Близько 100 українських франкознавців зібрались 23 жовтня 2015 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка на ХХІХ щорічній конференції «Націософія Івана Франка», аби поділитися новими науковими відкриттями у творчій спадщині Івана Франка.
Сьогодні Франкова стратегія національного поступу як ніколи актуальна, – зазначають науковці. – Іван Франко присвятив своє життя служінню народові, щоб пробудити в ньому жадобу світла, добра й справедливості, знайти шлях до них. З цієї точки зору він захищав самостійність української культури, мови, свободу і самостійність України в колі вільних народів.
«Традиційно під час франкознавчих конференцій ми спрямовуємо свій погляд через століття, аби крізь призму часу подивитися на життєву і творчу долю Івана Франка. Зазирнувши в історію 1915 року, бачимо, що багато подій того часу перегукуються із нашим сьогоденням. Війна, окупація… Гинула еліта нації, але була надія і віра у відродження. І висловлював її Іван Франко», – зауважив директор Інституту франкознавства, прфесор Святослав Пилипчук.
Як і в часи Франка, у період Незалежності знову Україна постала перед вибором вектора свого розвитку й подальшого руху: Росія чи Європа?
«З нашого ж історичного часу можемо констатувати, що актуальність українського виходу з російської неволі та повернення до Європи обітованої у ХХІ ст. тільки зросла», – констатує доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури, директор Інституту філології Роман Голод.
«Франкова «ін’єкція європеїзму» рятувала нас упродовж цілого століття. Євроінтеграційну справу Франка підтримували цілі покоління його послідовників», – так Роман Голод окреслив культурологічний вибір Івана Франка, скерваний на Європу.
За словами професора, Франкова євроспрямованість векторно збігається з відомим гаслом М. Хвильового «геть від Москви!».
Іван Франко не відділяв проблему реалізації української національної ідеї від загальноєвропейського культурологічного контексту. Він презентував ідеї спільної Європи, й у цьому контексті – ідеї єдиної України. «Не викликає сумніву в Івана Франка і те, що Україна – це частина Європи, адже українсько-руський народ, за словами самого ж письменника, «живе, безперечно, також у Європі», і є «живим огником у сім’ї європейських народів і діяльним співробітником європейської цивілізаційної праці», – зазначає в доповіді Роман Голод.
Підсумовуючи дослідник зазначив, що Іван Франко здобув європейську освіту, вільно володів кількома європейськими мовами, приймав європейську систему цінностей, мислив по-європейськи, захоплювався кращими зразками європейського мистецтва і літератури, а відтак, його вибір був очевидним.
Про потребу глибинного пізнання і скрупульозного вивчення творчого й наукового доробку Каменяра йшлося у виступі директора Інституту Івана Франка НАН України, професора Євгена Нахліка.
«У нинішньому осягненні Франкового феномена важливими є два моменти: правдиве, неупереджене пізнання і водночас особистісне дослідження доробку Івана Франка, його духу й думки», – переконаний Євген Нахлік.
«Постать Івана Франка для Львівського університету є особливою. Саме тут на філософському факультеті навчався один із геніїв українського народу, який залишив нам багато пророчих слів», – наголосив у вітальному слові проректор з наукової роботи Роман Гладишевський.
На думку проректора, конференція є важливою сходинкою на шляху до відзначення ювілейних дат 2016 року – 160-ої річниці від дня народження Івана Франка та століття від дня його смерті.
Детальніше про національні ідеали Івана Франка, його концепцію української літератури, багатоаспектність наукової діяльності йшлося під час пленарного і секційних засідань, у ході яких франкознавці обговорили наукову проблематику конференції.
Студенти ІІ та ІV курсів філологічного факультету: Юлія Василець, Олександр Ковальчук, Марія Гойда, Оксана Адам’як, Ірина Ваньо й Олена Говда виконали низку українських пісень, зокрема й на слова Івана Франка, адресувавши музичні вітання учасникам конференції.
