І на оновленій землі
Врага не буде, супостата…
Тарас Шевченко
18 березня 2015 року на факультеті електроніки відбувся Шевченківський вечір, присвячений пам’яті Тараса Шевченка та Василя Симоненка.
Зі вступним словом про геніальних українських поетів і їх внесок у становлення та розвиток національної літератури й культури звернувся до присутніх натхненник та організатор традиційних Шевченківських свят – доцент кафедри радіофізики та комп’ютерних технологій Іван Хвищун.
Схожість творчої манери й духовна спорідненість Тараса Шевченка та Василя Симоненка спонукають до цілісного осмислення мистецького світу поетів. Подібність образів, спільність поглядів на долю України, співзвучність тем і мотивів поезії засвідчують, що Василь Симоненко – продовжувач традицій Великого Кобзаря.
«Коли деякі його ровесники відшукували для себе модерних метрів, Василь Симоненко повертався виспраглим лицем до гнівної музи Тараса Шевченка… Він відважився бути не новатором», – писав Василь Стус.
«Сьогоднішній Шевченківський вечір присвячений пам’ятним датам – 175-річчю з дня виходу у світ однієї із найдорожчих кожному українцю книг – «Кобзаря» Тараса Шевченка та 155-ій річниці від часу видання його останнього прижиттєвого доповненого видання», – розповіли ведучі вечора.
Під час літературно-музичної композиції студенти представили постать Тараса Шевченка як Поета, Художника й Людину, підсиливши свої виступи цитуванням листів, щоденника, уривків автобіографічних повістей Шевченка, а також спогадів його сучасників.
Ведучі вечора, зокрема, зосередили увагу на основних фактах із біографії Великого Українця: «Ім’я Тарас походить від давньогрецького «Тарактикос» – «здатний на непокору, безстрашний, бунтар». Тарас Шевченко змалку був чутливим до образ його власної гідності. Можливо, тому, що від діда-запорожця, який був сином кошового писаря Андрія Безродного (що підтверджено документально), онук дізнався, що кріпаками і гречкосіями його предки були не завжди. Тому марним виявився намір родичів привчити його до рабської роботи у полі».
Виконавши в мелодійному супроводі бандури пісню «Зоре моя», студенти розповіли про батьків Тараса Шевченка, за допомогою мультимедійної презентації представивши їхні портрети, а також змалювали життя малого Тараса після смерті батьків.
Студенти-електроніки зіграли невелику театральну сцену про дитинство Тараса Шевченка, коли він, малий, вів діалоги зі своєю сестрою Катрею. «Тарас із Катрею перед її весіллям ходили у Лебединський монастир на прощу, туди, де колись гайдамаки освятили свої ножі. У монастирі один старець-монах розповідав богомольцям про те, як гайдамаки покарали своїх гнобителів. Серед людей, які оточили оповідача, ніхто й не помітив босоногого хлопчину, який жадібно ловив слова монаха», – у такий спосіб молоді люди закцентували увагу присутніх на ідеї написання поеми «Гайдамаки».
Під час вечора студенти також читали поезію Тараса Шевченка під музичний супровід, переплітаючи декламації з біографічними фактами життя письменника, майстерно представляли фрагменти його геніальних творів і пригадували епізоди мандрів Шевченка Україною.
Розповідаючи про Черкаську землю, ведучі наголосили на тому, що вихідцем із цього благословенного Богом краю був і один із найталановитіших українських поетів повоєнного періоду Василь Симоненко. «Симоненко народився і виріс у самому осерді того українського сільського світу, який у 1930 роках комуністичний режим ще не встиг донищити зовсім. У цьому світі хлопчик не просто жив, а щиро любив його, гордився ним. Пізніше у вірші «Мій родовід» він зухвало кине «вельможам пихатим і гордим»: «Я – із древнішого роду, бо я – полтавський мужик». Як і Шевченко, він із великою пошаною ставився до простих селян», – йшлося у виступах студентів факультету електроніки.
«Василь Симоненко був чесний і чистий, мав кмітливий гострий розум, неймовірну працездатність, громадянську мужність, безкомпромісність і високий патріотизм. Симоненко вразив читача не вишуканим мереживом слів, а осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю і молодечим завзяттям», – з гордістю в очах розповідали студенти. Упродовж вечора звучали вірші Василя Симоненка та пісні на його слова, зокрема й улюблена «Лебеді материнства».
Своїми враженнями про творчість Тараса Шевченка та про нещодавні відзначення днів його пам’яті поділилася з учасниками заходу поетеса Галина Фесюк.
Завершили Шевченківський вечір традиційним спільним виконанням «Заповіту».
