Інформація про дисертацію

У дисертації здійснено аналіз конструктивних і деструктивних впливів етнонаціонального фактора на суспільно-політичні процеси в Україні у контексті формування ефективної державної етнонаціональної політики. Уточнено визначення сутності поняття «етнонаціональний фактор» в українському науковому дискурсі. Запропоновано розуміти цей фактор як активний потенціал етнонаціональної спільноти, що має конструктивний або деструктивний вплив на розвиток суспільства та держави в залежності від задоволення або не задоволення основоположних інтересів цієї спільноти.

Запропоновано авторський варіант групування областей України, де критерієм для відокремлення є питома вага і співвідношення титульного етносу й національних меншин. Ґрунтуючись на цьому, регіони України можна умовно поділити на такі три групи: 1) переважно моноетнічні; 2) переважно біетнічні; 3) переважно поліетнічні.

Охарактеризовано конструктивні впливи етнонаціонального фактора через процеси етнічної та національної консолідації. З цією метою вироблено методологічні схеми аналізу за набором критеріїв для визначення рівня залучення регіонів України у процес національної консолідації та для виявлення рівня консолідації національних меншин і на його основі – конструктивності або деструктивності впливів їх активного потенціалу на суспільно-політичні процеси в регіоні або країні.

Проаналізовано основні етнополітичні загрози, їх причини та наслідки, як вияв деструктивних впливів досліджуваного фактора на суспільно-політичні процеси в Україні. Виявлено, що такими загрозами для України є політизація етнічності, міжетнічний чи етнополітичний конфлікт, етнічний сепаратизм чи іредентизм. Вони актуалізуються у відносинах між суб’єктами суспільно-політичних процесів. Головними сучасними причинами їх виникнення визначено розбіжності у баченні свого подальшого розвитку між етнонаціональною спільнотою та владою країни; використання етнонаціонального фактора у політичних іграх, а також впливи та підбурювання ззовні, що здійснюють певні держави з метою досягнення власних інтересів.

Виокремлено основні чинники, які найбільше впливають на формування моделі державної етнополітики. Такими чинниками є тип політичного режиму; методи, які застосовуються для управління сучасними етнополітичними процесами, а також етнорегіональне середовище. Констатовано, що визначення особливостей останнього дає змогу застосувати регіонально-диференційований підхід при впровадженні державної політики у цій сфері.

Надано рекомендації щодо удосконалення загальної стратегії державної етнополітики України та оперативного рівня етнополітичного менеджменту. Їхня сутність полягає в: доповненні нормативно-правової бази цієї політики через прийняття Концепції державної етнонаціональної політики України; відновленні центрального органу виконавчої влади у сфері етнонаціональної політики; врахуванні особливостей етнорегіонального середовища у процесі формування державної політики; забезпеченні постійного моніторингу етнополітичної ситуації з метою врахування його результатів під час розроблення відповідних програм регіонального розвитку; створенні окремого управління з питань етнонаціональної політики на рівні обласної державної адміністрації з питань етнонаціональної політики і представництв цього управління; використання субсидіарності як ключового принципу публічної політики, а також ініційованої державою регіоналізації як окремого інструменту реалізації державної політики. Це дозволить ефективно враховувати впливи етнонаціонального фактора у суспільно-політичних процесах України.

Ключові слова: політичний процес, політичний інститут, етнонаціональний фактор, поліетнічний регіон, національна консолідація, етнополітична загроза, політична стабільність, інститут громадянського суспільства, етнорегіональне середовище, держава, етнонаціональна політика, етнополітичний менеджмент, Україна.