Українська філологія у Львівському університеті: контраверсійні питання і національна самосвідомість

Засідання літературознавців у Львівському національному університеті імені Івана Франка не перетворилося на ще одне зібрання «своїх для своїх». За доповідями відомих професорів спостерігали не тільки портрети Тараса Шевченка, Івана Франка і Богдана-Ігоря Антонича, а й студенти. Доповідачі згадали імена таких знакових постатей як Іван Франко, Омелян Огоновський, викладачі Українського Вільного Університету.

Відкрив засідання секції професор Тарас Салига та запросив до слова відомого літературознавця, доктора філологічних наук, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Михайла Наєнка із доповіддю «Похилив своє чоло перед кормигою московського панславізму» або відповідь О. Огоновського й І. Нечуя-Левицького російському критикові О. Пипіну». У виступі професор Михайло Наєнко зокрема зазначив, що московський панславізм – це шикування усіх слов’янських народів під одну шворку, обидва кінці якої міцно тримає у своїх руках Москва.

Із доповіддю «Роль професорів Львівського університету О. Колесси, С. Дністрянського та С. Рудницького у заснуванні УВУ у Відні та його перенесенні у Прагу» виступив словацький фольклорист та українознавець, іноземний член Української академії наук Михайло Мушинка із Пряшева. Учений закцентував увагу на досягненнях О. Колесси, С. Дністрянського та С. Рудницького, особливо у правничій сфері. На завершення виступу Михайло Мушинка подарував свої праці Львівському університету.

Літературознавче засідання продовжилися серією доповідей про Івана Денисюка – «Літературознавчі обрії професора Івана Денисюка: націєцентричний аспект» та «Епістолярій професора Івана Денисюка в контексті науково-культурного життя України другої половини ХХ – інших десятиліть ХХІ ст.», які представили науковці з Дрогобича та Києва Петро Іванишин і Сидір Кіраль. Зокрема Сидір Кіраль відзначив вишукане звертання до адресатів в епістолярному жанрі Івана Денисюка. Його ж молодший колега Петро Іванишин підготував доповідь, що перегукувалася зі сучасними мотивами життя української літератури: про напрям необільшовизму, який щораз більше проступає у вітчизняних письменників, а також про критику українських класиків нашими ж постмодерністами. Після завершення промов учасники засідання вшанували пам’ять професора Івана Денисюка, який помер два роки тому, хвилиною мовчання.

Слово про становлення й розвиток фольклористики у Львівському університеті виголосив доктор філологічних наук, професор Василь Івашків, який своєю доповіддю презентував етнографічні дослідження.

Про вклад Івана Франка та Михайла Грушевського у розвиток літературознавства у Львівському університеті розповів професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Михайло Гнатюк, зазначивши, що без історичних праць М. Грушевського неможливими були б подальші історичні розвідки, а І. Франко, хоч і не став викладачем Львівського університету, все ж своїми працями зробив значний внесок у розвиток літературознавства в цьому закладі.

На завершення засідання виступив колишній студент Івана Денисюка Василь Зеленчук із Криворівні, який присвятив свою доповідь географічно прив’язаному чиннику постаті українського літературознавця до села у Івано-Франківській області, яке, за словами доповідача, «захворіло тепер на філологічну хворобу».

Прес-центр