З нагоди 80-річчя від дня смерті українського поета, драматурга, перекладача Євгена Плужника в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка 23 лютого 2016 року відбулось засідання круглого столу зі символічною назвою «Сучаснику, суди мене судом своїм».
У вступному слові декан філологічного факультету Святослав Пилипчук зауважив, що захід проходить у рамках відзначення Дня рідної мови і є продовженням традиції проведення круглих столів, присвячених високохудожній творчій спадщині українських письменників, які зазнали тиску репресивної машини тоталітарного режиму. Святослав Пилипчук висловив сподівання, що круглий стіл приверне увагу молоді до видатного представника доби «Розстріляного відродження», високолетного і водночас недооціненого поета, людини з трагічною долею – Євгена Плужника.
Цитуючи поетичні рядки Євгена Плужника: «Суди мене судом твоїм суворим. Сучаснику! — Нащадки безсторонні Простять мені і помилки, й вагання. І пізній сум, і радість передчасну, — Їм промовлятиме моя спокійна щирість», проректор з науково-педагогічної роботи Ярослав Гарасим під час свого виступу закликав студентську молодь не забувати видатних постатей української культури.
«Мені приємно, що нащадки не стали безсторонніми, приємно, що ми не загубили поміж великих ювілеїв Івана Франка та Михайла Грушевського і пам’ятну дату – 80-річчя від дня смерті Євгена Плужника», – сказав проректор.
Звертаючись до шанувальників творчості Євгена Плужника, ідейний натхненник заходу – професор кафедри літератури імені акад. М. Возняка Тарас Салига зазначив, що поет Євген Плужник у літературу входив по-своєму: «Уже дебютні публікації віршів заявили про нього як про непересічного автора. З першого свого кроку, за оцінкою Юрія Лавріненка, він з’являється як поет вершинний, великий».
«Якби поетичний геній визначався (як це багато хто думає) індивідуальною неповторністю стилю, відсутністю наслідуваних літературних або й пісенних зразків та попередників – лірика Євгена Плужника, безперечно, становила б найвище мистецьке досягнення в цілому українському письменстві», – процитував слова відомого філолога-славіста Володимира Державина професор Тарас Салига.
Аналізуючи художньо-естетичний вимір поетичного слова Євгена Плужника, літературознавець наголосив, що сенс мистецької вартості Плужникового вірша полягає у відтворенні тієї радянської реальності, яку він сприймав як чергове випробування народу на його ментальну нездоланність, як іспит на право бути собою, на сакральність його «я» і сакральну осанну його «убієнним» і тим, хто в дорозі до себе, ще будуть «убієнними».
«Поет молодим відійшов у Засвіти, залишивши своє молоде слово та молодий плужниківський вірш. Він був серед когорти тих, для кого «девізом правила вимога – «літературний хист і громадянська порядність», а це вже по-своєму контрфронтувало із більшовицькими умовами «масовості» літературного процесу», – сказав професор кафедри літератури імені акад. М. Возняка Тарас Салига.
Про основні складові сприйняття творчості Євгена Плужника крізь призму поглядів літературознавця Володимира Державина йшлося у доповіді професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Степана Хороба.
За словами вченого, Володимир Державин був одним із перших хто цілісно проаналізував творчість Євгена Плужника, зосередивши увагу на мистецькій вартості його поезії. На думку Степана Хороба творчість Євгена Плужника найконсенквенційніше виражена саме в ліриці.
Під час засідання круглого столу, окрім літературознавчих доповідей, учасники мали можливість прослухати поезію Євгена Плужника у майстерному виконанні студентів філологічного факультету та факультету культури і мистецтв.
