Інформація про дисертацію

У дисертації проаналізовано внутрішню політику імператора Флавія Клавдія Юліана (361–363) у контексті еволюції релігійного життя Римської імперії, сучасний стан наукового вивчення досліджуваної проблематики. Перші християнські імператори активно підтримували християнську Церкву і брали участь у церковних соборах і в житті Церкви безпосередньо, що спричинило поступовий занепад традиційної римської релігії. Проте язичництво залишалося популярним серед різних верств римського суспільства. Релігійна реформа імператора супроводжувалася відкриттям язичницьких храмів, участю у богослужіннях, зняттям заборони жертвоприношень. «Галльський» період правління Юліана характеризується прогресивною і послідовною політикою, спрямованою на відновлення провінції. Під час одноосібного правління імператора Юліана було скорочено кількість agentes in rebus і curiosi. Юліан намагався зменшити пряме втручання префектів преторія і їхніх чиновників у міські справи. Нестачі зі збору земельних податків були скасовані, і це дало змогу Юліану збільшити збір поточних податків. Законодавча діяльність Юліана охоплювала всі сфери суспільного життя Римської імперії. Імператор дотримувався принципу віротерпимості.

Ключові слова: імператор Флавій Клавдій Юліан, Римська імперія, провінція Галлія, християнство, язичництво, Відступник, неоплатонізм, релігійна реформа, освітня реформа, адміністрування.