Свято франкознавчої науки у Львівському університеті

6 жовтня 2017 року на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася ХХХІ щорічна франківська конференція «“Сил твоїх безмірність…”: міждисциплінарність сучасного франкознавства». У науковому святі взяли участь десятки науковців-філологів, представники інших галузей і сфер людської діяльності, щоби різноаспектно поміркувати про неокраю творчу спадщину великого українського письменника, вченого і мислителя, титана духовної праці, а також оцінити обрії сучасного франкознавства.

На пленарному засіданні було заслухано три многоцінні доповіді: про світ ремінісценцій творчості Івана Франка (Андрій Содомора), про алегорію як ключ до письменникового стилю (Марія Моклиця) та феномен «непереможного суперництва» між Іван Франком і його духовним побратимом Михайлом Павликом (Алла Швець).

Надалі учасники конференції виголошували доповіді у чотирьох секціях: «Інтерпретація Франкового тексту», «Теоретичні та методологічні аспекти», «Мова. Фольклор. Культура» і «Творчі контакти і міжкультурний діалог».

У першій секції вчені запропонували розмаїті інтерпретативні можливості осмислення Франкового тексту: експресіоністські елементи, психодраматичні життєві долі героїв ув аудіовізуальній призмі, образні та стильові перегуки із тогочасними та віддаленими артефактами (образ самітника в І. Франка та О. Маковея; сакральні, містичні, «еміграційні» виміри Франкової белетристики, філософізм і творчі експерименти, кольористичні студії, ідеологічні перешкоди й труднощі в трактуванні контроверсійної проблематики, як, скажімо, єврейська тематика в І. Франка).

У «теоретико-методологічній» секції у фокусі науковців були світоглядні та інтелектуальні засади Франкового наукового та літературно-критичного доробку, а також різні проблеми рецептивних перехресть, інтерпретативно-осмислювальних стратегій представників помежів’я ХІХ – початку ХХ ст. та  наступних поколінь (Уляна Кравченко, київські неокласики, Дмитро Донцов, Юрій Шевельов).

У секції, присвяченій мовній, фольклорній і культурній семіосферам, науковці запропонували розмаїті новаційні підходи до Франкової мовостилістики (сенсорика, заголовки, мовотворчість, говіркові нюанси, ономастика), народознавcтва (зокрема, фольклоризм поетичної символіки, казкознавчі горизонти), історіософські аспекти життєвої і творчої долі (вплив І. Франка на молодь, зокрема на студентство, громадсько-політичні іпостасі, “стрілецька” франкіана), а також культурно-дискурсивні контексти Франкової творчості (редакторська іпостась, вплив на книжкову графіку, фотографічна франкіана, меблево-інтер’єрна сецесія в музеї Івана Франка тощо).

Не менш цікавими були осмислювальні стратегії творчих контактів і міжкультурних контекстів творчого шляху українського генія (І. Франко – Григорій Величко, родина Шашкевичів, Микола Костомаров, Осип Маковей, Артим Хомик, Олександр Здерковський, епістолярій Івана та Євгена Левицьких і Богдана Заклинського до автора «Мойсея», Франкова Гуцульщина в осмисленні Івана Денисюка, Франко і Сапфо, Франко мовою есперанто та ін.).

Як бачимо, на конференції було продемонстровано багатий спектр аналітико-дослідницьких перспектив сучасного франкознавства. Тож цьогорічний франкознавчий симпозіум, усупереч надскладним політико-економічним обставинам в Україні, уже вкотре продемонстрував безкрай франкознавчої проблематики та нетривіальне зацікавлення сучасників життєтворчістю Івана Франка.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото