Інформація про дисертацію

У дисертації досліджується європейська філософська та теологічна думка, у яких виділяється основна етапність формування онтологічного аспекту зла. Ґрунтовний аналіз еволюції поняття зла у європейській теології дозволяє ствердити перевагу традиційної негативної онтології зла. Однак віднайдено й елементи позитивної онтології зла (гностики, Я. Бьоме, Г. Йонас). Аналіз філософських концепцій допомагає відстежити динаміку змін, виокремити головні етапи та їхні особливості у руслі міркувань про зло. Це дало змогу визначити підґрунтя для концептуалізації онтологічної атрибутики зла.

В межах заключної частини сформовано концептуальну модель негативної та позитивної онтологій зла. З огляду на основний механізм дії актуальної сутності зла, здійснено й обґрунтовано поділ на «чисті» та «змішані» (комплексні) актуальні сутності зла. Процес розгортання зла у світі розглянуто через його функціональне навантаження для світу, Бога та людини. Визначаються функції зла та формати його процесуальності: еманація, «зараження», успадкування, порушення або помилки. Постульовано креативний характер, закладений у природі зла, який діалектично урівноважує деструктивну складову його буттєвої природи.

Ключові слова: зло, онтологія зла, позитивна онтологія, негативна онтологія, атрибутика зла, актуальна сутність, дефект, недосконалість, небуття, зіпсуття, гріх, абсурд, онтичне зараження, європейська філософія, європейська теологія.