію новинами, разом з оператором знімає, монтує кадри, супроводжує їх розповіддю.
  Рецензент – 1. Автор телерецензії у пресі. 2. Оглядач телепродукції на студійній чи редакційній летючках.
  Рецензія – 1. Жанр періодичної преси, який передбачає аналіз та оцінку, зокрема, телефільмів, телевізійних програм. 2. Відкритий критичний огляд телепродукції на летючці за певний період.
  Розфокусування – специфічний операторський прийом, суть якого полягає у виведенні об’єкта зображення з фокуса, розмиванні зображення.
  Розширене повідомлення – різновид телевізійного усного повідомлення, метою якого є подача деталей і подробиць, які допомагають чіткіше уявити подію, глибше зрозуміти її, сприяють підвищенню зацікавленості телеглядачів до новини. Інша назва: деталізоване повідомлення.
  Рубрика – заголовок телевізійного циклу, серії тематично об’єднаних телепередач.

С

  Сатиричні жанри – окрема підгрупа в системі публіцистичних жанрів, зокрема телевізійних, до якої належать памфлет, фейлетон, гумореска, пародія, байка, епіграма, шарж, карикатура.
  Світильники – освітлювальні прилади, які застосовують на телебаченні для студійних передач і знімання за межами студії.
  Світлове табло – підсвічені попереджувальні слова про ввімкнення студійних мікрофонів. С. т. встановлюють з метою дотримання тиші.
  Середній план – така масштабність фото-, кіно-, відеознімання чи телепоказу, що дає в кадрі проміжне зображення об’єкта між загальним і великим планом. Дає змогу показати об’єкт з ближчої відстані, у більшому масштабі, ніж на загальному плані.
  Сковзання (“змазування”) – операторський прийом переходу від одного кадру до іншого з метою виокремити якусь зміну (об’єктив камери раптово залишає об’єкт, на який був спрямований, швидко панорамує, спиняється на нейтральному фоні, після чого з’являється новий кадр).
  Спецефекти – виконані за допомогою спеціального електронного блока та комп’ютера розгортання чи згортання телеекранної шторки, різноманітні фігурні врізки, відбивки, інші специфічні переходи між кадрами, сюжетами.
  Спеціальний випуск – випуск (часом позапрограмний) теленовин з огляду на важливі події.
  Статичність – нерухомість (наприклад, статичний кадр, статичне зображення).
  Стереотелебачення – телевізійна система приймання, що створює просторову ілюзію об’ємності екранного зображення.
  Студія – див. Павільйон.
  Субтитри – пояснювальні внутрішньокадрові написи, які є перекладом іншою мовою акторських діалогів та монологів або дикторського тексту; С. розміщують переважно у нижній частині кадру способом накладання.
  Суміщення – накладання одного телезображення на інше (причому обидва просвічують).
  Супровід – закадровий пояснювальний текст до зображення.
  Супутникове мовлення – поширення телепрограм за допомогою супутників.
  Суспільне телебачення – неприбуткові телеорганізації, засновниками яких є юридичні і фізичні особи. Головне завдання С. т. – сприяння засобами телебачення розвитку національної культури, поширенню освіти, стимулюванню духовного й естетичного виховання підростаючого покоління, захисту суспільної моралі, сім’ї, здорового способу життя, охороні довкілля тощо.
  Сценарій – словесно-логічний еквівалент майбутнього екранного твору, його літературна основа. У С. детально, логічно послідовно і конкретно автор викладає розвиток теми, її зорове тлумачення, описує майбутні дії.
  Сценарний план – літературний проект, робоча версія майбутньої телепередачі, її сценарна схема, у якій відображено бачення автором задуманого, намічено уявний хід розвитку дії, коли характер матеріалу завчасно визначити не можна.
  Сьогочасність – одночасність (одномоментність) відтворення телевізійними засобами події в момент її перебігу і спостереження за нею телеглядачів; одна зі специфічних властивостей телебачення.
  Сюжет – див. Відеосюжет.

