3 жовтня 2011 року

виповнилося

130 років

від дня народження видатного українського літературознавця, фольклориста, мовознавця, історика українського театру та журналістики, завідувача кафедри української літератури Львівського державного університету імені Івана Франка, академіка АН УРСР

Михайла Возняка (1881 – 1954)

Народився в селі Вільки Мазовецькі (тепер Волиця) Жовківського району на Львівщині. Закінчив І Академічну українську гімназію у Львові (1904), потім філософський факультет Львівського університету (1908). 1908–1911 рр. працював у І Академічній українській гімназії, 1915–1918 рр. – викладач грецької та латинської мов на гімназіальних курсах у Відні. Надалі у зв’язку з тим, що відмовився скласти присягу польській владі, до 1939 р. був безробітним. 1924–1925 рр. – викладач Українського таємного університету у Львові. 1939–1954 рр. – професор, а з 1944 р. завідувач кафедри української літератури Львівського університету. 1939–1946 – керівник Львівського відділу літератури і франкознавства Інституту української літератури. 1951–1954 рр. – завідувач відділу української літератури Інституту суспільних наук. Дійсний член НТШ (з 1911). Дійсний член ВУАН (1929–1934). Академік АН УРСР (1939–1954). 1940 р. – депутат Верховної Ради УРСР. Депутат Львівської міської ради. Похований на Личаківському цвинтарі.

Дослідник творчості Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Шашкевича, Т. Шевченка, Л. Боровиковського, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника. Залишив велику наукову спадщину – близько 600 наукових статей, книг, публікацій, як-от: «Причинки до студій над писаннями Лаврентія Зизанія» (Львів, 1908), «Українські драматичні вистави в Галичині в першій половині XIX ст.» (Львів, 1909), «До історії українського вірша і драми» (Львів, 1910), «Галицькі граматики української мови першої половини XIX ст.», «З культурного життя України XVII і XVIII вв. Писання Маркіяна Шашкевича» (Львів, 1912), «Початки української комедії (1619–1819)» (Львів, 1919), «Історія української літератури». У 3-х томах (Львів, 1920–1924), «Кирило-Мефодіївське братство» (Львів, 1921), «Григорій Квітка-Основ’яненко» (К., 1946), «Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині й у Львові» (Львів, 1954) та багато ін. Упорядкував «Українські народні казки» у трьох томах (1946–1948).

Основоположник наукового франкознавства. У 1948 р. започаткував видання наукового збірника «Іван Франко. Статті та матеріали». Опублікував низку недрукованих творів І. Франка, «Листування І. Франка і М. Драгоманова» (1928), реконструював романи «Лель і Полель», «Не спитавши броду» та ін., написав численні дослідження з життя та творчості митця – «Житє і значіння Івана Франка» (Львів, 1913), «Пам’яти Івана Франка» (Відень, 1916), «Титан праці» (Львів, 1946), «З життя і творчості Івана Франка» (Київ, 1955), «Велетень думки і праці» (Львів, 1958).

У Львівському національному університеті імені Івана Франка функціонують Інститут франкознавства, початки якого заклав своїми працями вчений, та кафедра української літератури імені акад. М.Возняка.

Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр