23 листопада 2011 року в
Актовій залі Університету відбувся вечір-реквієм пам’яті жертв Голодомору та політичних
репресій в Україні «Дзвони скорботи». Учасники заходу висвітлили один із
найтрагічніших епізодів в історії України – Голодомор 1932–33 років та масові
репресії, якими супроводжувалась колективізація і зросійщення
українського народу.
Учасники меморіального вечора представили театралізовані постановки, які ілюстрували життя українського села та його занепад із наростанням темпів геноциду українців.
Під час дійства йшлося про основні етапи та причини масових репресій в Україні у тридцятих роках минулого століття, про переслідування та ліквідацію Української церкви, бездіяльність і мовчання найближчих сусідів України в час, коли гинули мільйони наших громадян. «Голод 1932–1933 рр. на Східній Україні був за своєю природою геноцидом українського населення, яке протидіяло більшовицькому наступу на все українське», – зазначила ведуча вечора.
Скорботні, переповнені болем пісні, присвячені трагедії українського народу, звучали у виконанні Мішаного хору кафедри музичного мистецтва, викладачів і студентів факультету культури та мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка та семінаристів Львівської духовної семінарії Святого Духа.
Трагічним апогеєм вечора стала театралізована сцена смерті головного героя постановки – селянського хлопчика, який уособлював образ мільйонів невинних жертв Голодомору.
«Час лікує рани, але рану в серці України загоїти неможливо», – сказав отець Іван, один із ведучих вечора, після чого прозвучала молитва «Богородице Діво, радуйся».
Проте сумна ілюстрація долі українства тридцятих років ХХ століття не зможе затьмарити майбутнього Української Держави. Своєрідним символом надії стало фінальне виконання пісні «Квітка-душа» юним головним героєм дійства.
Вечір-реквієм змусив кожного із присутніх переболіти та наново пережити роки української трагедії, але разом із тим засвідчив, що українці не забувають свого минулого, а отже, заслуговують на гідне майбутнє…
Прес-центр
Фото Юлії Гриценко