Т

  Творча група – працівники телевізійних служб втілення, об’єднані завданням щодо підготовки конкретної телепрограми. Переважно це редактор, режисер, оператор, художник, адміністратор.
  Творча заявка – пропозиція щодо підготовки телепрограми. В ній автор обґрунтовує тему, стисло викладає зміст, пропонує форму реалізації задуму з урахуванням специфіки телебачення.
  Творчий телепортрет – різновид теленарису, що ґрунтується на творах автора, якому присвячена передача. Це телевізійно-мистецька розповідь про режисера, актора, композитора, художника, співака.
  Теле... – 1. Частина складних слів, що означає далекість, дію на великій відстані (наприклад, телеоб’єктив, телескоп, телеграф, телебачення). 2. Відповідає за значенням слову “телевізійний”.
  Телеальманах – передача, скомпонована з матеріалів різних жанрів за принципом тематично-змістової єдності. Від тележурналу відрізняється чіткішою тематичною окресленістю (музичний альманах, літературний альманах тощо).
  Телеаудиторія – див. Аудиторія.
  Телебачення – виробництво і поширення аудіовізуальних передач та програм. Один із наймасовіших засобів поширення інформації (політичної, культурної, пізнавальної тощо), різновид мистецтва, потужний електронний засіб донесення до глядачів творів інших мистецтв; галузь науки, техніки і культури.
  Телебесіда – див. Бесіда.
  Телевипуск – телевізійна інформаційна передача; телевізійний випуск новин.
  Телевиступ – інформаційно-аналітичний жанр, де єдиним об’єктом показу є оповідач – безпосередній носій важливої інформації.
  Телевізійний – 1. Який стосується телебачення, пов’язаний з ним. 2. Який має телевізійність, вдало відтворюваний, використовуваний у телепередачі.
  Телегенічність – добра відтворюваність на телеекрані.
  Теледокументаліст – той, хто працює в галузі телевізійної документалістики.
  Тележанр – тип телепередач, що мають певні жанрові особливості. Т. розрізняють за характером відображуваного об’єкта, конкретним призначенням у вирішенні певного завдання, масштабом охоплення дійсності, характером літературно-стилістичних та візуальних засобів, за допомогою яких авторський задум реалізовано на телеекрані.
  Тележурнал – вид телепередачі, скомпонованої з окремих аудіовізуальних матеріалів, які ведучий об’єднує в суцільну телепрограму.
  Тележурналістика – журналістська творчість, що виявляється у відображенні дійсності телевізійними засобами.
  Телеінтерв’ю – див. Інтерв’ю.
  Телеінформація – частина переданих телевізійною системою матеріалів, які містять відображені через передавальний канал відомості про актуальні, суспільно значущі події, факти і процеси нашого життя.
  Телекамера – електронний апарат, призначений для передавання на телеекран студійних або позастудійних зображень.
  Телеканал – див. Канал мовлення.
  Телекіно – демонстрування кінофільмів засобами телебачення.
  Телекоментар – див. Коментар.
  Телекоментатор – див. Коментатор.
  Телекомп’ютерна графіка – графічні малюнки для телепередач, які створюють за допомогою спеціальних комп’ютерних програм.
  Телекритик – журналіст або мистецтвознавець, що займається телекритикою.
  Телеміст – 1. Телевізійний зв’язок на далекі відстані за допомогою космічних супутників. 2. Телепередача, створена за допомогою такого зв’язку.
  Телемовлення – див. Телебачення.
  Теленарис – див. Нарис.
  Теленовини – частина переданих телевізійною системою матеріалів, що містять відображені через передавальний канал відомості про актуальні, суспільно значущі події, факти і процеси нашого життя.
  Телеогляд – див. Огляд.
  Телеоператор – творчий працівник телестудії, який відповідає за зоровий показ телевізійного дійства. Під час репетицій і передач чи їхнього відеозапису Т. підпорядкований режисеру або асистенту режисера.
  Телеорганізація (студія, об’єднання, асоціація, компанія тощо) – юридична особа, зареєстрована у передбаченому чинним законодавством порядку, яка має право виробляти та поширювати телепродукцію.
  Телепортрет – теленарис або телефільм, присвячені одній людині, її життю і праці; образ кого-небудь, створений засобами телемовлення.
  Телепрограма – 1. Сукупність передач телевізійного мовлення, створених якою-небудь телестудією і трансльованих певним каналом. 2. Окрема телевізійна передача (наприклад, інформаційна програма). 3. Перелік телепередач, який публікують у періодичній пресі (наприклад, щотижнева газета або щотижнева публікація в газеті, що містить інформацію про телевізійні передачі).
  Телепубліцист – журналіст, який працює в галузі телепубліцистики.
  Телепубліцистика – телевізійні твори, присвячені актуальним проблемам і явищам суспільного життя.
  Телередактор – див. Редактор.
  Телережисер – див. Режисер телебачення.
  Телерепортаж – жанр телебачення, за допомогою якого наочно відтворюють картини дійсності у їхньому розвитку методами й засобами телемовлення (див. Прямий репортаж).
  Телерепортер – див. Репортер.
  Телестудія – 1. Див. Телеорганізація. 2. Творчий колектив (редактори, режисери, оператори та ін.), що за участю інженерно-технічних працівників готує і передає в ефір телепрограми. 3. Спеціально обладнане приміщення, звідки ведуть телепередачі (див. Павільйон).
  Телехроніка – 1. Лаконічні усні та відеоповідомлення про актуальні події та факти. 2. Теленовини в цілому.
  Телецентр – телевізійна станція, призначена для створення телепрограм. Забезпечує технічну експлуатацію обладнання, призначеного для виробництва і передавання в ефір телепрограм.
  Телецикл – закінчений ряд телепередач, об’єднаних загальною темою й адресованих певному колу телеглядачів.
  Технічний монтаж – складання і поєднання знятих кадрів.
  Тло – другий план кадру, який вирізняє головні елементи зображення; те, на чому вимальовується хто-, що-небудь; фон.
  Точка знімання – місце встановлення камери під час знімання.
  Траєкторне знімання – один із видів рухомого знімання, яке забезпечують поєднанням панорамування і проїзду (переміщення камери) одночасно.
  Тракт – на телебаченні весь шлях, який проходять сигнали зображення і звуку від передавальної камери й мікрофона до виходу лінійного підсилювача апаратно-студійного блоку.
  Трактова репетиція – різновид репетиції на телебаченні з увімкненням внутрішньої мережі передавання зображення і звуку, що дає змогу переглянути підготовлену програму на моніторі.
  Трансляція – 1. Поширення телевізійних програм за допомогою технічних засобів зв’язку. 2. Передавання зображення і звуку безпосередньо з місця події.
  Трансфокатор – оптичний додаток до об’єктива відео-, телекамери, який дає змогу плавно змінювати масштаб зображення об’єкта без порушення різкості (наїзд чи від’їзд трансфокатором).
  Тревелінг – див. Проїзд.

