З минулого в майбутнє української філології

10 жовтня 2011 року відбулось засідання підсекції мовознавства «Українська філологія у Львівському університеті: ідеї, постаті, контакти». Керівниками заходу були Флорій Бацевич і Зеновій Терлак, секретарем – Іван Ціхоцький.

Завідувач кафедри загального мовознавства професор Флорій Бацевич привітав усіх присутніх зі святом і початком конференції та запросив до слова відомого німецького славіста і мовознавця Юліане Бестерс-Дільґер. Виступ доповідачки стосувався теми «Актуальна мовна ситуація в Україні». За словами Юліане Бестерс-Дільґер, Галичина була п’ємонтом української мови і літератури. Її значення у розвитку української культури неможливо переоцінити. «8 червня цього року у Німеччині відбулася дискусія під назвою «Простір для національностей і меншин в Україні. Радянський і пострадянський досвід». Наприкінці дискусії у фахівців виникла думка, що мовне питання у сьогоденні України видається неважливим. Дійсно, у порівнянні з періодом до березня 2010 року, у ситуації з мовами в Україні настало відносне затишшя», – продовжувала німецька дослідниця. Також пригадала законопроект «Про мови в Україні», внесений 7 вересня 2010 року, і охарактеризувала його, як контрпродуктивний щодо стабільності в українському суспільстві. Юліане Бестерс-Дільґер вважає, що в Україні слід ділити мови на державні і недержавні, а не на мови національних меншин. Зазначила, що, на жаль, у німецьких газетах зовсім мало пишуть про події в Україні.

Доктор Ірена Митнік із Варшави детально розповіла про львівський період наукової діяльності видатного польського вченого, мовознавця, славіста Вітольда Ташицького.

Український вчений-мовознавець, надзвичайний професор Люблінського католицького університету, Люблінського університету імені М. Кюрі-Склодовської, Член Польської Академії Наук Дмитро Бучко у своїй доповіді зосередив увагу на внеску львівських учених у становлення і розвиток сучасної ономастики. Зокрема, він зазначив, що «ономастика – це окремий розділ лінгвістичної науки, і об’єктом її вивчення є назви, кількість яких у десятки, сотні разів перевищують кількість загальних назв. Якщо лінгвістика, що вивчає загальні назви, має уже тисячолітню історію, то ономастика ще зовсім молода наука. Сучасні ономасти, зокрема і львівські, займаються вивченням топонімів, антропонімів, зоонімів, орґонімів, урбаонімів, іде онімів».

Про значення для дослідження гуцульського говору Яна Яніва, що хотів збагнути «загадку походження гуцулів», а також Владислава Брашкевича, Кароля Дейни розповів директор Інституту українознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор філологічних наук, професор Василь Ґрещук у доповіді «Внесок мовознавців Львівського університету в дослідження гуцульського діалекту у 20-30-х роках ХХ століття».

Кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології і методики навчання фахових дисциплін державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» Світлана Форманова окреслила основні моменти мовленнєвої інтеракції у конфліктному тексті і навела чудові приклади розв’язання конфліктів мовними засобами.

Завідувач кафедри української мови Зеновій Терлак надав ґрунтовну інформацію про науковий профіль кафедри, історію та сучасний стан: «Спочатку Львівський університет був типовою австрійською школою з латинською і німецькою мовами викладання. І лише у 1848 році мовне питання стало об’єктом дискусій на сторінках галицької преси. На домагання викладачів в Університеті було відкрито кафедру української чи, як тоді називали, руської мови… У найважчі часи кафедра залишалася свідомою своєї високої місії – творити українське обличчя Львівського університету». Цим принципом викладачі кафедри керуються і сьогодні.

Про розвиток українського термінознавства і внесок учених Львівського університету виголосила доповідь завідувач кафедри прикладного мовознавства, професор Ірина Кочан. Викладача кафедри прикладного мовознавства, кандидат філологічних наук Зоряна Мацюк розповіла про етапи становлення кафедри, яку було створено 1996 року відповідно до ухвали Вченої ради Львівського університету, а також порушила проблему методики викладання української мови як іноземної: «кафедра здійснює підготовку фахівців зі спеціалізації «Українська мова як іноземна». На ній проходять стажування з української мови як іноземної та ділової української мови викладачі з України та із-за кордону».

Про розвиток категорійної бази мовознавства у працях випускників Львівського університету, зокрема Ярослава Рудницького, йшлося у виступі доктора філологічних наук, професора Галини Мацюк. Дослідниця виокремила категорії соціолінгвістики, які Я. Рудницький розвивав на матеріалі різних мов: місцевих, колоніальних та емігрантських.

Прес-центр