Сьогодні минає 74-та річниця від трагічної події, коли на Вулецьких пагорбах у ніч із 3 на 4 липня 1941 року були розстріляні відомі українські та польські професори. Тієї кривавої ночі було заарештовано декілька десятків професорів львівських ВНЗ, головно Університету Яна Казимира (сьогодні – Львівський національний університет імені Івана Франка), а також членів їхніх родин та осіб, які на той час перебували в їхніх квартирах. 22 викладачів розстріляли: 14 – зі Львівського університету, 7 – Львівської політехніки, 1 – Академії ветеринарної медицини.
Уже стало доброю традицією у цей день вшановувати пам’ять невинно убієнних львівських учених покладанням квітів до пам’ятника на Вулецьких пагорбах – у теперішньому парку студентів НУ «Львівська політехніка».
3 липня 2015 року Ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, професор Володимир Мельник та проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Мар’ян Лозинський спільно з керівництвом області та міста, представниками ВНЗ Львова, молоддю, науковцями й освітянами Польщі, зокрема делегацією ректорів вищих навчальних закладів Вроцлава, взяли участь у вічі та урочистому покладанні квітів до пам’ятника розстріляних львівських професорів.
Зі вступним словом звернувся до учасників віча пам’яті ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Бобало: «Подія, яка зібрала нас тут, біля цього пам’ятника, сталася 74 роки тому. Трагічно загинули професори міста Львова – вночі були підло арештовані й розстріляні без суду й слідства. Це була втрата не тільки Львова,України, Польщі. Це була велика втрата для всього наукового світу, адже ці професори представляли еліту світової науки. Серед них – відомі фізики, математики, медики, аграрники». Юрій Ярославович висловив сподівання, що така трагедія більше ніколи не повториться.
«Між Україною і Польщею були різні стосунки, але завжди, коли була загроза зі сторони, українці та поляки об’єднувалися і перемагали. І сьогодні, коли наша держава – в нелегкій ситуації, Україна та Польща – разом. Без такої єдності – неможлива незалежна Україна і незалежна Польща», – резюмував ректор НУ «Львівська політехніка».
«Ми живемо в той час, коли світ дуже швидко змінюється, коли світ крихкий, як кришталь. Але я знаю одне: мудрі й освічені люди завжди були і є загрозою для тоталітарних режимів. Їх знищують, убивають, бо вони мають Божу ласку, голим нервом відчувають Правду. Вони не мовчать. І тому ми повинні завжди їх пам’ятати, згадувати і просити Господа Бога, щоби ніколи більше така біда не прийшла на нашу землю», – зазначив під час виступу на Вулецьких пагорбах міський голова Львова Андрій Садовий. Андрій Іванович подякував «всім, хто кожного року приходить сюди, вшановує світлих людей, які загинули за те, що були вільними, за те, що творили і просто любили життя».
Ректор Вроцлавської політехніки професор Тадеуш Вєнцковськи наголосив, що Вулецькі пагорби – особливе місце для України та Польщі. За словами ректора, без цієї жертви – невинно убієнних професорів – не було б таких академічних традицій, які зараз має Львів та Вроцлав. Тадеуш Вєнцковськи закликав шанувати пам’ять загиблих, аби ніколи не допустити повторення цієї страшної трагедії.
Одвічним нагадуванням прийдешнім поколінням про загрозу руйнування цілісності світу при порушенні п’ятої заповіді «Не вбий!» є пам’ятник на Вулецьких пагорбах у вигляді арки з каменю та десяти кубів із римськими цифрами, які символізують десять Божих Заповідей, зі зміщеним «V» кубом.
