Мала і велика літера ФРАНКОФОНІЇ

Французький політик Жак Лежандр, кар’єра якого безпосередньо пов’язана з утвердженням і розбудовою Франкофонії, пояснив відмінності трактування значення самого терміна під час конференції-обговорення, що відбулась 18 березня 2016 року в головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Франкофонія як загальна назва вживається для окреслення носіїв мови, а також тих осіб, які розуміють і можуть спілкуватися французькою мовою. До 66 млн французів, які є носіями мови, доєднуються приблизно 250 – 300 млн франкофонів – людей, які володіють французькою, але вона не є для них рідною. 25% представників європейської спільноти розмовляють і розуміють французьку, відтак поряд з англійською і німецькою, вона є однією з найпоширеніших європейських мов.

Доповідач також окреслив кордони і території вживання французької мови на мапі світу. Жак Лежандр розповів про закономірності й тенденції розвитку франкофонного світу.

На конкретних прикладах гість продемонстрував особливості вживання французької серед різних соціальних прошарків населення в Алжирі та Квебеці. Так, широке вживання французької мови, її державний статус від Африканського континенту до Північної Америки визначається історичними обставинами та передумовами. Тоді, як зростання франкофонів у В’єтнамі, Камбоджі, Лаосі, а найбільше в Китаї зумовлене економічними чинниками. Оскільки китайці планують розширити ринки збуту на африканському континенті, то економічний розвиток власного бізнесу є мотиватором для вивчення французької мови, якою розмовляє Африка.

Резюмуючи розмірковування про візерунок франкофонів на мовній мапі земної кулі, Жак Лежандр наголосив, що «франкофони займають важливе місце в світі та мають усі шанси утримати свої позиції упродовж усього ХХІ ст.».

Далі доповідач пояснив термін «Франкофонія», написаний з великої літери, що вживається для позначення організації франкомовних країн. Період деколонізації у другій половині ХХ ст. розвився різними шляхами. Він дав приклад і мирного вирішення питання, і досвід трагічного збройного протистояння. Але коли 1960-го року колишні французькі колонії проголосили свою незалежність, вони почали вступати до світових організацій. Згодом перед керівниками країн, які розмовляли французькою, постала потреба формувати одну «сім’ю». Туніс, Нігер, Сенегал і Камбоджа об’єднались для взаємодопомоги й всесторонього розвитку співпраці між частково і повністю франкомовними країнами. Таким чином, голови держав стали батьками-очільниками Франкофонії. Пізніше до Франкофонії долучилась Франція і Канада.

Жак Лежандр розповів про створення та структуру організації на першому історичному саміті глав держав і урядів країн Франкофонії у Версалі, учасником якого він був. Наступний – відбувся у Квебеці. Відтоді найвищий форум Франкофонії проходить один раз на два роки почергово в країнах-учасницях. На цих зустрічах обговорюють питання економічної, політичної та культурної співпраці, розмірковують про місце і роль французької мови у світі, обстоюють права людини, випрацьовують план скоординованих дій щодо вирішення глобальних проблем людства та викликів часу.

Підсумовуючи свої розмірковування про м’яку силу в діалозі культур, Жак Лежандр вказав: «Франкофонія з маленької літери – це літера лінгвістів-мовознавців, Франкофонія з великої – це буква дипломатії, організації».