ЮХНОВСЬКИЙ Ігор Рафаїлович (01.IX.1925, с. Княгинине Демидівського р-ну Рівн. обл.) – фізик-теоретик, канд. фіз.-мат. наук (Бінарна функція розподілу систем взаємодіючих частинок, 1954), д-р фіз.-мат. наук (Статистична теорія рівноважних систем заряджених частинок, 1965). Закінчив фіз. ф-т Львів. ун-ту (1951), аспірантуру (1953). У 1951–53 асист. каф. вищої математики Львів. політехніки; одночасно в. о. асист. каф. заг. фізики Львів. ун-ту; 1953–54 асист. каф. фізики Львів. зоовет. ін-ту; 1954 доц., 1967, 1975–91 проф., 1958–71 зав. каф. теор. фізики, 1969 за сумісн. в. о. зав. каф. теорії тв. тіла Львів. ун-ту; з 1970 зав. відділу статист. теорії конденсованих станів Ін-ту теор. фізики; з 1990 директор Ін-ту фізики конденсованих систем; 1992–93 перший Віце-прем’єр-міністр України.
Наук. інтереси: статист. фізика, теор. дослідження систем частинок, що взаємодіють: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які дали змогу розв’язати серію принципових проблем фізики конденсованої речовини; теорія рідин і розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ; матем. методи в економіці та розвитку сусп-ва, проблеми енергетики, проблеми безпеки об’єкта “Укриття” на ЧАЕС, теорія гетерогенного каталізу та ін.
Бл. 500 праць, зокр., Статистическая теория классических равновесных систем (Киев, 1980; с соавт.); Фазовые переходы второго рода в методе коллективных переменных систем (Киев,1985); Квантово-статистическая теория неупорядоченных систем (Киев, 1991; с соавт.); Основи квантової механіки (К., 1995); Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах (Львів, 2001; зі співавт.).
Член-кор. (1972), акад. АН УРСР (1982), член президії (1990–98), голова Зах. наук. центру НАНУ; держ. радник України з питань наук.-техн. політики (1992); депутат ВР України (1990–2006), лідер депутат. групи “Державність” (1994–96); член Держ. комісії з питань реорганізації в галузі науки (1995), Ради з питань науки і наук.-техн. політики при Президентові України (1996–2000), Вищої екон. ради Президента України (1997–2001); Перший заст. Голови Комітету ВР України з питань науки й освіти, Голова тимчасової комісії ВР України з питань майбутнього, голова Всеукр. об’єднання ветеранів. Голова Укр. ін-ту нац. пам’яті (2006–10). Почес. д-р Ін-ту теор. фізики. Dr. honoris сausa Львів. ун-ту. Премія ім. М. Крилова. Ордени “Знак пошани” (1975), Труд. червоного прапора (1985), Вітчизн. війни І ступеня (1985), За заслуги I ступеня (2000), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002). Відзнака Президента України (1995). Герой України, кавалер ордена Держави (2005).
Л-ра: ЕУ. Т. 10.
І. Стасюк