9 серпня 2011 року
виповнюється
125 років
від дня народження відомого українського публіциста, письменника, фольклориста, етнографа, літературознавця, педагога, культурного та громадського діяча
Богдана Заклинського (1886–1946).
Народився в м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).
Найстарший син педагога Станіславської учительської семінарії Р.Г.Заклинського.
Закінчив Станіславську гімназію (1909) та учительську семінарію
(за іншими даними – філософський факультет Львівського університету).
Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1913). Зібрав і передав
у Музей НТШ більш як 250 етнографічних експонатів (1910).
Друкував свої твори, наукові праці та статті в галицьких виданнях «Дзвінок», «Діло», «Рідне слово», «Свобода» тощо. На початку Першої світової війни разом із п’ятьма молодшими братами вступив до Легіону Українських січових стрільців. З 1915 р. працював у секції народного шкільництва Загальноукраїнської культурної ради у Відні; уклав і опублікував, зокрема, «Український буквар» (1916), «Читаночку для чемних діточок» (1917).
1920-1927 рр. – учитель народних шкіл Закарпатської України (Тур’ї, Ремети, Великий Бочків (нині смт. Великий Бичків), Ясіня).
1928 р. упорядковував архів Українського педагогічного товариства. Організовував читальні «Просвіти», осередки «Рідної школи» та пластові об’єднання.
З 1944 р. працював у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору й етнографії (ІМФЕ) АН УРСР під керівництвом академіка Ф. Колесси.
Залишив значний творчий доробок: більш як 100 наукових досліджень, статей, брошур, шкільних підручників, методичних посібників, чимало з яких не втратили актуальності до нашого часу, як-от:
«Національне виховання» (1927), «Діяльна школа» (1927), «Виховання провідників» (1928).
Його брошуру «Що треба знати кождому українцеви?» у 1915-1918 рр. перевидавали 7 разів.
Багато неопублікованих рукописів зберігаються в ІМФЕ НАН України та Львівській національній бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України.
Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр