21 грудня 2011 року
виповнилося
150 років
від дня народження відомого мецената української культури, громадського діяча, агронома, землевласника, видавця і публіциста
Євгена Чикаленка (1861 – 1929,Чехія)
Родом із села Перешори Херсонської губернії (тепер Одеської області). Закінчив природничий відділ Харківського університету. Через активну громадську діяльність у студентські роки упродовж 5 років перебував під наглядом поліції. Управляючи родинним маєтком, написав і видав практичні поради для сільського господарства «Розмови про сільське господарство» (у 5 кн.), що з’явилися півмільйонним тиражем і були своєрідною популярною енциклопедією. 1894 р. переїхав до Одеси, а 1900 р. – до Києва, де занурився в українське культурно-громадське та політичне життя. Був меценатом різних українських національних культурних проектів і ініціатив: за його кошти видано «Русско-український словарь» Уманця – Комарова (Львів, 1893-1899); допомагав журналу «Киевская Старина» – надавав премії у 1000 крб. за найкраще написану історію України та сплачував гонорари за українські твори письменства; організував при НТШ у Львові Фонд ім. Д. Мордовця для допомоги українським письменникам; фінансував тижневик Революційної Української партії «Селянин» у Львові, став головним фундатором «Академічного дому» у Львові,
заохочував молодь із Наддніпрянщини їхати на навчання до Львова тощо. Член товариства «Стара Громада», Загальної безпартійної демократичної організації, Української демократичної партії, Української демократично-радикальної партії. 1908 р. був ініціатором заснування Товариства українських поступовців і його фактичним головою. Вагомий внесок зробив у формування української національної самосвідомості: разом із В.Симиренком і Л. Жебуньовим започаткував видання українських щоденних газет на Наддніпрянщині – «Громадська думка» (з 1906 р.) і «Рада» (1906 – 1914). Під час Першої світової війни змушений був переховуватися від переслідування поліції у Фінляндії, Петрограді, Москві; 1917 р., коли розпочалася революція, повернувся до Києва, але через консервативні погляди участі в політичній діяльності не брав. У січні 1919 р. переїхав до Галичини,
де його інтернували поляки. З 1920 р. перебував у м. Рабенштайн (Австрія). З 1925 р. – голова Термінологічної комісії при Українській господарській академії в Подєбрадах.
Автор «Спогадів» у двох томах (Львів, 1925-1926) та «Щоденника (1917-1919)» (Львів, 1931), які містять багатющий матеріал з історії українського національного руху ХІХ – поч. ХХ ст.
Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр