30 червня 2015 року в Дзеркальній залі Університету відбулось VIII засідання Всеукраїнського науково-практичного семінару «Політика мовної шизофренії в Україні. Витоки, форми і наслідки». У рамках заходу учасники мали унікальну можливість обмінятися думками з професором Колумбійського університету Юрієм Шевчуком.
«Перш, ніж розпочати чергове засідання науково-практичного семінару, хочу привітати всіх із річницею відновлення української державності. Саме 30 червня 1941 року у Львові було проголошено акт відновлення української державності, що, безумовно, стало важливим кроком на шляху до формування вільної демократичної держави. 24 серпня 1991 року Україна вкотре довела світові, що вона на своїй території зможе боронити свою правду і волю», – зазначив проректор з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим. Він також зауважив, що «серед низки проблем, які впродовж двадцяти трьох років української незалежності залишаються «каменем спотикання», є питання мовної політики та двомовної єдності».
Перед початком лекції професор Юрій Шевчук наголосив, що в доповіді буде проаналізовано новий і надзвичайно ефективний механізм русифікації – «мовну шизофренію» в історичному контексті в порівнянні з практикою інших країн, а також буде зроблено акценти на наслідках процесу «мовної шизофренії» для української культури й ідентичності. «Ця тема для більшості українських політиків стала радіоактивною, а тому вони бояться її обговорювати. Вважаю, що першим ефективним кроком для боротьби з політикою мовної шизофренії стане розгляд цієї проблеми в полі наукової дискусії, у середовищі сучасних українських інтелектуалів», – розпочав лекцію Юрій Шевчук.
Доповідач зауважив, що у своїх дослідженнях послуговується працями Юрія Шевельова, зокрема розвідкою «Українська мова в першій половині двадцятого століття 1900–1941», у якій мовознавець через аналітичний метод виділяє дві форми русифікації: зовнішню і внутрішню. «Зовнішній вплив полягає у прямій забороні української мови в царинах освіти, видавничої справи, науки, культури тощо. Доповненням до таких заборон стають соціальні інститути так званої «м’якої або символічної влади», що працюють над вживленням у свідомість колонізованого українця розуміння, що «так повинно бути». Мета зовнішнього тиску – маргіналізувати колонізованого «хатою», «сім’єю», «садком вишневим коло хати», щоб питання мови не виходило за межі малих локальних груп».
Методи внутрішнього тиску – це масивне, постійне, інституалізоване втручання в структуру мови колонізованого з метою вилучення з неї тих рис, що роблять її цікавою, життєвою, органічною. Отже, внутрішні впливи повинні зробити з української мови безсилого блідого симулякра з підірваними механізмами функціональності. Попри те, що Юрій Шевельов використовував такий підхід у першій половині ХХ століття, його актуальність для сучасної мовної ситуації в Україні залишається.
Професор Юрій Шевчук, продовжуючи дослідження Юрія Шевельова, здійснив детальний аналіз процесів русифікації в незалежній Українській державі. «Гегемонія російської мови в таких галузях, як політика, бізнес, фінанси, засоби масової комунікації лише зміцнюють довготривалий процес русифікації українців. Всепроникність російськомовного телебачення робить українську мову слабкою та беззахисною порівняно з пануючою мовою царизму».
Цікаві міркування запропонував доповідач і щодо питання культурної ідентичності українців в умовах політики мовної шизофренії. «Так, якщо розглядати російського мовця, то він є монолінгвом, тобто думає і розмовляє російською. Що ж стосується українського мовця, то він переважно білінгв, тобто думає російською, а розмовляє українською, що, як наслідок, призводить до втрати української ідентичності».
«Політика мовної шизофренії передбачає всюдисущість російської мови і мінімальну присутність української для «згладження» політики русифікації. Такі тенденції сьогодні в Україні видно неозброєним оком. Система форматована таким чином, щоби не допустити просочення живої, різнобарвної української мови не лише на зовнішній рівень, але й на побутовий. Престиж мови колонізатора творить нові мовні змісти, позбавляє суспільство мовної норми, а відтак відсутність норми стає новою нормою», – акцентував професор Колумбійського університету.
Резюмуючи свою лекцію, Юрій Шевчук зазначив, що «історія має два приклади змішування мов – один, що веде до взаємозбагачення та взаємодоповнення обох лінгвосистем, інший – смерть однієї, здебільшого слабшої мови. У розвинених світових країнах існують цілі інститути, що займаються підтримкою державної мовної політики, розвитком і збагаченням мови, перетворенням її на основну комунікаційну складову держави. Україна сьогодні повинна вилікувати ще одну, але дуже важку хворобу – мовну шизофренію – нову й нечувано ефективну форму русифікації, щоб утвердитись на світовій арені як держава, що має і поважає свою національну мову».
Довідка: Юрій Шевчук – кандидат філологічних наук, викладач української мови у Колумбійському та Єльському університетах. Автор найновішого інтерактивного підручника для американських університетів «Українська для початківців» (Beginner’s Ukrainian), член Американської асоціації славістичних досліджень, Американської асоціації викладачів слов’янських і східноєвропейських мов, Наукового товариства імені Шевченка (США), Української вільної академії наук (Нью-Йорк), Національної спілки кінематографістів України.