У

  Усне повідомлення – найпростіший жанр телевізійної інформації, що дає змогу найоперативніше, крім прямого репортажу, повідомляти про подію. Може бути хронікальним, розширеним (деталізованим) і коментованим.
  Уява – властива телесценаристові здатність образно створювати або відтворювати у сценарії кого-, що-небудь.

Ф

  Фейлетон – жанр телевізійної публіцистики, що специфічними засобами у сатиричному тоні відтворює й оцінює життєві події та явища.
  Фон – те саме, що й тло.
  Форма телепередачі – спосіб виділення одного або кількох матеріалів із загальної телевізійної програми (наприклад, випуск новин, інформаційна програма, тележурнал тощо).
  Фраза – 1. Висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність. 2. Невелика, порівняно завершена частина телетвору.
  Фронтальність – розміщення (фігури, фасаду тощо) передньою, лицевою частиною до глядача.

Х

  Хронікальне повідомлення – різновид усного повідомлення на телебаченні. Це максимально коротка, лаконічна інформація, яка гранично стисло відображає подію. Має постійні структурні елементи: час (коли?), місце (де?) і суть (що відбулося?). Нерідко усне повідомлення передує відеорепортажеві, коментареві, інтерв’ю.
  Хронометраж – тривалість телепередачі чи фільму.
  Художнє оформлення – вирішення передачі образотворчими засобами, що сприяє кращому донесенню її змісту.
  Художник – творчий працівник на телебаченні, який засобами образотворчого мистецтва створює образ телепередачі: за його ескізами, макетами оформляють телестудійний павільйон. Х. спеціалізуються як постановники, Х. з костюмів, гриму, декоратори, мультиплікатори та ін.
  Художній монтаж – компонування окремих відеокадрів, у результаті чого матеріал набуває естетичного змісту.

Ц

  Центральна апаратна – головна комутаційно-розподільна та контрольна ланка телецентру, що виконує перемикання і з’єднання різних об’єктів апаратно-студійного комплексу.
  Цех освітлювачів – на телебаченні колектив працівників у складі телецентру, який забезпечує необхідне освітлення під час репетиції, передачі, відеозапису як у студії, так і на виїздах.
  Цифрове телебачення – телевізійне мовлення на основі кодованої цифрової інформації; форма одержання й обробки сигналів, які створюють і зображення, і звуковий супровід. Маючи високу перешкодозахищеність, система цифрового кодування забезпечує якість під час передавання аудіовізуальної інформації на будь-які відстані, розширює творчі можливості телепрацівників.

Ч

  Час мовлення – час, який виділяють телеорганізації для передачі в ефір її програм.

Ш

  Шеф-редактор – головний редактор телеканалу, творчого об’єднання на телебаченні тощо.
  Шоу – показ, видовище, спектакль (музичне шоу, розмовне ток-шоу та ін.).
  Шоумен – ведучий телевізійного шоу. Працюючи всередині зібраної компанії, він уміє сплести мереживо передачі з сотень реплік, думок, сумнівів і характерів, щоб у результаті вийшло ціле видовище.