Інформація про дисертацію

У дисертації досліджено українські середовища консервативної думки в
Галичині у першій чверті ХХ ст. Виокремлено три консервативні осередки –
русофілів, християнсько-суспільний рух і Греко-католицьку церкву. Зроблено
висновок, що: консервативний світогляд був невід’ємною складовою українського
національно-політичного життя Галичини першої чверті ХХ ст.; консерватизм
серед українських політичних осередків Галичини не можна розглядати як цілісну
ідеологію; українські консервативні середовища не можна чітко вписати в наявні
класифікації консерватизму, навіть у межах Австро-Угорської монархії;
світоглядні засади українських консервативних середовищ у Галичині першої
чверті ХХ ст. виявляли велике різноманіття – від зорієнтованих на схід русофілів
до «західництва» християнських суспільників; політичні практики українських
консерваторів багато в чому були зумовлені викликами початку ХХ ст.,
насамперед націоналізмом, соціалізмом і секуляризацією; ці практики
вирішальним чином вплинули на втілення соціально-економічних програм
консерваторів; українська консервативна думки в краї першої чверті ХХ ст. – це
історія не так інституцій, як особистостей; порівняння українського
консерватизму в Галичині з ідеями й практиками носіїв консервативної свідомості
на Наддніпрянщині й з консервативними рухами серед поляків, чехів і словенців
показує, що вони перебували у світоглядній кризі. Цю схожість демонструє їх
доля під час Першої світової війни і в світі, що постав після її завершення.
Ключові слова: консерватизм, Галичина, галицькі русофіли, християнсько-
суспільний рух, Греко-католицька церква, Центрально-Східна Європа.