5 грудня 2011 року

виповнилося би

80 років

від дня народження видатного українського новеліста і повістяра,

одного з найколоритніших прозаїків 1960-1970-х років

Тютюнника

Григора Михайловича

(1931–1980)

«Кожен письменник обирає тему найближчу, найріднішу його життєвому досвідові і – неодмінно – своєму ідеалові людини в тому часі, у якому він живе. Найдорожчою темою,

а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах” (Із інтерв’ю з Г. Тютюнником)

Закінчив Харківський університет (1962), учителював у вечірній школі на Донбасі.

У 1963-1964 рр. працював у редакції газети «Літературна Україна», надалі у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О.Довженка (підготував літературний сценарій за романом

брата Григорія Тютюнника «Вир», писав рецензії на твори колег-кінодраматургів і на фільми).

На початку 1970-х років працював у видавництві «Веселка».  Лауреат республіканської літературної премії імені Лесі Українки (1980) та Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно).

Спочатку писав російською, а в сорокарічному віці, підо впливом брата,

почав використовувати українську мову.

У творчому доробку письменника – численні книги новел і повістей, які засвідчують мистецьку вимогливість автора, «Зав’язь» (1966), «Деревій» (1969, повість «Облога»  та кілька оповідань),  «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Климко» (1976), «Коріння» ( 1978), «Вогник далеко в степу» (1979), настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), збірки оповідань для дітей «Ласочка» (1970)

і збірка казок «Степова казка» (1973), повість «Житіє Артема Безвіконного» (1980).

Уже давно стали класичними його новели «Зав’язь», «Смерть кавалера», «Поминали Маркіяна», «Оддавали Катрю», «Тайна вечеря», «Холодна м’ята» та ін.

Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр