Інформація про дисертацію

Ця дисертація є першим ґрунтовним дослідженням літературознавчих концепцій Луки Луціва – українського громадського діяча з покоління Січового стрілецтва, відомого літературознавця і критика, члена НТШ, довголітнього автора журналу «Літературно-науковий вісник» (Львів) і співредактора газети «Свобода» (Нью-Йорк). У дослідженні застосовано методики постколоніального підходу та культурної антропології, герменевтичної інтерпретації, жанрового та стильового аналізу, які дали змогу багатогранніше окреслити методологічну еволюцію Л. Луціва в культурно-історичному контексті. З’ясовано особливості його студій першого етапу творчості – міжвоєнного (материкового) та другого періоду – повоєнного (еміграційного); висвітлено еволюцію світоглядних і методологічних засад, яких дотримувався Л. Луців у своїх оцінках та інтерпретаціях українського письменства в умовах «двоколійності» літературного процесу.

Виявлено такі основні літературознавчі концепції Л. Луціва: компаративістичну модель Шевченкової творчості на загальнослов’янському літературному тлі; оригінальний інтертекстуальний підхід до висвітлення життєвого і творчого шляху І. Франка за допомогою відсилань до художніх текстів (принцип «самопортретування»); еволюційну модель нового українського письменства, в основі якої лежить ренесансне повернення до живодайного ґрунту національної культури; поєднання аналітично-інтерпретаційного і публіцистичного первнів у літературно-критичній стилістиці Л. Луціва.

Доведено, що літературознавчі концепції Л. Луціва, його інтерпретації та оцінки протидіяли тоталітарній ідеології в умовах двоколійного літературного процесу середини ХХ століття і зберегли пізнавальну цінність для сучасної науки.

Ключові слова: літературознавча концепція, літературна критика, літературний процес, шевченкознавство, франкознавство, стефаникіана, «Літературно-науковий вісник», «Свобода», постколоніальні студії, публіцистичний стиль, світоглядна еволюція, методологія, культурний ландшафт.