Інформація про дисертацію

У дисертації здійснено зіставно-типологічний аналіз плюсквамперфекта у німецькій і давноминулого часу в українській мовах.

У роботі розглянуто основні позиції в трактуванні плюсквамперфектних форм у порівнюваних мовах й обґрунтовано їхній лінгвістичний статус в системі граматичної категорії часу сучасної німецької та української мов. Основою роботи є концепція, яка передбачає виявлення  відмінностей між грамемами, визначення семантичної структури цих форм як сукупності функціональних можливостей, які реалізуються на рівні тексту. При визначенні функцій плюсквамперфекта/давноминулого часу взято до уваги наступні критерії: семантику дієслівного предиката, реалізовану у формах плюсквамперфекта/давноминулого часу, контекст, значення, яких набувають ці форми при контекстуальному навантаженні, функції, які виконують ці часові форми на рівні тексту. Відповідно до цих положень у роботі висувається припущення – кількість значень плюсквамперфекта і давноминулого часу прямо-пропорційно залежить від глибини контексту; виявлено спільні й відмінні параметри вживання плюсквамперфекта та давноминулого часу у вказаних функціях; встановлено тенденції слововживання форм плюсквамперфекта й давноминулого часу в німецьких і українських художніх текстах.

Ключові слова: плюсквамперфект, давноминулий час, текст, дискурс, модальність, контрфактичність, зіставно-типологічний аналіз.