Завідувач кафедри біохімії Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор біологічних наук, професор Наталія Сибірна удостоєна однієї із найпрестижніших нагород у галузі біохімії та молекулярної біології – премії імені О.В. Палладіна за монографію «Основи глікобіології», співавтором якої вона є.
Також до колективу авторів, нагороджених премією, увійшли завідувач кафедри біофізики і біохімії Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара, доктор біологічних наук, професор Галина Ушакова та професор кафедри біохімії, медичної та фармацевтичної хімії Дніпропетровської медичної академії, доктор біологічних наук, професор Алла Шевцова.
Монографія «Основи глікобіології», яка вийшла друком у Видавничому центрі Львівського національного університету імені Івана Франка у 2015 році, є першим у незалежній Україні виданням, в якому повно та інформативно наведено основні теоретичні положення і представлено досягнення та власний досвід у галузі глікобіології – науки, що є невід’ємною частиною сучасної біохімії, молекулярної та клітинної біології. Книга є результатом співпраці викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка (Н.О. Сибірна та І.В. Бродяк), Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара (Г.О. Ушакова) та державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» (А.І. Шевцова та І.Ю. Письменецька).
Монографія містить практичні рекомендації щодо застосування методів глікобіології у наукових дослідженнях та діагностиці патологічних станів, при цьому значна частина описаних у цьому розділі методів є авторськими напрацюваннями, які підтримані патентами України. Детальний опис електрофоретичних, хроматографічних, ферментних, цитологічних та гістохімічних методів аналізу дозволяє обрати найбільш прийнятний варіант для здійснення наукових досліджень, забезпечення окремих біотехнологічних процесів при отриманні лікарських препаратів або впровадження в клініко-біохімічних лабораторіях додаткових діагностичних показників. Такий підхід робить цю книгу корисною для аспірантів та студентів різних навчальних закладів, а також наукових співробітників, що працюють в галузі біохімії, біотехнології, фармакології, лікарських та ветеринарних закладах.
Співавтор монографії «Основи глікобіології» професор Наталія Сибірна зазначає, що до 70-х років ХХ століття вчені перш за все концентрували свою увагу на дослідженнях протеїнів та нуклеїнових кислот.
«Але з часом дослідники усвідомили, що розуміння на молекулярному рівні багатьох життєво важливих процесів, таких як міжклітинні взаємодії, ембріональний розвиток і морфогенез багатоклітинних організмів неможливе без досліджень будови і біологічної функції ще одного класу природних сполук – глікокон’югатів. Оскільки глікокон’югати виявились надзвичайно складними і різноманітними за своєю хімічною структурою, прогрес у їхньому вивченні був значно меншим порівняно із протеїнами та нуклеїновими кислотами», – розповідає Наталія Сибірна.
Бурхливий розвиток нових методів структурного і біохімічного аналізів, який ми бачимо в останні десятиріччя та використання обладнання нового покоління, дало можливість досягнути значного прогресу в пізнанні цих надзвичайно складних за будовою біополімерів у з’ясуванні механізмів їхньої біологічної дії, ролі для клітини, а також можливостей їхнього практичного використання.
«Такий активний розвиток досліджень глікокон’югатів сприяв виділенню окремо від молекулярної біології і генетики нової галузі біології – глікобіології – науки, яка займається вивченням структури, функції та метаболізму сполук, які містять вуглеводи. Закордоном глікобіології приділяють багато уваги, опубліковано низку монографій, видаються журнали, щорічно проводяться конференції. Що стосується України, то проблеми глікобіології, незважаючи на їхню надзвичайну важливість, досліджуються дуже обмежено», – наголошує Наталія Сибірна.
Додамо, що премію імені О.В. Палладіна вважають однією із найпрестижніших і найпочесніших наукових нагород українських біохіміків. Президія НАН України призначає премію за результатами конкурсу один раз на три роки. Її присудження ще з 1973 року є знаменною подією в житті біохімічного осередка науковців і не тільки визначає ім’я найавторитетнішого вченого року, а й свідчить про важливе значення та перспективність обраного ним наукового напряму, відіграє роль індикатора тенденцій у розвитку фізико-хімічної біології на сучасному етапі досліджень.
Щорічно участь у конкурсі на здобуття премії імені О. В. Палладіна беруть біохіміки академічних і відомчих галузевих науково-дослідних інститутів, а також вищих навчальних закладів біологічного та медичного профілів.