29 березня 2019 року Міністр освіти і науки Лілія Гриневич представила у Львівському університеті проект МОН зі створення центрів колективного користування науковим обладнанням (ЦККНО) у закладах вищої освіти України, а також взяла участь у відкритті двох таких центрів на базі Львівського національного університету імені Івана Франка. Заходи відбувалися у рамках робочої поїздки Міністра у Львівську область.
У 2018 році на створення і технічне оснащення центрів колективного користування науковим обладнанням Міністерство освіти і науки вперше виділило доволі значну суму – 33 млн грн. Це дало змогу відкрити дев’ять таких центрів у восьми університетах України. До кінця 2019 року в країні працюватиме вже 15 ЦККНО. Для реалізації цієї програми у державному бюджеті на 2019 рік було закладено ще 33 мільйони, а в 2020-му заплановано інвестувати вже 56 млн грн. Це однозначно позитивні зрушення, що в найближчому майбутньому дадуть свої плоди, по-перше, посиливши дослідницький потенціал української науки і, по-друге, зберігши для України наукові кадри. Адже, за словами Лілії Гриневич, доволі часто українські вчені емігрують з країни не лише через низькі зарплати, а й тому, що просто не можуть задовольнити свій дослідницький інтерес через відсутність належної науково-технічної бази.
Суть започаткування центрів колективного користування науковим обладнанням на базі закладів вищої освіти МОН полягає у створенні в різних регіонах України сучасних висококласних наукових лабораторій за різними напрямами досліджень. Доступ до них матимуть не лише вчені того закладу, на базі якого відкрито центр, а й дослідники з інших університетів та наукових установ. Цим шляхом, за словами Міністра, йде більшість європейських країн. Це дає змогу створювати своєрідні «точки росту» для тих наукових напрямів, які у певних університетах мають найбільший позитивний досвід досліджень і, відповідно, найкращі перспективи для розвитку.
У ЛНУ ім. Івана Франка Міністр відкрила одразу два центри колективного користування науковим обладнанням. Один із них – Центр клітинної біології та біоенергетики – функціонуватиме на біологічному факультеті, інший – Лабораторія матеріалознавства інтерметалічних сполук – на хімічному. На оснащення обох центрів Міністерство освіти і науки виділило 8,5 млн грн. Ще 4,5 млн грн вклав Львівський університет, а також здійснив ремонт приміщень майбутніх центрів та їх інфраструктурну підготовку до експлуатації.
Для міжуніверситетського Центру клітинної біології та біоенергетики, зокрема, було закуплене таке наукове обладнання:
- інвертований мікроскоп Olympus IX73 із цифровою камерою DP-74 (Японія), що дає змогу проводити високоякісну мікроскопію з можливістю запису відео FullHD (1920×1200 px, до 60 fps);
- система для проведення полімеразної ланцюгової реакції з детекцією у режимі реального часу BIO-RAD CFX96 (США);
- найточніший мікрооб’ємний спектрофотометр DeNovix DS-11+ (США).
Крім того, Центр обладнаний приладами загального призначення:
- СО2 інкубатор Memmert ICO150 (Німеччина);
- центрифуга з охолодженням ScanSpeed 1248R Labogene (Данія);
- система підготовки чистої води I класу Adrona crystal b30 bio (Латвія);
- кабінет біологічної безпеки II класу ESCO Airstream (Сінгапур).
«Це сучасне високотехнологічне обладнання, – зазначила Лілія Гриневич, відкриваючи Центр клітинної біології та біоенергетики. – Як біохіміку мені очевидно, що це інвестиція, яка ще довго працюватиме для наукових досліджень і ЛНУ ім. Івана Франка, й інших університетів. Я особливо вдячна тим людям, які підбирали обладнання, бо для нас важливо, щоб у цих центрів була перспектива, щоб вони були наповнені життям. І я закликаю університети та науковців активніше долучатися до досліджень».
Для ЦККНО «Лабораторія матеріалознавства інтерметалічних сполук» придбали таке високотехнологічне обладнання:
- скануючий електронний мікроскоп Tescan Vega 3 LMU виробництва чеської фірми Tescan Brno s.r.o.;
- лабораторний рентгенфлуоресцентний аналізатор ElvaX Pro виробництва української компанії Елватех;
- стаціонарний твердомір NOVOTEST ТС-МКВ виробництва української компанії NOVOTEST;
- дводисковий шліфувально-полірувальний верстат із змінною швидкістю обертання та автоматичним тримачем зразків MECATECH 264 виробництва французької фірми PRESI.
Відкриваючи центр колективного користування науковим обладнанням на хімічному факультеті, проректор Львівського університету, член-кореспондент НАН України, професор Роман Гладишевський наголосив на великих наукових традиціях і практичних здобутках львівських хіміків і матеріалознавців, що й дало підстави створити на базі ЛНУ ім. Івана Франка ЦККНО «Лабораторія матеріалознавства інтерметалічних сполук». «Раніше ми були сконцентровані на магнітних і термоелектричних властивостях матеріалів, – зазначив Роман Гладишевський, – що відкривало шлях до наукових розробок у галузях альтернативної енергетики. Зараз наша тематика спрямована на енергоощадні матеріали, на квантові матеріали, що можуть стати основою квантових комп’ютерів, і на матеріали подвійного призначення. Колеги-науковці, що працюють в інших університетах – учасниках нашого центру колективного користування науковим обладнанням, – також мають гостру потребу в таких дослідженнях».
До слова, учасниками ЦККНО «Лабораторія матеріалознавства інтерметалічних сполук» є Національний університет «Львівська політехніка», ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича та Хмельницький національний університет. Присутній на відкритті Центру завідувач кафедри неорганічної хімії Ужгородського національного університету, професор Ігор Барчій поділився планами спільного використання, зокрема, рентгенфлуоресцентного аналізатора ElvaX Pro для поглибленого вивчення властивостей перспективних матеріалів, що ляжуть в основу сонячних батарей нового типу.
За словами проректора Романа Гладишевського, завдяки обладнанню ЦККНО «Лабораторія матеріалознавства інтерметалічних сполук» Львівський університет відтепер може забезпечити повний цикл матеріалознавчих досліджень: від синтезу зразків – до всебічного вивчення їхніх властивостей. «Свого часу, – розповів професор Гладишевський, – на хімічному факультеті був уперше синтезований неодим-ферум-бор (Nd2Fe14B) – основа найпотужніших на сьогодні постійних магнітів – так званих неодимових магнітів. Але у нас не було потрібного обладнання, щоб дослідити властивості цієї сполуки, і через це ми втратили науковий пріоритет. Натомість японська Hitachi Corporation у середині 1980-х запатентувала неодимовий магніт й пізніше отримала завдяки цьому 600 різних патентів. Тепер, маючи все необхідне обладнання, ми зможемо доводити до логічного завершення всі свої відкриття».
